Четвер, 2024-Бер-28, 21.48.26
Didactics.ua | RSS
 
Головна Наукова інформаціяРеєстраціяВхід
РОЗДІЛИ
Категорії розділу
Матеріали з архіву [60]
Різні матеріали
Від педагогів-практиків [4]
Статті, повідомлення, інші матеріали
Лабораторія навчання української мови Інституту педагогіки [21]
Від колег-науковців
«Українська мова і література в школі» [191]
Журнал
Лабораторія літературної освіти Інституту педагогіки [8]
Від колег-науковців
«Українська література в загальноосвітній школі» [145]
Журнал
«Українська література в загальноосвітній школі». Архів. [164]
Архів, у якому містяться деякі статті з журналу.
Лабораторія навчання російської мови та мов інших етнічних меншин Інституту педагогіки [6]
Від колег-науковців
Лабораторія навчання іноземних мов Інституту педагогіки [11]
Від колег-науковців
Журнал «Українська мова і література в школі»

Журнал «Українська література в загальноосвітній школі»
Наше опитування




Головна » Файли » НАУКА і ПРАКТИКА » «Українська література в загальноосвітній школі». Архів.

Іванишин П. Тарас Шевченко як письменник-націотворець: герменевтичні аспекти
2013-Жов-31, 13.23.16
Іванишин П. Тарас Шевченко як письменник-націотворець: герменевтичні аспекти [Текст] / П. Іванишин // Українська література в загальноосвітній школі. – 2013. – №11. – 48 с. – С. 8–12.
 
У статті автор розглядає націотворчість як провідну рису художньої герменевтики Тараса Шевченка як генія. Витлумачення здійснюється через окреслення понять націософії, національної ідеї та культурного націоналізму.
Ключові слова: герменевтика, сенс, націотворчість, геній, великий письменник, національне буття, націософія, культурний націоналізм.
 
