Паламар С. Тарас Шевченко в контексті європейської культури …8–10.

Для покликання: Паламар С. Тарас Шевченко в контексті європейської культури [Текст] / С. Паламар // Українська література в загальноосвітній школі. – 2014. – №5. – 48 с. – С. 8–10.

Стаття присвячена розгляду актуальної багатоаспектної проблеми взаємозв’язків Т. Шевченка і європейської культури, зокрема аспекту європейського мистецтва в житті і творчості Т. Шевченка.

Ключові слова: європейське мистецтво, світова культура, поетичний талант, малярське обдарування, естетична культура, Т. Шевченко.

Статья посвящена исследованию актуальной многоаспектной проблемы взаимосвязей Т. Шевченко и европейской культуры, в частности, аспекта европейского искусства в жизни и творчестве поэта.

Ключевые слова: европейское искусство, поэтический талант, дар художника, эстетическая культура, Т. Шевченко.

The article is devoted research of multidimensional issue of the day of intercommunications of Shevchenko and European kulturе, in particular aspect of the European art in life and creation of poet’s.

Keywords: European art, poet’s talent, gift of art, esthetic culture, Shevchenko.

Цитата, с. 8. Література здавна допомагала українцям відкривати європейський світ. Завдяки їй вони ставали ближчими і зрозумілішими Європі. Україна, її історія, народ приваблювали, зачаровували класиків європейських літератур. Для наближення Європи до українців багато зробили вітчизняні письменники. Ці взаємозустрічні процеси сприяли вплетенню українського письменства в європейський культурний контекст, формуванню багатоаспектного культурного явища – українського літературного європеїзму.

Взаємозв’язки української літератури з літературами інших народів – актуальна проблема вітчизняного порівняльного літературознавства. Дослідження їх допомагає окреслити місце українського письменства серед інших культур світу.

Кінець XVIII – початок XIX ст. – один із найскладніших періодів у розвитку та становленні української літератури, тому, як відзначав М. Драгоманов, вчасною була поява нових україномовних перекладів всесвітньо відомих творів, бо вони засвідчували, що «українська мова стосовно багатства, витонченості і гнучкості форм не поступається перед жодною з сучасних літературних мов слов’янства і ні в якому разі не бідна на поняття, щоб нею важко було передати глибину філософських думок і живописати високохудожні образи» [1].

Тема «Т. Шевченко і світова культура» – багатоаспектна, найголовніші з них: світова культура (література, мистецтво) в житті і творчості поета; співвідношення між спадщиною Т. Шевченка й мистецькими явищами в різних національних культурах; переклади, критичне сприйняття, творче освоєння мистецького доробку поета і живописця поза національними кордонами [2].

Перелік імен, які згадує Шевченко у власній творчості, засвідчує не тільки його широкі знання світової літератури, а й неабияке зацікавлення найрізноманітнішими галузями мистецтва, науки, культури. Часто він посилається на імена філософів усіх часів. Так, утворах «Капітанша», «Художник», «N. N.», «О, думи мої» неодноразово згадано давньогрецького мудреця Сократа, німецького філософа Канта («Тризна», «Прогулка с удовольствием и не без морали»), вченого Галілея («Тризна», «І Архімед, і Галілей…»), німецького географа, природознавця О. Гумбольдта.

Цитата, с. 10. Позитивну роль у формуванні й становленні Т.Шевченка як поета і художника відіграла німецька література. Найбільше приваблювала його творчість Шиллера та Гете. Шевченко був обізнаний з драмами Шиллера «Розбійники», «Вільгельм Телль», які згадує у повістях «Художник», «Музикант». Споріднені духом є «Ода до радості» Шиллера та «Кавказ» Шевченка, об’єднані протестом проти тиранії і гноблення. Часто Т. Шевченко посилається на представників французької літератури. Найчастіше згадує поета-шансоньє П.-Ж. Беранже, неодноразово просив друзів прислати переклади його пісень. «…Купи мені Шекспіра, переклад Кетчера і пісні Беранже, Курочкіна», – писав він М. Лазаревському. переклади та переспіви російського поета-сатирика В. Курочкіна навіть переписав у свій «Щоденник». Безперечно, Т. Шевченко розумів, що простому народові зовсім не на часі були безтурботні, легковажні пісні Беранже, а тому в його оцінках немає жодного схвального відгуку на їх адресу. Крім того, він був дуже вразливий до етичної сторони художньої літератури.

Особливо захоплювався Т. Шевченко творчістю М. Гоголя, за його словами, обдарованого «найглибшим розумом і найніжнішою любов’ю до людей». Гоголівську естетику Шевченко вважав взірцем справді художнього відтворення дійсності. Протиставляючи поверхове зображення образів у романах Е. Сю, Т. Шевченко наголошує на глибокому проникненні М. Гоголя у внутрішній світ героя, всебічному змалюванні його життєвої діяльності.

Іноді творчість чужоземних авторів Т. Шевченко порівнював із творчим доробком окремих українських письменників. Так, ведучи мову про «Інститутку» Марка Вовчка, як згадував М.Чалий, він порівнював її із Жорж Санд, яка українській письменниці «в кухарки не годиться». До такого порівняння спонукали близький Т. Шевченкові антикріпосницький протест творів Марка Вовчка, передусім повісті «Інститутка», її вміння розкривати глибокий трагізм людини, а також намагання деяких літераторів називати Марка Вовчка «українською Жорж Санд».

Отже, всупереч багатьом перешкодам, кращі твори українських письменників, і передусім Т. Шевченка, прокладали шлях до європейського читача, збагачуючи водночас українську літературу новими темами, образами та художніми засобами, що сприяло, своєю чергою, формуванню і розвитку мистецьких напрямів. Послуговуючись світовим досвідом, українська література залишається глибоко національною, вбираючи найкращі літературні надбання європейських сучасників, збагачуючи і їх своїми унікальними здобутками, серед яких чільне місце займає творчість геніального Т. Шевченка.

Література

1. Драгоманов М.П. Гете и Шекспир в переводе на украинский язык // Драгоманов М. П. -Літературно-публіцистичні праці. – Т. 2. – С. 145.

2.     Збірник праць ювілейної десятої наукової Шевченківської конференції. – К., 1962. – С. 10–21.

3.  Франко І. Адам Міцкевич в українській літературі // Франко І.Я. Зібрання творів У 50-ти т. – К. : Наукова думка, 1980. – Т. 26. – С. 386.