Ніколенко Ольга. Доля і Слово Миколи Зерова …13–21.

Для покликання: Ніколенко Ольга. Доля і Слово Миколи Зерова [Текст] / Ольга Ніколенко // Українська література в загальноосвітній школі. – 2015. – №3. – 48 с. – С. 13–21.

У статті розглянуто життєвий і творчий шлях українського поета і перекладача Миколи Зерова, котрий у 1920-1930-х роках запропонував оригінальну концепцію розвитку української культури, спираючись на світові тенденції. Відзначено зв’язок митця з античністю, групою «Парнас», традиціями класичної літератури, у тому числі М. Гоголя. У числі інших письменників-неокласиків М. Зеров був репресований і розстріляний у 1937 році. У статті використано архівні матеріали, пов’язані із трагіч­ними сторінками долі М. Зерова і покоління митців «розстріляного відродження»

Ключові слова: неокласики, «Парнас», традиція, новаторство, образ, мотив.

В статье рассматривается жизненный и творческий путь украинского поэта и переводчика Н. Зерова, который в 1920-1930-е годы предложил оригинальную концепцию развития украинской культуры на основе мировых тенденций. Отмечена связь творчества художника с античностью, группой «Парнас», традициями классической литературы, в том числе Н. Гоголя. В числе других писателей-неоклассиков Н. Зеров был репрессирован и расстрелян в 1937 году. В статье использованы архивные материалы, связанные с трагическими страницами судьбы Н. Зерова и поколений художников «расстрелянного возрождения».

Ключевые слова: неоклассики, «Парнас», традиция, новаторство, образ, мотив.

The article deals with the life and creative works of Ukrainian poet and translator N.Zerov, who offered the unique theory on the development of Ukrainian culture on the basis of world tendencies. The connection of the artist with antiquity is studied as well with the group Parnassus, traditions of classical literature, including N.Gogol. Among other neoclassic writers N.Zerov was repressed and shot in 1937. The archive documents are used in the article concerning the tragic fate of N.Zerov and all Ukrainian Renaissance.

Keywords: neoclassic, Parnassus, tradition, innovation, image, motif.

Цитата, с. 13. У кожної людини є ключові моменти, які переверта­ють усе життя... Для мене таким моментом стала подо­рож на архіпелаг Соловецьких островів, де за радян­ських часів загинули українські неокласики й багато інших представників різних народів – письменників, філософів, священиків, науковців... Серед тих, кого закатували там, був і поет Микола Зеров, про якого творча група телерадіокомпанії «Лтава» зняла доку­ментальний фільм – перший у циклі «Соловецькі в’язні з України». Досліджуючи понад двадцять років твор­чість М. Зерова, я зрозуміла, що неможливо повною мірою осягнути те, що він зробив і що з ним сталося, не побувавши в тих місцях і не пройшовши його останнім шляхом, який привів його на Соловки, а потім до уро­чища Сандормох, де його розстріляли. Шукаючи в Петербурзі пересильну тюрму, де утримували тих, хто їхав на заслання, їдучи в м. Кемь, де їх сотнями грузи­ли на пароплав, дивлячись на хвилі Білого моря, серед якого височіють вежі Соловецького монастиря, я дума­ла: як мало ми ще знаємо про свою історію, як багато нам треба ще пройти шляхів, щоб віднайти нарешті втрачені коштовності нашої культури, зібрати розсіяні по всьому світові перли, щоб з’єднався ланцюг пору­шених зв’язків між минулим і сучасним...

Серед холодного Білого моря, неподалік від Північного полярного кола розташований архіпелаг Соловецьких островів, куди в XV столітті прибули ченці Зосима і Савватій, котрі заснували монастир як острів спасіння в мирському морі пристрастей... Декілька сто­літь тривало будівництво кам’яних споруд, які відзнача­лися гармонією і благородством пропорцій. Ченці побу­дували Спасо-Преображенський собор, церкви, високий мур, сторожові башти, млин, канали. Починаючи з часів Патріарха Нікона і царя Петра I Соловки були оплотом духовного й економічного життя півночі Російської держави, осередком технічного про­гресу, міцною фортецею і місцем паломництва. На кінець XIX – початок XX століть при монастирі були свій флот, гід­роелектростанція, радіостанція, розвинуте сільське й морське господарство. Соловецька братія утримувала шпиталь у столиці, вирощувала рідкісні сорти рослин, брала участь у всесвітніх виставках, давала гроші на допомогу постраждалим під час війн і негоди.

Але Соловки мали й іншу, сувору славу... Ці остро­ви в Білому морі стали місцем релігійних і соціальних сутичок, символом Розколу, що протягом багатьох віків випробовував людську віру, дух, совість на міц­ність.