Градовський Анатолій, Галушко Максим. Антиципація у творчості Тараса Шевченка …2–5.
Для покликання: Градовський Анатолій. Антиципація у творчості Тараса Шевченка [Текст] / Анатолій Градовський, Максим Галушко // Українська література в загальноосвітній школі. – 2014. – №7–8. – 64 с. – С. 2–5.
У статті розкриваються окремі аспекти аналізу творчості Т. Шевченка з позиції феномену антиципації. Робиться спроба прочитання поетичного доробку Кобзаря через призму принципу передбачення. Механізм антиципації, який зазвичай вивчається у філософії і психології, використовується у нашому літературознавчому дослідженні. Пропонується аналіз окремих творів Шевченка, зокрема «Єретик», «І мертвим, і живим, і ненарожденним…», «Великий льох», «Буває, в неволі іноді згадаю…», «У Бога за дверми лежала сокира».
Ключові слова: Шевченко, поезія, антиципація, образ, мотив, художній текст.
Градовский Анатолий, Галушко Максим. Антиципация в творчестве Т. Шевченко
В статье раскрываются отдельные тезисы анализа творчества Т. Шевченко с позиции феномена антиципации. Делается попытка прочтения поэтического наследия Кобзаря сквозь призму принципа предвидения. Механизм антиципации, изучаемый в философии и психологии, используется в литературоведческом исследовании.
Предлагается анализ отдельных произведений Шевченко.
Ключевые слова: Шевченко, поэзия, антиципация, образ, мотив, художественный текст.
Anatoliy Gradovskiy, Maksym Galushko. Anticipation in T. Shevchenko works
Signs of anticipation are analyzed in T. Shevchenko poetry. An attempt to read the poetic works in the light of the principle of anticipation is made. The mechanism of anticipation that is being studied in philosophy and psychology is used in literary study. An analysis of some of Shevchenko's works, including «The Heretic», «To the Dead and the Living and Unborn...», «The Great Vault» etc.
Keywords: Shevchenko, poetry, anticipation, image, motif, artistic text.
Цитата, с. 2. У філософській науці ще з античних часів (стоїки та епікурейці), а також у психології (введене до вжитку В. Вундтом) вивчається явище антиципації.
Окремі положення у психології дають змогу говорити про неї як феномен, коли індивід уявляє собі результат певної дії до того моменту, як вона насправді завершилася; у тій чи іншій формі передбачати розвиток подій, явищ, їх результатів. Антиципація особливо значуща у творчій діяльності, наближає дослідника до процесу творення і моменту, коли «божа іскра» (натхнення, муза і т. д.) торкається, освітлює, полонить, захоплює митця у його пориванні, пошуку.
Насамперед з'ясуємо, як це поняття трактується у літературознавчій науці.
Антиципація (від. лат. – наперед засвоюю, перед-, вбачаючи) – поняття, яке означає заздалегідь складене уявлення про подальший розвиток подій у світі, становлення життєвого устрою, ладу чи порядку, передбачення окремих реалій, що не можуть бути доступними для митця у момент творення тексту; включає такі елементи, як передбачення, здогад, передчуття.
Один із перших, хто помітив у собі цю таємничу силу, був італійський поет XVI ст. Торквато Тассо. Він вірив, що якийсь дух-покровитель спрямовує його у творчій роботі, йому здається, що хтось нашіптує йому під час написання.
«Це, – на думку Тассо, – дух правди і розуму, який підносить мене до знань, що перевершують мій розум і все ж є зрозумілими для мене. Він вчить мене речам, які не з'являються у моїй думці навіть при найглибшому пізнанні, про які я не чув ні від однієї людини, не читав у жодній книзі.».
Так висловився і німецький поет Й.-В. Гете, який через два століття створив як власну сповідь драматичну фантазію «Торквато Тассо», сприймав поета Тассо своїм духовним двійником, об'єктом для наслідування: тип поета загалом з його пристрастями й ідеалами. Згадуючи про своє здивування від своєї першої драми, Гете зазначав, що він писав п'єсу «Гец фон Берліхінген», будучи двадцятидворічним юнаком, і десять років потому був вражений правдивістю зображеного. Нічого подібного він не переживав, не бачив, отож передбачив і отримав знання про різноманітні долі людські за антиципацією.
Коли мова йде про когнітивні процеси у їх відношенні до часу, то зазвичай сприйняття пов'язують із сьогоденням. Антиципація найкраще проявляється у спробах побудувати майбутнє, а пам'ять відображає минуле. Втім справжні зв'язки тут набагато складніші.
У процесі сприйняття, який, звичайно, відбувається у теперішньому часі, з одного боку, враховується минулий досвід, що зберігається в пам'яті, а з іншого -у ньому завжди є момент антиципації. Митець спирається на життєвий досвід, що зберігається в пам'яті, і зіставляє його з тим, що є в момент творення літературного передбачення для проекції майбутнього.
Проте таке тлумачення проблеми не може однозначно задовольнити дослідника, адже антиципація у письменника – явище, пов'язане з місією «говорити», пояснювати, узагальнювати і т.д. Воно більш складне, ніж уміння людини у реальному житті рутинно прораховувати і планувати певні дії.
Вплив цього феномену на різних рівнях свідомості – суттєво відмінний. На сенсорно-перцептивному рівні вона обмежена рамками актуальної поточної дії. Уява співвідносить наявне з відносно потенційною можливістю. На рівні вербально-логічного мислення антиципація досягає свого найповнішого втілення, її діяльність практично не обмежена. На цьому рівні вона забезпечує планування діяльності загалом. У вербально-логічному плані людина може достатньо легко і вільно переходити від теперішнього до майбутнього і минулого, від початкового моменту діяльності до кінцевого і навпаки.
Література
1. Грабович Г. Шевченко як міфотворець. Семантика символів у творчості Тараса Шевченка. Переклад Соломії Павличко. – К. : Радянський письменник, 1991. – 211 с.
2. Пахаренко В. Незбагненний апостол. Світобачення Шевченка / В. Пахаренко. – 2-е вид., допов. – Черкаси : Брама: ІСУЕП, 1999. – 295 с.
3. Смаль-Стоцький С. Т. Шевченко. Інтерпретації / С. Смаль-Стоцький. – Черкаси: БРАМА. Видавець Вовчок О. – 2003. – 376 с. [Серія «Шевченкознавчі раритети»]
4. Чижевський Д. Історія української літератури (від початків до доби реалізму) / Д. Чижевський. – Тернопіль : МПП «Презент», за участю ТОВ «Феміна». 1994. – 480 с.
5. Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 12 т. / Редкол.: М. Жулинський (голова) та ін. – К.: Наук. думка, 2001. Т. 1: Поезія 1837–1847 / Перед. слово І. Дзюби, М. Жулинського. – 784 с.
6. Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 12 т. / Редкол.: М. Жулинський (голова) та ін. – К.: Наук. думка, 2001. Т. 2: Поезія 1847–1861. – К. : Наук. думка, 2001. – 784 с.
|