Л. Галаєвська. Діалогічна взаємодія як педагогічна і психологічна проблема …9–12.

Для покликання: Галаєвська Л. Діалогічна взаємодія як педагогічна і психологічна проблема [Текст] / Л. Галаєвська // Українська мова і література в школі. – 2014. – №6(116). – 64 с. – С. 9–12.

У статті автор розглядає сутність діалогічної взаємодії в навчальному середовищі, аналізує різні підходи та погляди вітчизняних та зарубіжних психологів та педагогів на питання діалогічної взаємодії.

Ключові слова: діалог, діалогічна взаємодія, діалогічна мова, учасники діалогу, спілкування.

Автор статьи исследует суть диалогического взаимодействия в учебной среде, рассматриваются различные подходы и взгляды отечественных и зарубежных психологов и педагогов по вопросу диалогического взаимодействия.

Ключевые слова: диалог, диалогическое взаимодействие, диалогический язык, участники диалога, общения.

The article author examines the essence of dialogical interaction in the learning environment, examines the different approaches and views of domestic and foreign psychologists and educators on the question of dialogical interaction.

Keywords: dialogue, the dialogical interaction, the dialogical language, participants of the dialogue, communication.

Цитата, с. 9. Починаючи з часів античності питання діалогу дискутувалося, ретельно вивчалося, осмислювалося й розвивалося здебільшого вченими-філософами. Свідченням цього є, зокрема праці Сократа, збережені його учнями, де філософ постає як засновник методу пізнання, який прийнято нині називати діалектичним, відповідного способу мовлення про світ, відомого з тих часів як діалогічного. Мислитель заклав основи діалектики, які за своєю сутністю були діалогікою: мистецтвом ставити цілеспрямовані навідні запитання партнеру під час діалогу. Сократ вважав, що письмові твори, створюючи ілюзію влади над пам’яттю, прищеплюють «забудькуватість». На переконання вченого, діалог – це справжня«жива і натхненна мова людини», писемність же – всього-на-всього наслідування діалогу. Це стосується й того випадку, коли один із учасників діалогу є вчителем, а інший – учнем. Відповідно до логіки Сократа, у діалозі немає вчителя, який «навчає», тобто передає певну суму знань, і нема учня, який несе у своїй голові набір відомостей, як у «порожній посудині». У сократівському діалозі є дві особи, для яких істина й знання не дані в готовому вигляді, а являють собою проблему й передбачають пошук. Для нас важливим є те, що мистецтво діалогу мало на меті орієнтувати співрозмовника на самопізнання, а також на виявлення й з’ясування того знання, яке для нього здавалося прихованим.

Учень Сократа Платон розглядав бесіду як джерело мудрості, а поганого співрозмовника порівнював із німими книгами, які не вміють «відповідати на запитання», «не в змозі ні відповісти, ні запитати». Аналіз діалогів Платона дає змогу виявити характеристики,що відображають сутність діалогу: єдина для учасників мета – пізнання істини, нового змісту щодо предмета обговорення. Філософ визначив такі умови успішності: рівність партнерів (спілкування на основі суб’єктної взаємодії), емоційність і включеність тих,хто спілкується, взаємопроникнення й взаєморозуміння особистісних смислів суб’єктів діалогу, співтворчість. До результату відносив перетворення, удосконалення особистих поглядів суб’єктів, що взаємодіють, й здобуття нового знання, відкриття для учасників нових сенсів. Іншими словами, у діалозі знаходять відображення принципи, які зумовлюють характер спілкування.

Дослідження діалогу в XX столітті набуло актуальності, зокрема в працях Г. Марселя, К. Яспера й інших представників філософської думки, а також у працях М. Бахтіна, А. Ухтомського, В. Біблера, М. Кагана.

Основні ідеї, на яких ґрунтується й розвивається вітчизняна думка щодо парадигми діалогічності, започатковано іще за часів Київської Русі митрополитом Іларіоном, К. Смолятичем, К. Туровським. Протягом XVII–XIX ст. діалогічна форма висловлювання духовно-філософських знань набула популярності в працях мислителів П. Могили, Ф. Прокоповича, Д. Туптала,С.Яворського, Г. Сковороди, І. Франка [3, с. 67].

Література

1. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества / М.М.Бахтин. – М. : Искусство, 1986. – 444 с.

2. Балл Г. О. Духовність професіонала і педагогічне сприяння її становленню: орієнтири психологічного аналізу // Професійна освіта: педагогіка і психологія. – Київ-Ченстохова, 2000. – С. 217–231.

3. Балл Г. Парадигма діалогу і проблема прилучення до наукової культури // Професійна освіта: педагогіка і психологія: Українсько-польський щорічник. І. – Ченстохова–Київ, 1999. – С. 335–347.

