|
Куцевол О. Два крила наукової творчості професора Ганни Токмань [Текст] / О. Куцевол
// Українська література в загальноосвітній школі. – 2013. – №11. – С. 2–5.
Цитата, с. 2. Життєві надбання
кожного з нас вимірюються не стільки в горизонтальній площині – числом прожитих
років, скільки в координатах вертикальних – інтелектуальних, духовних. Цю думку
обстоював один з найавторитетніших представників Київської філософської школи
професор Сергій Кримський, а увиразнив її поет Микола Луків в афористичних
рядках: «Витри піт солоний із чола / І
трудись, забувши про утому, / Бо людина ціниться по тому, / Чи вона зробила, що
могла».
Сьогоднішня ювілярка – доктор
педагогічних наук, професор Переяслав-Хмельницького педагогічного університету
імені Григорія Сковороди Ганна Леонідівна Токмань у літопотоці прожитого зуміла
зробити чимало, змогла досягти значних висот. Потужна подвижницька праця
піднесла її на наукові орбіти вибудовування концептуальних засад сучасної
методики навчання української літератури та розширення горизонтів вітчизняного
літературознавства.
Цитата, с. 5. Аналіз численних
праць Г. Токмань з методики засвідчує, що, розробивши
екзистенціально-діалогічну концепцію викладання української літератури в
старшій школі, дослідниця проводить стратегічну лінію філософізації шкільного
літературознавства, наближаючи вивчення художніх творів у середніх загальноосвітніх
закладах різного типу до сучасних надбань у галузях літературознавства,
філософії, психології, політології та інших наук. Вибудовуючи
екзистенціально-діалогічну парадигму шкільного курсу літератури,
учений-методист розробила принципи проблемності, діалогізму, екзистенційного
розвитку особистості юного читача. Переконливо доведено доцільність використання елементів різноманітних
методів літературознавчого дослідження: духовно-історичного, психоаналітичного,
міфологічного, архетипного, текстуального, структурального, деконструктивного,
феміністичного, ґендерного та ін.
У працях Г. Токмань наголошується
на креативній спрямованості вчителя-словесника, який має широке поле для
творчості і шляхів підвищення ефективності своєї роботи: обирає один із численних
типів уроків, які виробили науковці й колеги-практики, або творить власний
оригінальний (нестандартний) – у будь-якому разі суттю вчительського
структурування уроку залишається його творчість, бо ж модель виявляє
особливості неповторного твору мистецтва слова, неповторну особистість
педагога, неповторний учнівський колектив, який складається з
індивідуальностей.
Будучи за своєю сутністю і
діяльністю педагогом-новатором, проф. Г. Токмань водночас застерігає колег:
діти – найменш захищена частина нації, яку слід оберігати від зайвих
експериментів, тому інновації слід уводити поступово, обдумано, не
перекреслюючи випробуваних століттями методів навчання, а знаходячи своє місце
в традиційній системі. Те саме застереження вона робить щодо вибудовування діалогу
методики з літературознавством, обстоюючи орієнтування вчителя не на новітні
епатажні відкриття, а на академічну науку про літературу. Отже, особливо
актуально звучить сьогодні попередження вченого: методи літературознавчого
дослідження на уроках літератури – не самоціль, вони не механічно переносяться
в школу, а діалогічно засвоюються з позицій педагогічного відбору.
| 
Головна 
