Кицак Людмила. Художня природа інтриги в детективах …60–62.

Для покликання: Кицак Людмила. Художня природа інтриги в детективах [Текст] / Людмила Кицак // Українська література в загальноосвітній школі. – 2014. – №7–8. – 64 с. – С. 60–62.

У статті аналізується феномен інтриги в детективному жанрі. З 'ясовується історія інтриги, її роль і прийоми реалізації на прикладі детективних творів українських письменників.

Ключові слова: інтрига, детективний жанр, Володимир Кашин, Андрій Кокотюха.

Кыцак Л. В. Художественная природа інтриги в детективах

В статье анализируется феномен интриги в детективном жанре. Раскрывается история интриги, ее роль и приемы реализации на примере детективных произведений украинских писателей.

Ключевые слова: интрига, детективный жанр, Владимир Кашин, Андрей Кокотюха.

Kitsak L. V. Artistic nature ofinrigue in detective stories

The article analyzes the phenomenon of intrigue in the detective genre. The history of intrigue, its role and the devices of realization are cleared up on the example of detective stories of Ukrainian writers.

Keywords: intrigue, detective genre, Volodymyr Kashyn, Andriy Kokotyukha.

Цитата, с. 60. Жанр детективу користується неабиякою популярністю в українського читача. Причиною цього можна вважати напружений сюжет детективу, який спричиняється насиченістю тексту загадками, таємницями, інтригуючими моментами.

Інтрига є складовою внутрішньої форми літературного твору. Вона обов'язковий елемент драматичного жанру, адже драма покликана тримати в напрузі увагу не лише читача, а й, передусім, глядача. В цих умовах інтрига набуває ролі сюжетного стержня, який відзначається складністю та напруженістю дії. Зважаючи на постійну дифузію жанрів та міжродовий обмін внутрішніми та зовнішніми складниками, інтрига є основою й епічних творів. Особливе місце відводиться їй у жанрі детективу.

Роль інтриги, таємниці, загадки в пригодницьких творах досліджували Микола Славинський і Тибор Кестхейї, Анатолій Ткаченко та Юрій Ковалів. Літературознавці доводять значущість таємниці в детективному творі, проте явище інтриги, способи її реалізації та місце в детективному сюжеті залишається малодослідженою проблемою.

Цитата, с. 60. Інтрига – спосіб організації подій у драматичному, рідше епічному, іноді – ліричному творах за допомогою складних, напружених перипетій, гострої боротьби мотивів, часто прихованих намірів. Інтрига – важливий складник композиції, особливо в драматургії, в детективній літературі тощо [5, с 310-311].

У драмі основою інтриги є, зазвичай, напружена дія, натомість у детективі підґрунтям інтриги є таємниця. Підтверджують цю думку міркування Тибора Кестхейї про те, що «найочевидніша ознака детективу, більше того, його обов'язкова умова – таємниця» [2, с 160]. Безперечно, таємниці бувають різними: «Рівень таємниці і її вирішення визначають якість твору, кваліфікує автора, відповідно, може бути і мірилом цінності» [2, с 160]. Тобто чим несподіваніша й оригінальніша таємниця в тексті, чим точніше й логічніше вибудувано композицію, тим вартісніший детектив. Отже, таємниця – один із критеріїв оцінювання того чи іншого детективного твору.

Таємниця – це основа інтриги, обов'язковий елемент детективного сюжету, адже без неї не може бути і детективу. Вона є джерелом усього, що відбувається у творі. Саме в рамках таємниці мусить діяти нишпорка, всі його вчинки обмежуються нею. Відповідно, чим складніша таємниця, тим пильнішого та глибшого розслідування вона вимагає, тим заплутаніший та насиченіший сюжет. Саме до поняття таємниці апелює одне з поширених визначень детективу: «Наратив, у якому таємниця, що часто включає вбивство, розкривається детективом» [9, с. 60].

Якщо припустити, що детективна історія можлива без таємничої інтриги, то перед реципієнтом постане вже не детектив, а звичайний пригодницький чи мелодраматичний жанр. На підтвердження цієї думки нагадаємо слова Миколи Славинського: «Уявіть собі детектив без загадки, таємниці, несподіванок… Нічого не вийде!» [6, с. 4].

Власне, чи не кожне наукове визначення жанру детективу обов'язково характеризується термінами «таємниця», «загадка» або «інтрига». Скажімо, Юрій Ковалів так визначає детектив: «Різновид пригодницької літератури, що належить до паралітератури. Це передусім прозові твори, зовнішній сюжет яких послідовно розкриває певну заплутану таємницю, пов'язану зі злочином та його розслідуванням, а внутрішній є когнітивною історією розв'язання логічної задачі» [4, с 271]. Безперечно, належність детективу до паралітератури, з погляду сучасної критики жанру, є невиправданим, оскільки паралітературою називають «літературний низ», літературу, яка має невисокий емоційно-естетичний поріг, призначена для невибагливої аудиторії.

