Бондаренко Юрій. Мовна практика у процесі шкільного вивчення образів-персонажів літературного твору …25–27.

Для покликання: Бондаренко Юрій. Мовна практика у процесі шкільного вивчення образів-персонажів літературного твору [Текст] / Юрій Бондаренко // Українська література в загальноосвітній школі. – 2015. – №3. – 48 с. – С. 25–27.

Автор статті розкриває особливості мовної практики школярів під час вивчення образів-персонажів, яка полягає у використанні словесних засобів різного походження як «точки опертя» для аналітичної діяльності. У зв’язку з цим він демонструє види роботи, підпорядковані завданню формувати в учнів спеціальні знання та уміння для опрацювання художніх образів.

Ключові слова: образ-персонаж, мовна практика, художня деталь, діяльність, характеристика, аналіз.

Автор статьи раскрывает особенности языковой практики во время изучения образов-персонажей, которая состоит в использовании словесных средств разного происхождения как «точки опоры» для аналитической деятельности. В связи с этим он демонстрирует виды работы, подчиненные заданию формировать в учеников специальные знания и умения для работы с художественными образами.

Ключевые слова: образ-персонаж, языковая практика, художественная деталь, деятельность, характеристика, анализ.

The article sheds light on the specificity of students’ language practice while studying character images which consists in using linguistic means of various origins in order to perform analytic tasks. The author demonstrates activities which serve to form students’ special skills and abilities needed for working with fiction images.

Keywords: character image, language practice, textual detail, activity, characteristic, analysis.

Цитата, с. 25. Спостереження за вивченням образів-персонажів дає підстави стверджувати: школярі схильні розглядати дії, вчинки, мову, а також психологічні якості літературних героїв, але при цьому мало цікавляться словесною струк­турою образів, яка є одним із найважливіших носіїв худож­ньої інформації. Засоби мовно-виражального плану, як правило, залишаються поза увагою учнів, що значно збід­нює їхнє сприйняття навчального матеріалу. У зв’язку з цим варто організовувати таку діяльність, яка покликана актуалізувати для учнів значення мовної складової і тим самим увиразнити її художню роль у творенні образів-персонажів. До того ж мова як носій інформації знаходить своє виявлення не тільки в літературному творі, але й у живому спілкуванні, джерелах культурологічного чи науко­вого характеру, що також доцільно використовувати з від­повідною дидактичною метою.

Застосування слова (художнього, наукового, публі­цистичного) в ролі «координатора» інтелектуальної діяль­ності школярів можна позначити поняттям «мовна практи­ка», тобто «використання мови в межах сфери спілкування якоїсь соціальної чи професійної групи при обговоренні відповідної цій сфері проблеми з огляду на стереотипний заданий спосіб бачення дійсності за умови забезпечення групової ідентичності» [3, с. 123]. Підставою для такого розуміння є те, що зовнішня для школярів словесна оцін­ка образів-персонажів постає як певний стереотип, який треба враховувати і коригувати відносно нього власні суд­ження.

Література

1. Буяльский Б.А. Курс на мастерство. Начала методики изучения литературы. – К: Радянська школа, 1974. – 223 с.

2. Ильин Е.Н. Путь к ученику. – М.: Просвещение, 1988. – 224 с.

3. Селіванова О.О. Лінгвістична енциклопедія. – Полтава: Довкілля-К, 2011. – 844 с.

4. Ситченко А.Л. Методика навчання української літератури в загальноосвітніх закладах : навч. посіб. для студентів-філологів. – К.: Ленвіт, 2011. – 291 с.

5. Українська література: підруч. для 11 класу загально-освіт. навч. закл. (рівень стандарту, академічний рівень) / Г.Ф. Семенюк, М.П. Ткачук, О.В. Слоньовська та ін.; за заг. ред. Г.Ф. Семенюка. – К.: Освіта, 2011. – 416 с.

6. Філологічний аналіз художнього тексту: Посібник / Ю.І.Ковбасенко. – К.: ІСЛО, 1995. – 48 с.