Іванишин П. Тарас Шевченко як
письменник-націотворець: герменевтичні аспекти [Текст] / П. Іванишин //
Українська література в загальноосвітній школі. – 2013. – №11. – 48 с. – С. 8–12.
У статті автор розглядає
націотворчість як провідну рису художньої герменевтики Тараса Шевченка як
генія. Витлумачення здійснюється через окреслення понять націософії,
національної ідеї та культурного націоналізму.
Ключові слова: герменевтика, сенс, націотворчість,
геній, великий письменник, національне буття, націософія, культурний
націоналізм.
Цитата, с. 8. Різні можливі
підходи до з’ясування параметрів величі Т. Шевченка. Один із найпродуктивніших,
як видається, лежить у герменевтичній сфері. Він пропонує поглянути на Кобзаря
не просто як геніального митця, передусім письменника, а розглядати його
творчість як герменевтичний простір – джерело могутніх інтерпретацій буття, як вираження
унікальних способів розуміння, котрі не завжди були поміченими. У цьому один із
парадоксів кожної великої людини, на який вдумливо вказував Євген Маланюк: «Між
генієм і сучасністю завше колізія. Геній дає всього себе, але сучасність бере
від нього те, що вона здужає взяти» [20, с. 75]. До генія треба вміти
доростати, навряд чи на верховини його духу може піднятися культурно
дистанційований чи відчужений індивід.
Якщо звернутися до
герменевтичного досвіду, котрий найбільш системно і глибоко вчить проникати в
гуманітарні феномени, то варто було б актуалізувати не тільки питання про те,
що таке великий письменник, а й що він обов’язково пропонує читачеві в якості великого письменника.
Цитата, с. 10. Насправді
націоналізм методологічно коректно, мабуть, розглядати не лише як патріотизм,
не лише як «політичний принцип» [9, с. 29-199] (Е.Ґелнер) чи «відповідь» «імперському
виклику» [22, с. 220-234], і вже зовсім не як «європейський винахід» [1, с.
235]) чи «ідеологічне збочення» [16, с. 326], а, виходячи із фундаментального
статусу нації в суспільному бутті, як базову природну форму суспільної
свідомості та світогляду будь-якої особистості чи колективного індивіда, що
засновується на національній ідеї.
Здається, саме таке уявлення про
націоналізм добре виражено у листі Т. Шевченка до П.І. Гессе від 1 жовтня 1844 року, де прямо говориться про
пріоритетність батьківщини у свідомості кожної людини («.мне кажется, будь
родина моя самая бедная, ничтожная на земле, и тогда бы она мне казалась краше Швейцарии и всех
Италий») і утверджується обов’язок супроти неї: «.должно любить и гордиться своею
прекраснейшей матерью. Я, как член ее (України. – П.І.) великого семейства, служу ей ежели не на существенную пользу, то, по крайней мере, на славу имени Украины» [31, т. 6, с. 30]. При цьому долається ще один хибний стереотип супроти
націоналізму як начебто колективного або «священного» «егоїзму» [9, с. 30]. Насправді
важко назвати егоїзмом любов до власної «матері», до свого буття як опорної
основи національного сущого.
На культурологічному рівні
націоналізм побутує у формі культурного націоналізму (чи націоналізму в культурі). При
цьому націоналізм постає як стратегія культурної емансипації та самоутвердження
і як «культурна доктрина нації і воля нації, а також пропоновані способи
здійснення національних прагнень і волі» [23, с. 80]. Таким чином, культурний
націоналізм є конструктивною світоглядною позицією творців національної
культури, котра спонукає культивувати й утверджувати національну ідентичність
на базі національної ідеї, дає підстави для її істинної інтерпретації та
художнього вираження і через це передбачає протистояння імперіалізмові. При
цьому говорять і про вужче явище – літературний націоналізм, якщо згадаємо хоча б
спостереження Юрія Шевельова: це «всі світоглядові течії, напрями й нахили, що
розглядають людину як визначену в своїх вчинках, настановах, уподобаннях, у
всій своїй духовності національною субстанцією і приймають це як чинник
позитивний»
[34, с. 68-94].
Саме такого типу прямо виражену
світоглядну позицію упродовж цілого життя добре простежувати не лише в поезях,
а й на матеріалі листів Т.Шевченка.