Цитата, с. 8. Різні можливі підходи до з’ясування параметрів величі Т. Шевченка. Один із найпродуктивніших, як видається, лежить у герменевтичній сфері. Він пропонує поглянути на Кобзаря не просто як геніального митця, передусім письменника, а розглядати його творчість як герменевтичний простір – джерело могутніх інтерпретацій буття, як вираження унікальних способів розуміння, котрі не завжди були поміченими. У цьому один із парадоксів кожної великої людини, на який вдумливо вказував Євген Маланюк: «Між генієм і сучасністю завше колізія. Геній дає всього себе, але сучасність бере від нього те, що вона здужає взяти» [20, с. 75]. До генія треба вміти доростати, навряд чи на верховини його духу може піднятися культурно дистанційований чи відчужений індивід.
Якщо звернутися до герменевтичного досвіду, котрий найбільш системно і глибоко вчить проникати в гуманітарні феномени, то варто було б актуалізувати не тільки питання про те, що таке великий письменник, а й що він обов’язково пропонує читачеві в якості великого письменника.
Цитата, с. 10. Насправді націоналізм методологічно коректно, мабуть, розглядати не лише як патріотизм, не лише як «політичний принцип» [9, с. 29-199] (Е.Ґелнер) чи «відповідь» «імперському виклику» [22, с. 220-234], і вже зовсім не як «європейський винахід» [1, с. 235]) чи «ідеологічне збочення» [16, с. 326], а, виходячи із фундаментального статусу нації в суспільному бутті, як базову природну форму суспільної свідомості та світогляду будь-якої особистості чи колективного індивіда, що засновується на національній ідеї.
Здається, саме таке уявлення про націоналізм добре виражено у листі Т. Шевченка до П.І. Гессе від 1 жовтня 1844 року, де прямо говориться про пріоритетність батьківщини у свідомості кожної людини («.мне кажется, будь родина моя самая бедная, ничтожная на земле, и тогда бы она мне казалась краше Швейцарии и всех Италий») і утверджується обов’язок супроти неї: «.должно любить и гордиться своею прекраснейшей матерью. Я, как член ее (України. – П.І.) великого семейства, служу ей ежели не на существенную пользу, то, по крайней мере, на славу имени Украины» [31, т. 6, с. 30]. При цьому долається ще один хибний стереотип супроти націоналізму як начебто колективного або «священного» «егоїзму» [9, с. 30]. Насправді важко назвати егоїзмом любов до власної «матері», до свого буття як опорної основи національного сущого.
На культурологічному рівні націоналізм побутує у формі культурного націоналізму (чи націоналізму в культурі). При цьому націоналізм постає як стратегія культурної емансипації та самоутвердження і як «культурна доктрина нації і воля нації, а також пропоновані способи здійснення національних прагнень і волі» [23, с. 80]. Таким чином, культурний націоналізм є конструктивною світоглядною позицією творців національної культури, котра спонукає культивувати й утверджувати національну ідентичність на базі національної ідеї, дає підстави для її істинної інтерпретації та художнього вираження і через це передбачає протистояння імперіалізмові. При цьому говорять і про вужче явище – літературний націоналізм, якщо згадаємо хоча б спостереження Юрія Шевельова: це «всі світоглядові течії, напрями й нахили, що розглядають людину як визначену в своїх вчинках, настановах, уподобаннях, у всій своїй духовності національною субстанцією і приймають це як чинник позитивний»
[34, с. 68-94].
Саме такого типу прямо виражену світоглядну позицію упродовж цілого життя добре простежувати не лише в поезях, а й на матеріалі листів Т.Шевченка.
Цитата, с. 11. Таким чином, навіть наші короткі пропедевтичні спостереження дозволяють виснувати, що кожен великий письменник є не просто національним письменником в сенсі номінальної приналежності до тієї чи іншої національної літератури. Такого типу письменник – це насамперед письменник-націотворець, здатний утверджувати або навіть творити національну ідентичність читача. Творення нації – основна смислова ідея митця-мислителя, митця-герменевта. У націософському сенсі це означає допомагати читачеві тлумачити різні аспекти національної ідеї, а в культурно-націоналістичному – і літературно формувати націю як духовну, культурну спільноту, і протистояти денаціоналізуючим проявам культурного чи політичного імперіалізму. В такий спосіб великий письменник, вживаючи герменевтичну термінологію, «ставить» чи «прирощує» національне буття власним художнім словом. Саме такого типу великим національним митцем, письменником-націо-творцем був і залишається Тарас Шевченко. Двохсотлітня перспектива лише поглиблює це розуміння, дозволяє відкрити нові грані генія, здійснити нові вдумливі дослідження його величі. І цю велич наряд чи варто ігнорувати, заперечувати чи ставити під сумнів. Тим, хто сумнівається, достатньо, як тому хлопчику з англійської легенди, відійти подалі й подивитися, на чому насправді стоїть духовна будівля новочасової української культури.
 
