Кир’янчук Ігор. Любов як почуття, відокремлене від часово-просторових законів світу у контексті книжки Михайла Ореста «Пізні вруна» …6–9.

Для покликання: Кир’янчук Ігор. Любов як почуття, відокремлене від часово-просторових законів світу у контексті книжки Михайла Ореста «Пізні вруна» [Текст] / Ігор Кир’янчук // Українська література в загальноосвітній школі. – 2015. – №2. – 48 с. – С. 6–9.

У статті досліджено природу формування творчості, яка стала прямо залежною від філософії, сповідуваної і утвердженої поетом у житті. Кожен твір вартий уваги, якщо він насичений роздумами про вічне, незбагненне, неповторне. Таким чином, у часовому процесі реалізується геній людини, який промовляє голосом тисячоліття до думок читачів. Михайло Орест, згуртувавши увесь свій життєвий досвід, показує людині безкінечну істину: там, де є сонце, темряві не панувати. Світло роздумів лірика пробиває буденщину і утверджує собою високий сенс буття.

Ключові слова: час, душа, ліричний герой, почуття, буття, натхнення, роздум, спогади, вічність, любов, естетичне бачення дійсності, світ, смуток, смерть, доля.

Игорь Кирьянчук. Любовь как чувство, отделенное от временно-пространственных законов мира в контексте книги Михаила Ореста «Поздние всходы»

В статье исследована природа формирования творчества, которая стала непосредственно зависящей от философии, исповедованной и утвержденной поэтом в жизни. Каждое произведение заслуживает внимания, если оно насыщено размышлениями о вечном, непостижимом, неповторимом. Таким образом, во временном процессе реализуется гений человека, который обращается голосом тысячелетия к мыслям читателей. Михаил Орест, сплотив весь свой жизненный опыт, показывает человеку бесконечную истину: там, где есть солнце, темноте не властвовать. Свет размышлений лирика пробивает обыденность и утверждает собой высокий смысл бытия.

Ключевые слова: время, душа, лирический герой, чувства, бытие, вдохновение, размышление, воспоминания, вечность, любовь, эстетическое видение действительности, мир, грусть, смерть, судьба.

Igor Kyryanchuk. Love as a feeling separated from the time and space laws of the world in the context of the Mykhaylo Orest’s book «Late seeds»

This article explores the nature of the creativity, which has become directly dependent on philosophy, followed by the poet in his lifetime. Each work is worthwhile if it is saturated with reflections on the eternal, the unfathomable, and the unique. Thus, in the course of time the genius of a man who speaks with a voice of millennium to the thoughts of readers is realized. Human history has many dark spots that cannot be explained in terms of the truth. They are called in one word – the Evil. Instead, there is also the Good. It imbues life with harmony. Thanks to the Good people live by the teachings of justice. The Good and the Evil are enemies. Accordingly, they have a completely different meaning for life. The Good is like spring, it symbolizes the flowering of the human spirit, resurrection for the sake of eternity and blossom in an endless stream of spiritual bliss. The Evil, on the contrary, provokes the emergence of lies and injustice in this world. Mykhaylo Orest puts together all his experience, shows to a man the infinite truth: where is the sun, the darkness will not prevail. The world of the lyricist’s reflections breaks the commonplace and sustains a high sense of existence.

Keywords: time, soul, lyrical hero, feelings, existence, inspiration, reflections, reminiscences, eternity, love, aesthetic vision of reality, world, sadness, death, destiny.  

Цитата, с. 6. Час формує та утверджує земний простір. У про­цесі скінченного часу, який виявляє свої явно обме­жені рамки у людському житті, реалізуються почуття, емоції, вчинки. Усі вони, згуртувавшись в одне нероздільне ціле, здатні сформувати собою планету, яка називається людською душею. Планета може переживати, ревнувати, плакати, сумувати, радіти – і виявляти ще чимало різних вагомих обґрунтованих з позиції роздуму якостей, котрі дають значний поштовх для реалізації свого буття. У контексті істо­рії планета постає ключем, який здатний відкрити браму істини. Проте через власне людське недоско­нале єство більшість навіть не намагається дійти до розуміння сенсу свого існування.

Час дає чітку змогу усвідомити, що він уособить собою і людський кінець. Тобто, буде дата останнього дня на Землі. Для кожної живої душі. Для кожного, хто прийшов у світ у людській плоті.

Час можна забарвити любов’ю, яка постає від­дзеркаленням найчистіших почуттів до чогось або до когось. Так виявляється геній певного часового періо­ду, адже він закарбовується у пам’яті людини назав­жди.

