Васик Людмила. Подорож у літературні простори майже столітньої давнини. 11 клас …26–32.

Для покликання: Васик Людмила. Подорож у літературні простори майже столітньої давнини. 11 клас [Текст] / Людмила Васик // Українська література в загальноосвітній школі. – 2014. – №7–8. – 64 с. – С. 26–32.

Стаття без скорочень тут: 616_UL_7-8_2014_Vas.pdf

Цитата, с. 26. Дидактична мета уроку: Розвиток інтелектуального рівня суспільства (від часів минулих і до нинішніх) свідчить про необхідність невпинного зростання потреби самоосвіти, самовдосконалення, саморозвитку, широкої поінформованості в різних сферах життєдіяльності людини. Однак нинішні украй драматичні часи для нашої країни засвідчили: без знань витоків історії нашого державотворення, національної філософської думки та літературно-мистецького розвитку в кожному регіоні держави неможливо сформувати не тільки цілісність і системність різногалузевих знань, утвердити значущість національних цінностей, але й елементарні людські, гуманістичні складові характеру наших учнів. Без цих звично-буденних чеснот неспроможна зрости інтелектуально, відбутися в позитивно-емоційному фор- _ маті жодна Людина, а надто -Особистість патріотична, широко освічена, мудра, вдумлива, комунікабельна, толерантна, справедлива й порядна.

Чи можна цьому навчити на звичайних уроках української літератури? І як саме? Адже спеціальних методологій для здобуття такого фактично інтелектуально-громадянського вишколу в наших юних вихованців ще й досі не виписано. Утім, чи є потреба в такому стандартному вчительському протоколі? Як свідчить досвід (особистий і моїх колег), нагальної необхідності в цьому немає. Фактично кожен урок з літератури може стати своєрідним міні-тренінгом для практичного застосування здобутих знань. Себто, у пріоритеті має бути не тільки високий бал в атестаті, а передовсім уміння оцінювати історію нашої країни через призму документалістики й фактологічного матеріалу, практично застосовуючи ази аналітики, уміння вести діалоги, дискутувати, дебатувати про так звані «високі матерії» з літературно-мистецького минулого й сьогодення у контексті не тільки вітчизняної, а навіть світової історії.

Хто саме може налаштувати дітей до такого рівня мислення, даючи їм знання щодо сприйняття інформації, технологій доказовості, креативності, уміння широко застосовувати лексичну палітру, прагнути мовностилістичної та візуальної досконалості в підготовлених до усного оприлюднення, друку чи виходу в ефір повідомленнях? Скажете: тільки вчені-історики, філологи, соціологи, психологи чи журналісти? Та ні, і ми, вчителі, зможемо!

А як саме? Продемонструємо це на першому уроці для 11-класників. Адже його тема – не з простих: «Українська література 1920-1930-х років. Літературна дискусія 1925-1928-х років». Вона не потрапляє до сфери популярних для широкого обговорення навіть у колі поінформованих з історії літератури наших вихованців-інтелектуалів. Окрім того, ця драматична історична доба нашої держави досить заважка навіть для сприйняття на психологічному рівні для нинішніх підлітків. Але ж у них є ми, вчителі, які зобов'язані не тільки поглибити їхні теоретичні знання, навчити самостійно систематизувати та аналізувати дібрану інформацію, формувати досьє юного дослідника, робити висновки й брати відповідальність за кожне підсумкове судження, але й закріпити практичні навички вести діалоги, дебатувати, апробувавши принципи позитивної психології тощо.

Задля реалізації цього педагогічного задуму на першому уроці 2014/2015 навчального року беру всі кращі методики, набуті в різні роки моїми вітчизняними і зарубіжними колегами-вчителями. А ще – ось цю думку з листа «Вчителеві мого сина» американського президента Авраама Лінкольна: «Намагайтеся дати силу моєму синові не йти за натовпом, коли всі пристають на бік переможця <...> Навчіть його вислуховувати всіх людей, одначе, навчіть його також усе те, що він чує, розглядати під кутом істини й відбирати тільки хороше».