Ситченко А. Вивчаємо історико-пригодницький роман В. Малика «Фірман султана» (друга книга тетралогії «Таємний посол») …21–23.
Для покликання: Ситченко А. Вивчаємо історико-пригодницький роман В. Малика «Фірман султана» (друга книга тетралогії «Таємний посол») [Текст] / А. Ситченко // Українська література в загальноосвітній школі. – 2014. – №4. – 48 с. – С. 21–23.

Цитата, с. 22. Труднощі вивчення роману В. Малика «Фірман султана» полягають у тому, що він досить обтяжний, бо складається з двох частин: перша має три розділи -«На каторзі», «Мати і син», «Фірман»; друга – п’ять: «Сестра», «Несподіване ускладнення», «Відповідь запорожців», «Чигирин», «Побоїще в Січі». Перед читачем послідовно розгортаються картини невільницьких тортур на галері, шлях утікачів до волі й боротьби, цікаві й напружені пригодницькі події, підпорядковані розкриттю підступного задуму турецького султана знищити Запорожжя й Лівобережну Україну та розгрому турецького війська. Частину епізодів, особливо напружених, можна прочитати в класі ще на першому уроці – хоча б про щасливе звільнення від галерної каторги, та більшість із них семикласники цілком спроможні прочитати самостійно. Звичайно, для домашньої роботи над першою частиною твору їм треба поставити детальне передзавдання алгоритмічного типу. Наприклад:
Прочитайте першу частину роману В. Малика «Фірман султана».
Чим зацікавив вас цей твір?
Складіть план кожного із трьох розділів цієї частини тексту.
Підготуйтеся до їх переказу (докладного або стислого).
Пригадайте поняття про сюжет. Які частини сюжету помітні в прочитаному?
Поясніть зав’язку твору. Зачитайте відповідний уривок із тексту.
Визначте головного героя роману. Обґрунтуйте свій вибір.
Звісно, зав’язка у романі пов’язана з життєво важливим для козацтва й України фірманом, який захопив Арсен, а участь цього козака у всіх важливих подіях вказує на його головну роль у творі.
Увагу семикласників на наступних уроках варто зосередити на підготовці турецько-татарських завойовників до нападу на Запорозьку Січ, проникнення їх у козацький табір та нищівне побоїще в ньому, яке закінчилося повною перемогою січовиків. На другому уроці вивчення роману В. Малика «Фірман султана» актуалізуються найбільш значущі уривки з останнього, кульмінаційного підрозділу другої частини роману, який називається «Побоїще в Січі». Таким чином реалізується вибірковий варіант аналізу, за яким у класі розбирається один ключовий уривок із тексту, який потім опрацьовується повністю. Учні одержать урок виразного читання цікавого епізоду та його розбору і, спираючись на досвід цієї роботи, зможуть самотужки осягнути весь твір, сприймаючи його вже на новому емоційно-чуттєвому та розумовому рівнях.
Читачі «побачать» несамовитого султана, який оскаженів від зухвалого листа запорожців, таємний похід орди на Січ, трагічну оборону козацької застави і проникнення нападників на січовий майдан. На дошці перед читанням твору навіть можна записати план цього розділу, який служитиме для учнів орієнтиром під час відтворення в уяві художніх картин з нього.
З метою глибшого висвітлення життєвих джерел твору важливо подати (вчителю або учням) коротке повідомлення про заснування і роль Запорозької Січі в боротьбі проти турецько-татарських поневолювачів. Так, восьмикласникам буде цікаво дізнатися, що козаками стали називати десь із XV століття переселенців-утікачів від панщини, які з різних земель тікали за Дніпро, аж до дикого степу. Йшли вони в степи невеликими групами, у всеозброєнні, запекло билися з татарськими загонами, відбиваючи в них живу здобич – своїх земляків, що їх забирали нападники-ординці у ясир.
Те козацтво дедалі більшало, набирало сили і вже могло не лише боротись, а й нападати, і не тільки на турків-татар, а й ходити на Литву чи навіть Московщину.
На порогах Дніпра, острові Хортиця, що на Запоріжжі, козаки заснували свою столицю з фортецею, яку назвали Січ. Займала вона великий майдан, посередині якого козаки збудували церкву, а навколо неї поставили курені. У тих куренях переважно мешкали земляки, тому й звалися вони відповідно: Переяславський, Канівський; Уманський тощо. У кожному з них був свій отаман–«курінний», якого обирали рядові запорожці певного куреня. Головний отаман на Січі звався «кошовий», бо й на Січ казали «кіш».