Матковська Т., Карпяк О. Чарівний світ природи в поезіях Є. Гуцала …33–34.
Для покликання: Матковська Т. Чарівний світ природи в поезіях Є. Гуцала [Текст] / Т. Матковська, О. Карпяк // Українська література в загальноосвітній школі. – 2014. – №4. – 48 с. – С. 33–34.
Цитата, с. 33. Тема. Євген Гуцало. Чарівний світ рідної природи в поезіях «Зірка», «Чарівники», «Журавлі високі пролітають».
Мета: навчити виразно і вдумливо читати поезії, визначати художні засоби; розвивати образне розуміння краси світу через поетичне слово; виховувати любов до природи, відчуття прекрасного.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Обладнання: тексти поезій, портрет Є. Гуцала, відеоколаж «Журавлі».
Епіграф: Скільки років землі – і мільярд, і мільйон, а яка вона й досі ще гарна! (Л. Костенко)
Хід уроку
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань
Бесіда за питаннями.
- Що вас вразило в оповіданні Євгена Гуцала «Лось»?
- Чи пов’язана людина з природою? А природа з людиною?
- Що буде з людиною, коли зникнуть рослини й тварини? Чому?
- Що повинен робити кожен з нас, щоб зберегти природу?
III. Оголошення теми, мети. Мотивація навчальної діяльності школярів
Слово вчителя. Євген Гуцало любив наш великий і розмаїтий світ, кожну стеблинку і гілочку, веселий спів пташок і сумний шепіт дощових краплин. Він любив бродити світанковими і вечірніми вулицями, підмічати найменший порух і відтворювати його до дрібниць на папері, вимальовувати усе, що оточує, словом.
З-під пера письменника вийшло понад сто книг. Серед них і поетичні збірки «Письмо землі», «Час і простір», «Живемо на зорі», «Напередодні нинішнього дня», «Сто віршів для дітей».
Друзі жартома розповідали, що коли Євген Пилипович проходив вранішніми вулицями Києва, то пташки переставали співати і спурхували йому на плече – природа тонко відчуває справжнього митця.
Василь Сухомлинський свого часу зазначав: «Людина стала Л юдиною тому, що побачила глибину блакитного неба, мерехтіння зірок, рожевий розлив вечірньої зорі, прозорий серпанок степових просторів, червоний захід сонця перед вітряним днем, тремтливе марево над горизонтом, сині тіні в заметах березневого снігу, журавлину зграю в голубому небі, відображення сонця в міріадах крапель вранішньої роси, сірі нитки дощу в похмурий день, фіолетову хмарку на кущі бузку, ніжну стеблину й блакитний дзвоник проліска – побачила і, здивована, пішла по землі, творячи нову красу». Євген Гуцало зображував у своїх творах цей напрочуд цікавий, живий світ.
|