Література (с. 11–12)
1. Андерсон Б. Уявлені спільноти. Міркування щодо походження й поширення націоналізму. – К.: Критика, 2001. - 272 с.
2. Бердяєв Н. Національність і людство // Сучасність. -1993. – № 1. – С.154—157.
3. Гегель Г.В.Ф. Эстетика: В 4-х т. – М.: Искусство, 1973. – Т.4. – 676 с.
4. Грабович Г. Поет як міфотворець. Семантика символів у творчості Тараса Шевченка. – К.: Часопис «Критика»,1998. – 208с.
5. Гримм Я. Немецкая мифология // Зарубежная эстетика и теория литературы ХІХ-ХХ вв. Трактаты, статьи, эссе. -  М.: Издательство Московского университета,1987. - С. 54—72.
6. Гринів О. Українська націологія: від другої світової війни до відродження держави. Історичні нариси. – Львів:Світ, 2004. – 592 с.
7.  Ґадамер Г.-Ґ. Істина і метод: Пер. з нім. – К.: Юніверс,2000. – Т.ІІ. Герменевтика ІІ: Доповнення. Покажчики. – 478 с.
8.  Ґадамер Г.-Ґ. Філософія і поезія // Ґадамер Г.-Ґ. Герменевтика і поетика / Вибрані твори / Пер. з нім. – К.: Юніверс, 2001. – С.119—127.
9.  Ґелнер Е. Нації та націоналізм // Ґелнер Е. Нації та націоналізм; Націоналізм: Пер. з англ. – К.: Таксон, 2003. -С.29—199.
10.Д’Израэли И. Литературный характер, или История гения, заимствованная из его собственных чувств и признаний. – Дубна: Международный университет природы, общества и человека «Дубна»,2000. – 368 с.
11.Донцов Д. Шевченко і Драгоманов // Донцов Д. Дві літератури нашої доби. – Львів: б.в., 1991. – С.28—46.
12.Дюрінг С. Література – двійник націоналізму? // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. М.Зубрицької. – Львів: Літопис,1996. – С.565—566.
13/ Єфремов С. Історія українського письменства. -Мюнхен: УВУ. – Т. 1. – 449 с.
14. Жаботинский В.(З.) Урок юбилея Шевченко // Жаботинский В. (З.) Избранное. – Иерусалим: Гешарим, 5752, Спб: Роспринт, 1992. – С. 144—153.
15.Забужко О.С. Філософія української ідеї та європейський контекст: Франківський період. – К.: Наукова думка,1992. – 144 с.
16. Касьянов Г.В. Теорії нації та націоналізму / Г.В.Касьянов. – К.: Либідь, 1999. – 352 с.
17.Кониський О. Український націоналізм // Правда. -1875. – Ч. 14. – С.566—572.
18.Костенко Л. Геній в умовах заблокованої культури // Урок Української. – 2000. – № 2. – С.2—8.
19.Маланюк Є. Ранній Шевченко // Маланюк Є. Книга спостережень. Проза. – Торонто: Гомін України, 1962. – С.33—43.
20.Маланюк Є. Репліка // Маланюк Є. Книга спостережень. Проза. – Торонто: Гомін України, 1962. – С.73—81.
21.Наливайко Д. Шевченко, романтизм, націоналізм // Слово і Час. – 2006. – № 3. – С. 3—21.
22.Рябчук М. Від Малоросії до України: парадокси запізнілого націотворення. – К.: Критика, 2000. – 304 с.
23.Сміт Е.Д. Національна ідентичність / Е.Д. Сміт. – К.: Основи, 1994. – 224 с.
24.Франко І. Суспільно-політичні погляди М.Драгоманова // Франко І. Зібр. творів: В 50 т. – К.: Наукова думка,1986. -т.45. – С.423—439.
25.Хайдеггер М. Исток художественного творения // Зарубежная эстетика и теория литературы XIX—XX вв. Трактаты, статьи, эссе. – М.: Издательство Московского университета, 1987. – С.264—312.
26.Честертон Г.К. Вечный человек // Честертон Г.К. Вечный человек / Пер. с англ. – М.: Эксмо; СПб.: Мидгард, 2004. – С.103—305.
27.Шевченко Т.Г. [Передмова до нездійсненого видання «Кобзаря»] // Шевченко Т.Г. Зібрання творів: У 6 т. (вид., автентичне 1-6 томам «Повного зібрання творів у дванадцяти томах») / Редкол.: М.Г.Жулинський (голова) та ін. – К.: Наук. думка, 2001. – Т.5. Щоденник. Автобіографія. Статті. Археологічні нотатки. «Букварь южнорусский». Записи народної творчості. – С.207—208.
28.Шевченко Т.Г. [Щоденник// Шевченко Т.Г. Зібрання творів: У 6 т. (вид., автентичне 1-6 томам «Повного зібрання творів у дванадцяти томах») / Редкол.: М.Г.Жулинський (голова) та ін. – К.: Наук. думка, 2001. – Т.5. Щоденник. Автобіографія. Статті. Археологічні нотатки. «Букварь южнорусский». Записи народної творчості. – С.11—191.
29.Шевченко Т.Г. До редакції журналу «Русский вестник». Листопад 1858 // Шевченко Т.Г. Зібрання творів: У 6 т. (вид., автентичне 1—6 томам «Повного зібрання творів у дванадцяти томах») / Редкол.: М.Г.Жулинський (голова) та ін. – К.: Наук. думка, 2001. – Т.6. Листи. Дарчі та власницькі написи. Документи, складені Т. Шевченком або за його участю. – С.222—223.
30.Шевченко Т.Г. Живописная Украина // Шевченко Т.Г. Зібрання творів: У 6 т. (вид., автентичне 1—6 томам «Повного зібрання творів у дванадцяти томах») / Редкол.: М.Г.Жулинський (голова) та ін. – К.: Наук. думка, 2001. – Т.5. Щоденник. Автобіографія. Статті. Археологічні нотатки. «Букварь южнорусский». Записи народної творчості. – С.203.
31.Шевченко Т.Г. Листи // Шевченко Т.Г. Зібрання творів: У 6 т. (вид., автентичне 1—6 томам «Повного зібрання творів у дванадцяти томах») / Редкол.: М.Г.Жулинський (голова) та ін. – К.: Наук. думка, 2001. – Т.6. Листи. Дарчі та власницькі написи. Документи, складені Т.Шевченком або за його участю. – 2003. – С.11—239.
32.Шевченко Т.Г. Письмо Т.Г. Шевченка к редактору «Народного чтения» // Шевченко Т.Г. Зібрання творів: У 6 т. (вид., автентичне 1—6 томам «Повного зібрання творів у дванадцяти томах») / Редкол.: М.Г.Жулинський (голова) та ін. – К.: Наук. думка, 2001. – Т.5. Щоденник. Автобіографія. Статті. Археологічні нотатки. «Букварь южнорусский». Записи народної творчості. – С.194—198.
33. Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів: У 12 т. / Редкол.: М.Г.Жулинський (голова) та ін. – К.: Наук. думка, 2001. – Т.2: Поезія 1847-1951. – 784 с.
34. Шерех Ю. Етюди про національне в літературах сучасности // Сучасність. – 1993. – № 4. – С.68—94.
 
