Дига Н. Біографічна модифікація принципу діалогізму в методиці навчання української літератури
2013-Жов-09, 05.48.30
Дига Н. Біографічна модифікація принципу
діалогізму в методиці навчання української літератури [Текст] / Н. Дига //
Українська
література в загальноосвітній школі. – 2013. – №9. – 48 с. – С. 24–26.
Статтю присвячено біографічній
модифікації принципу діалогізму в методиці вивчення життєпису письменника.
Автор пропонує реалізувати цей принцип у конкретиці джерел, задіяних на уроці,
зокрема автобіографічного та біографічного характеру.
Ключові слова: принцип діалогізму, біографія,
автобіографія, біографістика, автобіографістика, мемуаристика, епістолярій,
біографічні мотиви.
Н. Дыга. Биографическая модификация принципа диалогизма в методике изучения украинской литературы
Статья
посвящена биографической модификации принципа диалогизма в методике изучения
жизнеописания писателя. Автор предлагает реализовать этот метод в конкретизации
источников, использованных на уроке, в частности автобиографического и
биографического характера.
Цитата, с. 24. У контексті літературної освіти принцип діалогізму
сформульований на основі концепції діалогічного існування представника
діалогічного персоналізму М. Бубера та діалогічної теорії М. Бахтіна.
М. Бахтін, як один із творців
теорії діалогу, переконує, що ХХ століття – час великого діалогу. У зв’язку з
глобалізаційними процесами це ще більшою мірою стосується і ХХІ століття.
Принцип діалогу М. Бахтін узагалі вважав засадничою рисою людських взаємин.
Уміння слухати й чути один одного, увійти в контекст чужої думки – ці культурні
навички стають все більш затребуваними, розглядаються як необхідний елемент,
складова творення нової культури співіснування людей [1].
М. Бахтін підкреслював, що
головне для діалогових стосунків – згода. До співрозмовника, співучасника
діалогу, треба ставитися як до особистості, намагатися відчути його внутрішній
світ, побачити його зсередини, ужитися в нього. Саме такий пережитий зсередини
стан іншого може спонукати до етичних вчинків: співчуття, допомоги,
співпереживання, співпричетності тощо.
За М. Бубером, істина діалогу – це
«територія згоди», коли кожна зі сторін визнає унікальність, самоцінність
співбесідника, котрий має право на свої судження. Іншої істини, крім
взаєморозуміння, бути не може. Учасники діалогу прагнуть зрозуміти один одного,
зрозуміти сенс буття співрозмовника. Отже діалог постає як єдино можливий
спосіб буття людини серед людей, як спосіб їх єднання на будь-яких рівнях. У
справжньому діалозі немає ставлення до співбесідника як до об’єкта повчання чи
звинувачення, а має місце пошук спільних цінностей. Кожна сторона прагне
зрозуміти позицію іншої і розширити горизонт своєї свідомості [2].
Літературна освіта на засадах
діалогу культур передбачає прочитання конкретних художніх текстів з опорою на
різні контексти: контекст біографії автора твору, соціально-історичний,
культурний контекст епохи; крізь призму принципу діалогізму маємо можливість
побачити складне переплетіння, зв’язки, впливи різних культур і літератур у
єдиному всесвітньому культурологічному просторі.
Прочитання художнього твору на
засадах принципу діалогізму своїм аксіологічним аспектом сприяє пізнанню
авторського світобачення, самостійному сприйняттю читачем авторської концепції.
У такому разі ефективність принципу діалогізму полягає в тому, що він
передбачає активізацію діалогу читача з автором, який допомагає зрозуміти
художньо представлену письменником картину світу, знайти відповіді на життєві
запитання, виявити позицію автора, літературного персонажа у творі, «сформувати»
своє «Я» особистості.
Література
1.Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. Изд. 2-е. / М.М. Бахтин. – М.:
Искусство, 1986. – 445 с.
2.Бубер М. Я и Ты; Диалог // Бубер М. Два образа веры.– М.: БВ, 1995. – 464c.
3.Вивчення біографії письменника в
школі: конспекти нестандартних уроків / упор. Овдійчук Л.М. – Тернопіль: Підручники і
посібники, 2008. – 96 с.
4.Жила С. О. Мозаїка мистецтв на
уроках української літератури: посібник для вчителя / С.О. Жила. – Х.: ФОП Стеценко 2010. – 284 с.
5.Концепція літературної освіти в
12-річній загальноосвітній школі // Українська мова і література. – 2002. –Березень.
– 11 (267).
6.Куцевол О. М. Життя і творчість
письменника в дзеркалі «поетичної критики»: [навчальний посібник] / О. М.
Куцевол. – Вінниця, 2010. – 280 с.
7.Куцевол О.М. Методика викладання
української літератури (креативно-інноваційна стратегія): навчальний посібник /
О.М. Куцевол. – К.: Освіта України, 2009. – 464 с.
8.Літературознавчий
словник-довідник / за редакцією Р.
Т. Гром’яка,
Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. – К.:
ВЦ «Академія», 2007. – 752 с.
9.Наукові основи методики літератури: [навчально-методичний посібник] / за
ред. док. пед. наук,
проф., чл.-кор. АПН України
Н.Й. Волошиної. – К.: Ленвіт, 2002. – 344 с.
10. Степанишин
Б.І. Література – вчитель – учень (Самостійне вивчення учнями літератури):
посібник для вчителя / Б.І. Степанишин. – К.: Освіта, 1993. – 240 с.
11.Токмань Г.Л. Методика викладання
української літератури в старшій школі: екзистенційно-діалогічна концепція /
Г.Л. Токмань. – К.: Міленіум, 2002. – 320 с.
Українська література 5 – 12 класи: програма для
загальноосвітніх навчальних закладів / за заг. ред. Мовчан Р.В. – К.: Перун, 2005. – 201с.