П’ятниця, 2024-Бер-29, 03.30.31
Didactics.ua | RSS
 
Головна Наукова інформаціяРеєстраціяВхід
РОЗДІЛИ
Категорії розділу
Матеріали з архіву [60]
Різні матеріали
Від педагогів-практиків [4]
Статті, повідомлення, інші матеріали
Лабораторія навчання української мови Інституту педагогіки [21]
Від колег-науковців
«Українська мова і література в школі» [191]
Журнал
Лабораторія літературної освіти Інституту педагогіки [8]
Від колег-науковців
«Українська література в загальноосвітній школі» [145]
Журнал
«Українська література в загальноосвітній школі». Архів. [164]
Архів, у якому містяться деякі статті з журналу.
Лабораторія навчання російської мови та мов інших етнічних меншин Інституту педагогіки [6]
Від колег-науковців
Лабораторія навчання іноземних мов Інституту педагогіки [11]
Від колег-науковців
Журнал «Українська мова і література в школі»

Журнал «Українська література в загальноосвітній школі»
Наше опитування




Головна » Файли » НАУКА і ПРАКТИКА » Лабораторія навчання української мови Інституту педагогіки

Проблеми формування правописної компетентності учнів 5-7 класів на уроках української мови та шляхи їх розв’язання. Частина 02
2012-Вер-25, 14.57.31
Закінчення. Початок див. у частині 01.

В ідеалі школа повинна сформувати в учнів абсолютну правописну грамотність. Проте школярі вивчають не всі правила, а тільки їх частину. Практика засвідчує, що навіть на цьому обмеженому рівні неможливо досягти абсолютної правописної грамотності у визначених програмою межах.

Тому реальніше ставити вужче завдання сформувати в учнів відносну правописну грамотність, тобто вміння грамотно писати слова тільки з вивченими видами орфограм і правильно ставити розділові знаки в простих і складних реченнях у межах засвоєного матеріалу. Природно, що рівні сформованості правописної компетентності будуть неоднаковими у різних учнів. Рівні відносної правописної грамотності подано в Критеріях оцінювання навчальних досягнень учнів 5-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання.

Основна мста роботи з орфографії та пунктуації в школі – сформувати в учнів відносну правописну грамотність, що ґрунтується на засвоєнні й застосуванні знань про правописні норми.

Реалізуючи цю мету, методика навчання правопису виходить із необхідності врахування:

1) поняттєвого апарату і принципів сучасного правопису;

2) особливостей української мови, якими визначається або на яких ґрунтується конкретне орфографічне (пунктуаційне) правило;

3) психофізіологічної природи процесів письма та їх відношення до процесу мовлення;

4) вікової психології;

5) особливостей учнівського мовлення;

6) впливу мовного середовища та ін. Правописна компетентність передбачає засвоєння

й застосування орфографічних та пунктуаційних норм і сформованість на їх основі таких основних умінь:

1) знаходити орфограми, відрізняти їх від неорфограм; знаходити пунктограми в простому і складному реченнях (у межах вивченого матеріалу);

2) розпізнавати орфограми і пунктограми з-поміж інших; розрізняти їх види;

3) з’ясовувати вживання орфограм і пунктограм;

4) застосовувати орфографічні та пунктуаційні правила;

5) правильно писати слова з вивченими орфограмами; правильно ставити розділові знаки в простому і складному реченнях (у межах вивченого матеріалу);

6) знаходити і виправляти орфографічні та пунктуаційні помилки на вивчені правила.

Навчання правопису ґрунтується на основоположних дидактичних і методичних принципах науковості, системності, усвідомленості, доступності, наступності й перспективності, врахування внутрішньопредметних і міжпредметних зв’язків та ін.

Ефективність формування правописної компетентності учнів 5-7 класів підвищиться за умов:

вивчення українського правопису на основі врахування його закономірностей;

– взаємозв’язку навчання орфографії та пунктуації з різними рівнями й аспектами мови;

оптимального поєднання методів, прийомів, засобів та організаційних форм навчання;

створення системи завдань і вправ, спрямованої на поетапне формування стійких правописних умінь і навичок.

