Ю. Бондаренко. Дослідження системних зв’язків образів-персонажів на уроках української літератури …24–27.
Для покликання: Бондаренко Ю. Дослідження системних зв’язків образів-персонажів на уроках української літератури [Текст] / Ю. Бондаренко // Українська мова і література в школі. – 2014. – №3(113). – 64 с. – С. 24–27.

У статті описано процес вивчення образів-персонажів на основі їх художньої взаємодії. Така методика дає можливість розвивати в учнів уміння здійснюва ти не тільки індивідуальну характеристику, але й осмислювати внутрішні зв’язки в системі літературних героїв.
Ключові слова: образи-персонажі, системні зв’язки, взаємодія, стосунки, типологічне моделювання, зіставлення, групування.

В статье описан процесс изучения образов-персонажей на основе их художественного взаимодействия. Такая методика дает возможность развивать у учащихся умения производить не только индивидуальную характеристику, но и осмысливать внутренние связи в системе литературных героев.

Ключевые слова: образы-персонажи, системные связи, взаимодействие, типологическое моделирование, сравнение, группирование.
The article provides a description of the process of studying character images based on their interaction. This methodology proves instrumental in developing students` ability not only to give individual characteristics but also to grasp the internal connections in the system of literary characters.
Keywords: character images, systemic connections, interaction, typological modeling, comparison, grouping.

Цитата, с. 24. Однією з основних вимог до аналізу літературного твору методисти називають дотримання принципу його комплексного осягнення. Як пише А. Лісовський, «забезпечення цілісного сприймання і розуміння художнього твору є одним із найважливіших завдань сучасного викладання літератури в школі [3, с. 58]». Вирішення цієї проблеми неможливе без уваги до такої визначальної властивості, як системність, що значною мірою зумовлює сутність художнього матеріалу. Учитель-словесник повинен формувати вміння школярів установлювати системні зв’язки між художніми складниками як у межах тексту, так і в його зв’язках з іншими явищами дійсності. Одним із найбільш доступних для учнів варіантом такої роботи є дослідження системності на рівні образів-персонажів.
Система – це сукупність елементів, між якими існує зв’язок, вони наділені спільними ознаками чи роллю. Літературні образи-персонажі перебувають у різноаспектній системній взаємодії: у межах одного або декількох текстів, з героями інших видів мистецтва, з психологічними типами людей. Це дає підстави запропонувати ще один спосіб здійснення образної характеристики – на основі вивчення системних відношень, у які вступають персонажі.
Як провідну настанову для здійснення дослідницької роботи на уроках літератури приймаємо таку думку: «розглядаючи склад персонажів у творі, слід розрізняти їх систематику на сюжетному рівні і систематику функціональну [9, с. 118]». Сюжетна систематика існує тільки в межах одного тексту, адже тут персонажі пов’язані спільною дією. Другий вид систематики, на наш погляд, виявляє себе тоді, коли герої виконують цілеспрямовані функції в реалізації поставлених письменниками художніх завдань, зокрема: а) у вираженні світоглядних позицій, філософської концепції, ідейно-тематичного змісту; б) у втіленні певних естетичних підходів (жанрових, стильових). Функціональну систематику персонажів можна спостерігати як в окремому творі, так і в його зв’язках з іншими мистецькими явищами (літературними, живописними, музичними, театральними та ін.), а також із повсякденною дійсністю.
Вивчаючи літературних героїв, учні повинні досліджувати їх зв’язки і в сюжетному, і у функціональному аспектах. Для цього вони повинні знати:
 – окремих героїв та групи персонажів, що перебувають у системній взаємодії;
 – характер зв’язків між ними в сюжетному та функціональному планах;
 – внутрішні якості літературних героїв, виявлені у процесі взаємодії, та засоби їх вираження.
Під час дослідження системних зв’язків між персонажами вони повинні виконувати такі види діяльності:
 – давати оцінку безпосереднім стосункам літературних героїв у межах одного тексту;
 – осмислювати значення героїв для характеристики один одного;
 – здійснювати зіставлення персонажів одного або декількох мистецьких творів;
 – проводити групування у творі, давати оцінку групі персонажів та визначати її художню роль;
 – окреслювати спільну або відмінну функціональну роль в одному чи ряді творів;
 – виконувати типологічне моделювання;
 – співвідносити внутрішній світ літературних героїв із психологією нації, прошарку, типу людей, оцінювати персонажів як психологічний чи художній зразок.
У шкільній практиці найбільш поширеним є дослідження взаємодії між літературними героями одного твору. Ця робота має відповідати ключовій вимозі, яка ставиться до шкільного вивчення літератури, а саме: «Аналіз художнього твору перш за все означає усвідомлення логіки розвитку образної думки автора [2, с. 8]».

Література
1. Бондаренко Ю. Дослідження ціннісних та цільових пріоритетів персонажів у процесі шкільного аналізу літературного твору // Українська література в загальноосвітній школі. – 2013. – № 7-8.
2. Кудряшов Н.И. Анализ литературного произведения и задачи развития учащихся // За творческое изучение литературы в школе (Анализ литературного произведения в IV-Х классах). Вып. 2-й. – М. : Просвещение, 1968. – С. 7-33.
3. Лісовський А.М. Морфологія художності твору і вивчення літератури в школі. – К. : Ленвіт, 2005. – 110 с.
4. Мацевко-Бекерська Л. Методика викладання світової літератури: навчально-методичний посібник. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2001. – 320 с.
5. Никольский В.А. Методика преподавания литературы в средней школе. – М. : Просвещение, 1971. – 256 с.
6. Пасічник Є.А. Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах. – К. : Ленвіт, 2000. – 384 с.
7. Соловйова Н. До питання психологічної характеристики героя в літературному творі (літературознавчий аспект) // Українська література в загальноосвітній школі. – 2006. – № 6. – С. 9C10.
8. Теория литературы: В 2 т. / Под. ред. Н.Д. Тамарченко. – Т. I. – М. : Издательский центр «Академия», 2004. – 512 с.
9. Фарино Ежи. Введение в литературоведение: Учебное пособие. – СПб: Издательство РГПУ им. А.И. Герцена, 2004. – 639 с.