Иванышин Петр. Тарас Шевченко как писатель-нациотворец: герменевтические аспекты
 
В данной статье автор рассматривает творение нации как ведущую черту художественной герменевтики Тараса Шевченко как гения. Истолкование осуществляется через определение понятий нациософии, национальной идеи и культурного национализма.
Ключевые слова: герменевтика, смысл, творение нации, гений, великий писатель, национальное бытие, нациософия, культурный национализм.
 
Ivanyshyn Petro. Taras Shevchenko as the writer of creation of the nation: hermeneutic aspects
 
In this article the author examines the creation of the nation as a leading feature of artistic hermeneutics of Shevchenko as a genius. Interpretation is realized through defining the concepts of philosophy of the nation, national ideas and cultural nationalism.
Key words: hermeneutics, meaning, creation of the nation, genius, great writer, national being, philosophy of the nation, cultural nationalism.
Категорія: «Українська література в загальноосвітній школі». Архів. | Додав: Didactics
Переглядів: 1007 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Статистика сайту

Онлайн усього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Пошук по сайту

Каталог сайтів Link.Sainw.Cn

Український каталог сайтів

Каталог сайтів




Лабораторія навчання української мови Інституту педагогіки НАПН України


Лабораторія літературної освіти Інституту педагогіки НАПН України


Лабораторія навчання російської мови та мов інших етнічних меншин Інституту педагогіки НАПН України


Лабораторія навчання іноземних мов Інституту педагогіки НАПН України


Матеріали від педагогів-практиків


Матеріали з архіву

Журнал «Українська мова і література в школі»

Журнал «Українська література в загальноосвітній школі»
Повний доступ

DIDACTICS 2012 © 2024 DIDACTICS