Михайло Орест показав і довів, що час є провідним рушієм людського світу. Століття тому люди не знали, що таке авто, а тепер вони спостерігають за кіностріч­кою. Проте чи змінилася так само й людина? І в який бік: гірший чи перспективніший?

Поет наполегливо роздумує над почуттями, які постають у безперервному конфлікті суму та радості. У людини є почуття – і є смерть, є думка – і хочеться бездумності, є закон – і суспільство чинить беззакон­ня, є все – і воднораз немає нічого. Орест відчуває ста­рість усім своїм єством і передає свої думки (які лиша­ються незмінно молодими) нащадкам. В останній збірці «Пізні вруна» ми бачимо картину спогадів, яка сформувалася на основі неповторної гами почуттів: любові до музи, любові до Батьківщини, любові до радості – і сповнення безперервним та безперечним смутком, який доводить кінець любові на Землі. Проте любов дає осягнення Раю, який є вершиною почуття любові.

Література

1. Абліцов В. Орест Михайло / В. Абліцов // Український Все-Світ. – Т. 1. – К.: КИТ, 2011. – С. 282-283.

2. Астаф’єв О. Лірика української еміграції: еволюція стильових систем / О. Астаф’єв. – К.: Либідь, 1998. – 234 с.

3. Біляїв В. «На неокраянім крилі...» / В. Біляїв. – Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. – 348 с.

4. Боголюб П. Михайло Орест – великий поет-мислитель (У другу річницю з дня його смерти – 1901 – 12. 3. 1963) / П. Боголюб // Визвольний шлях. – 1965. – № 9. – С. 954-966.

5. Бросаліна О. Поезія Михайла Ореста: проблема рецепції / О. Бросаліна // Вісник Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка. Сер. Літературознавство. Мовознавство. Фолькльористика. – 2002. – № 12-13. – С. 90-92.

6. Гординський С. Чи скоординовано всі координати? / С. Гординський // Сучасність. – 1970. – № 5. – С. 40-49.

7. Державин В. Лицар ідеалу / В. Державин // Родинне вогнище Зерових / Ред. рада: В. Шевчук та ін.; вступ. ст. Є. Сверстюка. – К.: Гелікон, 2004. – С. 312-318.

8. Заславський І. «Мислі й чуття небуденні.»: Поезія Михайла Ореста / І. Заславський // Слово і час. – 1996. – № 11-12. – С. 13-17.

9. Ізарський О. Михайло Орест у листах (Закінчення) / О. Ізарський // Сучасність. – 1964. – № 4. – С. 70-81.

10. Ільницький М. Замкнене у магії слова / М. Ільницький // Дзвін. – 1994. – № 4. – С. 21-23.

11. Качуровський І. Про поезію Михайла Ореста / І. Качуровський // Орест М. Пізні вруна. Книга поезій п’ята. -Мюнхен: Ін-т літ-ри ім. М. Ореста, 1965. – С. 5-10.

12. Кирієнко Н. «Я вернувся до тебе, отчизно моя...» Естетична система Михайла Ореста / Н. Кирієнко. – Чернівці: Букрек, 2008. – 192 с.

13. Костецький І. Антологія піднебесного. До шістдесятиріччя Михайла Ореста / І. Костецький // Сучасність. – 1961. – № 12. – С. 44-50.

14. Кошелівець І. Про Михайла Ореста / І. Кошелівець // Сучасність. – 1963. – № 10. – С. 34-42.

15. Орест М. Держава слова: Вірші та переклади / Упор. та авт. передм. С. Павличко / М. Орест. – К.: Основи, 1995. – 526 с.

16. Павличко С. Михайло Орест, поет лісу / С. Павличко // Орест М. Держава слова: Вірші та переклади / Упор. та авт. передм. С. Павличко. – К.: Основи, 1995. – С. 3-12.

17. Ротач П. «Я буду битись за своє письменство.» Михайло Орест: життя і творчість / П. Ротач // Ротач П. І слово, і доля, і пам’ять... Статті, дослідження, спогади. – Полтава: Верстка, 2000. – С. 409-428.

18. Siehs Karl In memoriam Mychajlo Orest //Україна і світ. – 1966. – Зошит 25-26-27. – С. 131-132.

19. Слабошпицький М. «Пройди усі шляхи, що має їх життя...» / М. Слабошпицький // Хроніка-2000. – 1993. -№ 3—4. – С. 192-202.

20. Славутич Я. Мислитель у поезії: Михайло Орест / Я. Славутич // Славутич Я. Меч і перо: Вибрані дослідження, статті та огляди. – К.: Дніпро, 1992. – С. 290-303.