Фасоля А. П’ять років поступу. (Штрихи до колективного портрета) - «Українська література в загальноосвітній школі». Архів. - НАУКА і ПРАКТИКА - Наукова інформація

Цитата, с. 27. Перша зустріч з освітянами Новограда-Волинського відбулася у 2008 році. На виставці творчих досягнень учителів міста, що проводилася в рамках Всеукраїнського науково-практичного семінару з проблем організації проектної діяльності, на очі потрапив конспект уроку, побудованого, як свідчив підзаголовок, на засадах особистісно зорієнтованого навчання. Зміст і порадував, і засмутив. Було видно, що автор – людина творча, небайдужа, знайома з новітніми технологіями навчання. Зрештою, вже сам факт появи такої розробки засвідчував, що педагоги старовинного Звягеля «тримають руку на пульсі часу». Водночас чимало питань, що складають сутність методики, залишилися поза увагою.

Довго зважував, підходити до організаторів чи ні (все ж таки, як кажуть у таких випадках, «люди старалися», та й упущення свідчили не тільки про ступінь володіння, а й про рівень теоретичної і практичної розробленості проблеми загалом). Зрештою, вирішив поговорити. Реакція господарів вразила: мене не просто чемно вислухали – запропонували співпрацю!

Так я познайомився з людиною, яка здивувала тоді і дивує всі ці роки активністю, творчим неспокоєм, креативністю, небайдужістю у підході до будь-якої справи, – завідувачем Інформаційно-методичного центру управління освіти і науки Новоград-Волинської міської ради Павлом Казимировичем Ліневичем. Активність життєвої позиції – це про нього. Толерантність, уміння слухати і прислухатися, вимогливість і увага, турботливе ставлення до підлеглих (радше, колег, друзів, однодумців, співтворців спільної справи), м’якість у доведенні власної правоти і твердість у відстоюванні переконань – це також про нього. Результатом бесіди стала ідея про створення творчої групи учителів-словесників з проблем упровадження особистісно зорієнтованого навчання української літератури.

Спочатку було досить складно. Учителеві, який починає працювати в системі ОЗОН, доводиться не лише освоювати нові підходи до навчання, а й змінювати психологічну установку, пріоритети викладання. Він має стати для учня насамперед наставником, досвідченішим, але рівноправним читачем, дбати перш за все про особистісний розвиток вихованця, засобом чого є улюблений предмет – література, забезпечити оволодіння загальнонавчальними знаннями і вміннями, формувати юного читача як суб’єкта діяльності. Тому схиляю голову перед усіма ентузіастами як у Новограді-Волинському, так і в Рівному, Дніпропетровську, Одесі, Києві, інших містах, містечках, селищах і селах, які взяли на себе важку ношу: апробувати і впровадити технологію всупереч перевантаженості, предметно- і знаннєорієнтованості програми, відсутності належного методичного супроводу, морального і матеріального заохочення, – і це попри те, що особистісно зорієнтоване навчання задеклароване в нормативних освітніх документах як одна з основ розвитку української школи!