Цитата, с. 11. Таким чином,
навіть наші короткі пропедевтичні спостереження дозволяють виснувати, що кожен
великий письменник є не просто національним письменником в сенсі номінальної
приналежності до тієї чи іншої національної літератури. Такого типу письменник
– це насамперед письменник-націотворець, здатний утверджувати або навіть
творити національну ідентичність читача. Творення нації – основна смислова ідея
митця-мислителя, митця-герменевта. У націософському сенсі це означає допомагати
читачеві тлумачити різні аспекти національної ідеї, а в
культурно-націоналістичному – і літературно формувати націю як духовну,
культурну спільноту, і протистояти денаціоналізуючим проявам культурного чи
політичного імперіалізму. В такий спосіб великий письменник, вживаючи
герменевтичну термінологію, «ставить» чи «прирощує» національне буття власним
художнім словом. Саме такого типу великим національним митцем,
письменником-націо-творцем був і залишається Тарас Шевченко. Двохсотлітня
перспектива лише поглиблює це розуміння, дозволяє відкрити нові грані генія,
здійснити нові вдумливі дослідження його величі. І цю велич наряд чи варто
ігнорувати, заперечувати чи ставити під сумнів. Тим, хто сумнівається,
достатньо, як тому хлопчику з англійської легенди, відійти подалі й подивитися,
на чому насправді стоїть духовна будівля новочасової української культури.
Література (с. 11–12)
1. Андерсон Б. Уявлені спільноти. Міркування щодо походження й
поширення націоналізму. – К.: Критика, 2001. - 272 с.
2. Бердяєв Н. Національність і
людство // Сучасність. -1993. – № 1. – С.154—157.
3.
Гегель Г.В.Ф.
Эстетика: В 4-х
т. – М.:
Искусство, 1973. – Т.4.
– 676 с.
4.
Грабович Г.
Поет як міфотворець.
Семантика символів
у творчості
Тараса Шевченка. – К.: Часопис «Критика»,1998.
– 208с.
5. Гримм
Я. Немецкая мифология // Зарубежная эстетика и теория
литературы ХІХ-ХХ
вв. Трактаты, статьи, эссе. - М.:
Издательство Московского университета,1987. - С.
54—72.
6. Гринів О. Українська націологія: від другої світової війни
до відродження держави. Історичні нариси. – Львів:Світ, 2004. – 592 с.
7. Ґадамер Г.-Ґ. Істина і метод:
Пер. з нім. – К.: Юніверс,2000. – Т.ІІ. Герменевтика ІІ: Доповнення. Покажчики.
– 478 с.
8. Ґадамер Г.-Ґ. Філософія і поезія
// Ґадамер Г.-Ґ. Герменевтика і поетика / Вибрані твори / Пер. з нім. – К.:
Юніверс, 2001. – С.119—127.
9.
Ґелнер Е. Нації та націоналізм // Ґелнер Е. Нації та націоналізм;
Націоналізм: Пер. з англ. – К.: Таксон, 2003. -С.29—199.
10.Д’Израэли
И. Литературный характер,
или История гения, заимствованная из его собственных чувств и признаний. – Дубна:
Международный университет природы, общества и человека «Дубна»,2000. – 368 с.
11.Донцов
Д. Шевченко і
Драгоманов //
Донцов Д. Дві літератури
нашої доби. – Львів: б.в., 1991. – С.28—46.
12.Дюрінг С. Література – двійник
націоналізму? // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За
ред. М.Зубрицької. – Львів: Літопис,1996. – С.565—566.
13/ Єфремов С. Історія
українського письменства. -Мюнхен: УВУ. – Т. 1. – 449 с.
14. Жаботинский В.(З.) Урок юбилея Шевченко // Жаботинский В. (З.) Избранное. – Иерусалим: Гешарим, 5752, Спб: Роспринт, 1992. – С. 144—153.
15.Забужко О.С. Філософія
української ідеї та європейський контекст: Франківський період. – К.: Наукова
думка,1992. – 144 с.
16. Касьянов Г.В. Теорії нації та
націоналізму / Г.В.Касьянов. – К.: Либідь, 1999. – 352 с.
17.Кониський О. Український
націоналізм // Правда. -1875. – Ч. 14. – С.566—572.
18.Костенко Л. Геній в умовах
заблокованої культури // Урок Української. – 2000. – № 2. – С.2—8.
19.Маланюк Є. Ранній Шевченко //
Маланюк Є. Книга спостережень. Проза. – Торонто: Гомін України, 1962. – С.33—43.
20.Маланюк Є. Репліка // Маланюк Є.
Книга спостережень. Проза. – Торонто: Гомін України, 1962. – С.73—81.
21.Наливайко Д. Шевченко, романтизм,
націоналізм // Слово і Час. – 2006. – № 3. – С. 3—21.
22.Рябчук М. Від Малоросії до
України: парадокси запізнілого націотворення. – К.: Критика, 2000. – 304 с.
23.Сміт Е.Д. Національна
ідентичність / Е.Д. Сміт. – К.: Основи, 1994. – 224 с.