Префікс пара- свідчить, очевидно, про нездатність такої літератури рухатися вперед, розвиватися, проте жанр детективу, можливо, по-іншому, ніж високоякісна художня література, але розвивається. Поетика детективних творів часто шаблонна, проте це не виключає авторських можливостей творити власний стиль (насамперед в інтелектуальних детективах), звертатися до читача літературною мовою чи піднімати злободенні питання (у детективах найчастіше так і буває). До того ж детектив, попри постійну негативну критику, продовжує існувати та розвиватися, отже, читач відчуває в ньому потребу.

Детектив як зразок формульної літератури (у кращих своїх зразках) водночас вбирає в себе ознаки і високої, і популярної літератури: він просто, але зі смаком, творить власну художню реальність, його герої думають (інтелектуальні особистості), вирішують проблеми, а не лише розмірковують над ними (як це притаманно героям елітної літератури), вимальовуються образи, які здатні викликати до життя підтекст, проте індивідуальною і невід'ємною ознакою детективу є інтрига.

Цитата, с. 61. Інтродукція, з якої починається детектив, – термін музичний. Позначає вступ перед музичним твором. Використовується для підготовки основної тональності твору. Застосування інтродукції в літературі, очевидно, відіграє таку ж роль, як і в музичному мистецтві. В. Кашин обрамлює твір епізодом, який стає центральною темою усього твору: як, чому і хто вбив? Єдина різниця між тотожним зачином і епілогом – логічна завершеність останнього, до чого йшли слідчі впродовж усього твору. Читачу дається можливість бачити попередню картину злочину, яка обривається пострілами, проте саме на незавершеності інтродукції будується основна інтрига оповіді: хто ж убив?

Неочікуваною інтригуючою лінією є поява посеред розслідування таємних послань Ковалю від очевидця вбивства. Проаналізувавши факти та спираючись на інтуїцію, слідчий швидко вираховує невідомого (Зою Бреус), проте її свідчення мало допомагають слідству. Відтак автор використовує ретардацію сюжету, уповільнює його, щоб глибше зануритися в мотиви злочину, його передумови.

Наскрізною у творі є інтрига зі знаряддям убивства -парабелумом, який зник. Саме ця деталь (точніше, її відсутність) задає неправильний напрямок слідству, несправедливо тінь підозри падає на невинного Чепікова. В епізодах виявлення зброї та наступних висновків експертизи і розставляються всі крапки над «і» в розслідуванні. Володимир Кашин не шукає легких відповідей на складні запитання, адже вбивцею, врешті-решт, може виявитися будь-хто. Читачеві важко здогадатися про істину, незважаючи на його утаємниченість, по-перше, в усі деталі розслідування, а по-друге, в ретроспекції персонажів (спогади про ключові моменти з минулого, які призвели до трагедії, якими пронизується текст). Так, інтригуючим виявляються і висновки розслідування (три слідчих приходять до трьох різних висновків, ґрунтуючись на тих самих фактах), проте єдино можливим і правильним є міркування Коваля: «двоє учасників трагедії – Петро Лагута і і Марія Чепікова, – були одночасно і жертвами, і злочинцями…» [1, с.244] (вони повбивали один одного).

Література

1. Кашин В. Чужа зброя / Володимир Кашин. – К.: «Радянський письменник», 1978. – 248 с.

2. Кестхейи Т. Анатомия детектива: Следствие по делу о детективах/ [Пер. с венгер.] – Будапешт: Корвина, 1989. – 262 с.

3. Кокотюха А. Удар Скорпиона [Текст] / [предисл. А. Кобец].- Харьков: Книжный клуб «Клуб семейного досуга»; Белгород: ООО «Книжный клуб «Клуб семейного досуга», 2010. – 368 с.

4. Літературознавча енциклопедія: у двох томах. / [Автор-укладач Ю. Ковалів]. – К. : ВЦ «Академія», 2007. – 608 с. – (Енциклопедія ерудита).

5. Літературознавчий словник-довідник / [За ред. Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка]. – К. : ВЦ «Академія». – Т.1.-- 2007. – 752 с.

6. Подорож без кінця: У світі пригод і фантастики: Історія і поетика жанрів: Літературно-критичні статті. [Зб. / Упоряд. М. Славинський]. К. : Рад. письменник, 1986. – 279 с.

7. Ткаченко А.О. Мистецтво слова (Вступ до літературознавства): підручник для гуманітаріїв. – К.: Правда Ярославичів, 1997. – 448 с.

8. Шевченки Н. та О. Кривава осінь у місті Лева: Роман / [Худож.-оформлювач Л. Д. Киркач-Осипова]. – Харків: Фоліо, 2008. – 251 с.

9. Literary Terms. A Dictionary. Third edition, revised and enlarged. Karl Beckson and Arthur Ganz. – London, Andre Deutsch Limited, 1990. – 372 s.