Робота з орфографії в загальноосвітній школі здійснюється поетапно:

I етап 1-4 класи;

II етап – 5-7 класи; ІІІ етап – 8-9 класи; IV етап 10-11 класи.

Для кожного етапу визначені свій зміст навчання орфографії і специфічна методика.

На першому етапі навчання орфографії (1-4 класи) в молодших школярів формуються такі основні вміння:

1) списувати без помилок;

2) писати слова відповідно до їх вимови;

3) відрізняти орфограму від неорфограми (практично, без уживання терміна);

4) знаходити в словах орфограму (в межах вивченого матеріалу);

5) правильно писати широковживані слова з орфограмами, що вивчаються в початковій школі.

На другому етапі (5-7 класи) здійснюється системна робота з орфографії: передбачається засвоєння ключових орфографічних понять і правил, формуються основні орфографічні вміння і навички.

На третьому етапі (8-9 класи) відбувається закріплення і вдосконалення орфографічних умінь і навичок у зв’язку з вивченням синтаксису і пунктуації.

На останньому, четвертому етапі (10-11 класи) знання, вміння і навички з орфографії шліфуються в контексті опанування культури мови і стилістики, узагальнення й систематизації вивченого за курс основної і старшої школи.

Термін пунктуація походить від пізньолатинського слова punctuatio і латинського punctum – крапка. За визначенням науковців, пунктуація це: 1) сукупність правил уживання розділових знаків; 2) процес постановки розділових знаків; 3) розділові знаки.

Основне призначення пунктуації методисти і науковці вбачають у членуванні мовлення на смислові частини, що мають значення для висловлення думки під час письма і сприймання написаного.

Особлива роль пунктуації полягає в тому, що з її допомогою висловлюють ті смислові відношення й відтінки думки, які неможливо передати лексичними, синтаксичними та іншими засобами мови навіть попри їх істотний вплив на розуміння писемного мовлення.

Засвоєння пунктуації, яка вивчається у зв’язку з синтаксисом, розпочинається у початковій школі (І етап), продовжується в 5 класі в процесі повторення на початку року і при вивченні пропедевтичного курсу синтаксису і пунктуації (II етап), триває під час опрацювання окремих частин мови (іменника – звертання, дієприкметника і дієприслівника – відповідні звороти тощо) (III етап). Найбільш системно пунктуація вивчається в курсі синтаксису у 8-9 класах (IV етап). У старшій школі правописні вміння вдосконалюються на основі узагальнення й систематизації здобутих знань, у процесі роботи над культурою мови і стилістикою (V етап).

= с. 8 =

Оскільки дане дослідження обмежується 5-7 класами, проблема формування пунктуаційної грамотності учнів розглядатиметься на матеріалі другого етапу.

Під час опрацювання цього навчального матеріалу програмою передбачено формування таких пунктуаційних умінь:

розставляти розділові знаки в кінці речення, при звертанні, вставних словах, однорідних членах речення, при прямій мові, в діалозі, у складному реченні;

пояснювати засвоєні пунктограми й обґрунтовувати їх за допомогою вивчених пунктуаційних правил;

знаходити і виправляти пунктуаційні помилки на вивчені правила.

Ефективність формування зазначених умінь залежить від врахування багатьох чинників, з-поміж яких науковці виділяють принципи пунктуації, її поняттєвий апарат і додержання внутрішньопредметних зв’язків.

Особливість становлення пунктуаційної грамотності учнів полягає в тому, що відповідний теоретичний матеріал не виокремлено в самостійний розділ. Він вивчається у безпосередньому зв’язку з синтаксисом і спеціально спланованою роботою з розвитку мовлення учнів.

Неодмінною умовою формування пунктуаційних навичок є врахування внутрішньопредметних зв’язків, закріплення навичок у процесі вивчення фонетики, орфоепії, лексикології, фразеології, будови слова, словотвору, морфології.