24.Франко І. Суспільно-політичні
погляди М.Драгоманова // Франко І. Зібр. творів: В 50 т. – К.: Наукова
думка,1986. -т.45. – С.423—439.
25.Хайдеггер М. Исток
художественного творения // Зарубежная эстетика и теория литературы XIX—XX вв. Трактаты, статьи, эссе. – М.: Издательство Московского университета, 1987. – С.264—312.
26.Честертон
Г.К. Вечный человек // Честертон Г.К. Вечный человек / Пер. с англ. – М.:
Эксмо; СПб.: Мидгард, 2004. – С.103—305.
27.Шевченко
Т.Г. [Передмова
до нездійсненого
видання «Кобзаря»] // Шевченко Т.Г. Зібрання творів: У 6 т. (вид., автентичне
1-6 томам «Повного зібрання творів у дванадцяти томах») / Редкол.: М.Г.Жулинський
(голова) та ін. – К.: Наук. думка, 2001. – Т.5. Щоденник. Автобіографія.
Статті. Археологічні нотатки. «Букварь южнорусский». Записи народної творчості.
– С.207—208.
28.Шевченко Т.Г. [Щоденник//
Шевченко Т.Г. Зібрання творів: У 6 т. (вид., автентичне 1-6 томам «Повного
зібрання творів у дванадцяти томах») / Редкол.: М.Г.Жулинський (голова) та ін.
– К.: Наук. думка, 2001. – Т.5. Щоденник. Автобіографія. Статті. Археологічні
нотатки. «Букварь южнорусский». Записи народної творчості. – С.11—191.
29.Шевченко Т.Г. До редакції журналу
«Русский
вестник». Листопад 1858 // Шевченко Т.Г. Зібрання творів: У 6 т. (вид., автентичне
1—6 томам «Повного зібрання творів у дванадцяти томах») / Редкол.:
М.Г.Жулинський (голова) та ін. – К.: Наук. думка, 2001. – Т.6. Листи. Дарчі та
власницькі написи. Документи, складені Т. Шевченком або за його участю. – С.222—223.
30.Шевченко Т.Г. Живописная Украина // Шевченко Т.Г. Зібрання творів: У 6 т. (вид.,
автентичне 1—6 томам «Повного зібрання творів у дванадцяти томах») / Редкол.:
М.Г.Жулинський (голова) та ін. – К.: Наук. думка, 2001. – Т.5. Щоденник.
Автобіографія. Статті. Археологічні нотатки. «Букварь южнорусский». Записи
народної творчості. – С.203.
31.Шевченко Т.Г. Листи // Шевченко
Т.Г. Зібрання творів: У 6 т. (вид., автентичне 1—6 томам «Повного зібрання
творів у дванадцяти томах») / Редкол.: М.Г.Жулинський (голова) та ін. – К.:
Наук. думка, 2001. – Т.6. Листи. Дарчі та власницькі написи. Документи,
складені Т.Шевченком або за його участю. – 2003. – С.11—239.
32.Шевченко Т.Г. Письмо Т.Г.
Шевченка к редактору «Народного чтения» // Шевченко Т.Г. Зібрання творів: У 6
т. (вид., автентичне 1—6 томам «Повного зібрання творів у дванадцяти томах») /
Редкол.: М.Г.Жулинський (голова) та ін. – К.: Наук. думка, 2001. – Т.5.
Щоденник. Автобіографія. Статті. Археологічні нотатки. «Букварь южнорусский».
Записи народної творчості. – С.194—198.
33. Шевченко Т.Г. Повне зібрання
творів: У 12 т. / Редкол.: М.Г.Жулинський (голова) та ін. – К.: Наук. думка,
2001. – Т.2: Поезія 1847-1951. – 784 с.
34. Шерех Ю. Етюди про національне в
літературах сучасности // Сучасність. – 1993. – № 4. – С.68—94.
Иванышин Петр. Тарас Шевченко
как писатель-нациотворец: герменевтические аспекты
В данной статье автор
рассматривает творение нации как ведущую черту художественной герменевтики Тараса
Шевченко как гения. Истолкование осуществляется через определение понятий нациософии, национальной идеи и
культурного национализма.
Ключевые слова: герменевтика, смысл, творение нации, гений,
великий писатель, национальное бытие, нациософия, культурный национализм.
Ivanyshyn
Petro. Taras Shevchenko as the writer of creation of the nation: hermeneutic
aspects
In this article the author examines the creation of
the nation as a leading feature of artistic hermeneutics of Shevchenko as a
genius. Interpretation is realized through defining the concepts of philosophy
of the nation, national ideas and cultural nationalism.
Key words:
hermeneutics, meaning,
creation of the nation, genius, great writer, national being, philosophy of the
nation, cultural nationalism.
|