Для посилання:

Вознюк О. В. Синергетичні засади організації знань у системі вищої освіти [Текст] / Олександр Васильович Вознюк //   Інновації у вищій освіті: проблеми, досвід, перспективи : монографія / [за ред. П. Ю. Сауха]. – Житомир : Вид-во ЖДУ ім. Івана Франка, 2011. – 444 с. – С. 135–155.

Або:

Вознюк О. В. Синергетичні засади організації знань у системі вищої освіти [Електронний ресурс] / Олександр Васильович Вознюк //   Інновації у вищій освіті: проблеми, досвід, перспективи : монографія / [за ред. П. Ю. Сауха]. – Житомир : Вид-во ЖДУ ім. Івана Франка, 2011. – 444 с. – С. 135–155. – Режим доступу: http://didactics.ucoz.ua/load/materiali/http_didactics_ucoz_ua_load_materiali_1/voznjuk_o_v_sinergetichni_zasadi_organizaciji_znan_u_sistemi_vishhoji_osviti/1-1-0-150

Синергетичні засади організації знань у системі вищої освіти

Вознюк О. В.,

кандидат педагогічних наук, доцент,

 докторант кафедри педагогіки

Житомирського державного університету імені Івана Франка

Інтенсифікація інформаційних потоків, як один із головних чинників входження глобалізованого світу в еру інформаційного суспільства, відображає кризу класичної наукової парадигми, яка виявляється у поширенні двох протилежних тенденції сучасної науки – універсалізації та інтеграції знань з одного боку, та їх науково-технічної спеціалізації – з іншого.

Подібним же чином маємо протиріччя, з одного боку, між тенденцією щодо посилення розподілу праці, наукової спеціалізації (у педагогіці – це розвиток профільної освіти), а з іншого – тенденцію до розвитку міждисциплінарного наукового синтезу, який випливає з феномену, що отримав назву «інформаційний бум», який став характерною прикметою ХХ століття. Так, номер «Нью-Йорк Тайм» містить інформації стільки ж, скільки в ХVІІ столітті за все життя перероблялось людиною. Нині за 40 хвилин в світі генерується стільки ж інформації, скільки її є в Британській енциклопедії. Якщо в 70-ті роки ХХ століття об'єм наукової інформації подвоюється кожні 5 років, то в 80-ті цей процес триває кожні 2 роки, а в 90-ті подвоєння відбувалось кожен рік. Відомо, що у 1980 році в світі видавалося понад 100 тис. наукових журналів, де публікувалися більше 2 млн. статей; у рік видавалося понад 10 тис. наукових книг; спеціальні публікації, такі як бюлетені, звіти про конференції, симпозіуми, реферати видавалися до 2 млн. за рік, при цьому темп цих видань зростає на 10 % за рік.  

Відтак, «поглиблення процесу спеціалізації наук призвело до того, – пише І. Г. Грабар, – що в деяких галузях знань обсяг публікацій практично неозорий. У процесі дослідження вчений, як правило, витрачає левову частку часу на вивчення новітньої літератури за своїм фахом» (1). Цю проблему В. Чалідзе коментує таким чином: «Продовження інформаційного буму раніше або пізніше має привести цивілізацію до відмовлення від звичаю цитувати всіх попередників. Доведеться розділити пізнання й історію пізнання» (2).

При цьому важливо, що інформаційний бум зумовлений, перш за все, багатократною репродукцією та повторенням вже відомої інформації, а не зростанням кількості нових знань (3). Уперше в історії людства ідеї і технології трансформуються у часі швидше, ніж покоління людей, коли актуальним постає явище «напіврозпаду компетентності», пов’язане із тим, що у деяких галузях  науково-технологічна база суттєво змінюється за декілька років.

_____________________________

1.  Грабар І. Г. Передмова [Текст] / І. Г. Грабар // Світ людини: проблеми комплексного вивчення / Вознюк О. В., Тичина О. Р. – Житомир : Волинь, 1997. – С. 3–4.

2.  Чалдини Р. Психология влияния [Текст] / Р. Чалдини. – СПб. :  Питер Ком, 1999.  – С. 6.

3.  Там само, с. 248.

(Увесь параграф ми маєте змогу вивантажити із сервера)