Відповідно до скоригованого на рівні Державного стандарту базової і повної середньої освіти в новій редакції та оновленої програми змісту навчання української мови необхідно розв’язати такі завдання:

1) визначити лінгвістичні й лінгводидактичні засади становлення правописної грамотності учнів;

2) дослідити стан роботи з навчання правопису на уроках української мови в 5-7 класах;

3) відібрати оптимальні методи, прийоми, засоби та організаційні форми навчання орфографії та пунктуації учнів 5-7 класів;

4) розробити систему завдань і вправ, спрямовану на формування правописних умінь і навичок учнів;

5) експериментально перевірити ефективність створеної системи та узагальнити одержані дані.

Вивчення й аналіз теорії і практики навчання правопису, типових випадків порушення орфографічних і пунктуаційних норм сучасної української літературної мови дали можливість визначити найбільш перспективні напрями формування правописної компетентності учнів 5-7 класів. Ефективне навчання грамоти може бути забезпечене завдяки формуванню правописних навичок на основі врахування специфічних особливостей системи сучасної української літературної мови, її закономірностей, а також обумовленого єдиною структурою мови взаємозв’язку між різними її рівнями та аспектами.

Вагомим резервом оптимізації навчання правопису є застосування комплексного підходу до подання теорії, формування, закріплення й автоматизації навичок. Реалізації такого підходу сприятиме засвоєння мови на основі зв’язних текстів, робота над якими дає можливість налагодити тісніші, ніж досі, взаємозв’язки між навчанням правопису і мовленнєвим розвитком учнів, систематично повторювати матеріал і закріплювати сформовані на попередніх уроках уміння и навички.

Послідовне розв’язання окреслених проблем безумовно сприятиме істотному піднесенню правописної грамотності учнів.

 

Статья привлекает внимание к социально и профессионально значимой проблеме речевой и, в частности, правописной культуры общества. Автор выясняет причины неудовлетворительной грамотности; определяет этапы обучения орфографии и пунктуации в школе; выделяет основные умения и навыки, усвоение которых необходимо для достижения правописной грамотности; раскрывает резервы оптимизации обучения правописанию учащихся 5-7 классов на основе компетентностного подхода.

Ключевые слова: правописание, орфография, пунктуация, правописная компетентность, относительная правописная грамотность.

Література

1. Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики / Уклад, і голов, ред. ВТ. Бусел. – К; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2008. – 896 с.

2. Ґудзик И.Ф. Компетентностно ориентированное обучение русскому языку в начальных классах (в школах с украинским языком обучения). – Чернівці: Видавничий дім «Букрек», 2007. – 496 с.

3. Львов М.Р. Словарь-справочник по методике русского языка: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по спец. № 2101 «Рус. яз. и лит.» – М.: Просвещение, 1988. – 240 с.

4. Український правопис / Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України, Ін-т укр. мови НАН України. К.: Наукова думка, 2008. – 288 с.

5. Ющук І.П. Практикум з правопису української мови. К.: Освіта, 1994. – 254 с.

= с. 9 =

Категорія: Лабораторія навчання української мови Інституту педагогіки | Додав: Didactics
Переглядів: 3633 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Статистика сайту

Онлайн усього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Пошук по сайту

Каталог сайтів Link.Sainw.Cn

Український каталог сайтів

Каталог сайтів




Лабораторія навчання української мови Інституту педагогіки НАПН України


Лабораторія літературної освіти Інституту педагогіки НАПН України


Лабораторія навчання російської мови та мов інших етнічних меншин Інституту педагогіки НАПН України


Лабораторія навчання іноземних мов Інституту педагогіки НАПН України


Матеріали від педагогів-практиків


Матеріали з архіву

Журнал «Українська мова і література в школі»

Журнал «Українська література в загальноосвітній школі»
Повний доступ

DIDACTICS 2012 © 2024 DIDACTICS