4. Биркенбиль В. Ф. Коммуникационный тренинг: Наука общения для всех / В. Ф. Биркенбиль. – М. : ФАИРПРЕСС, 2002. – 352 с.

5. Данильченко І. Г. Методика організації діалогічної взаємодії в процесі навчання старшокласників української літератури: Автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02 / Інститут педагогіки НАПН України. – Київ, 2012. – 20 с.

6.Долинська Л. В. Психолого-педагогічні умови ефективної взаємодії викладачів і студентів в умовах традиційної освіти. – Наукові записки Інституту психології імені Г. С. Костюка АПН України / За ред. академіка С. Д. Максименка / Л. В. Долинська. – К. : Главник, 2005. – Вип. 26. – Т. 2. – С. 811.

7. Салащенко Г. М. Дидактичні умови організації навчального діалогу «вчитель – учень» у процесі вивчення гуманітарних дисциплін в загальноосвітній школі: Автореф. дис. ... канд. пед. наук 13.00.09 / Кріворізький Державний педагогічний університет. – Кривий Ріг, 2008. – 24 с.

8. Романко І. Г. Педагогічні засади діалогічної взаємодії вчителя й учнів: Автореф. дис. .. канд. пед. наук 13.00.01/ Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка. – Полтава,2010. – 20 с.

9. Мусатов С. О. Психологія педагогічної комунікації: Теоретико-методологічний аналіз: Монографія. – К.-Рівне : Лістам, 2003. – 176 с.

10. Зимняя И.А. Педагогическая психология. – М. : Логос, 1999. – 384 с.

11. Комарова І. І. Формування у майбутніх учителів культури педагогічного спілкування: Автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04 / Тернопільський педагогічний університет імені Володимира Гнатюка. – Тернопіль, 2000. – 19 с.

12. Ломов Б. Ф. Психические процесы и общение // Методологические проблемы социальной психологии. – М. : Наука, 1975. – С. 106–123.

13. Леонтьев А.А. Общение как объект психологического исследования // Методологические проблемы социальной психологии. – М.: Наука, 1974. – С. 103–109.

14. Лучинкіна А. І. Аналіз діалогічної взаємодії суб’єктів навчального процесу. – Проблеми сучасної психології : зб. наук. пр. Кам’янець-Поділ. нац. ун-ту імені І. Огієнка, Ін-ту психології імені Г. С. Костюка НАПН України. –Кам’янець-Подільський : Аксіома, 2008.

15. Ершов Д.А. Технология реализации образовательной программы «Педагогика творческого развития личности» : учеб.метод. пособие, Волгоград, 2001. – 321 с.

Literatura

1. Bakhtyn M.M. Еstetyka slovesnoho tvorchestva / M.M. Bakhtyn. – M. : Yskusstvo, 1986. –444 s.

2. Ball H. O. Dukhovnist profesionala i pedahohichne spryiannia yii stanovlenniu: oriientyry psykholohichnohoanalizu // Profesiina osvita: pedahohika i psykholohiia. – Kyiv-Chenstokhova, 2000. – S. 217–231

3. Ball H. Paradyhma dialohu i problema pryluchennia do naukovoi kultury // Profesiina osvita: pedahohika ipsykholohiia: Ukrainskopolskyi shchorichnyk. I. – Chenstokhova-Kyiv, 1999. –S. 335–347.

4. Byrkenbyl V. F. Kommunykatsyonnыi trenynh: Nauka obshchenyia dlia vsekh / V. F. Byrkenbyl. – M. : FAYRPRESS, 2002. –352 s.

5. Danylchenko I. H. Metodyka orhanizatsii dialohichnoi vzaiemodii v protsesi navchannia starshoklasnykiv ukrainskoi literatury: Avtoref. dys. ... kand. ped. nauk: 13.00.02 / Instytut pedahohiky NAPN Ukrainy. – Kyiv, 2012. –20 s.

6. Dolynska L.V. Psykholohopedahohichni umovy efektyvnoi vzaiemodii vykladachiv i studentiv v umovakhtradytsiinoi osvity. – Naukovi zapysky Instytutu psykholohii imeni H. S. Kostiuka APN Ukrainy / Za red. Akademika S. D. Maksymenka / L. V. Dolynska. – K. : Hlavnyk, 2005. –Vyp. 26. – T. 2. – S. 811.

7. Salashchenko H. M. Dydaktychni umovy orhanizatsii navchalnoho dialohu «vchytel – uchen» u protsesivyvchennia humanitarnykh dystsyplin v zahalnoosvitnii shkoli: Avtoref. dys. ... kand. ped. nauk 13.00.09 / Krivorizkyi Derzhavnyi pedahohichnyi universytet. – Kryvyi Rih, 2008. –24 s.

8. Romanko I. H. Pedahohichni zasady dialohichnoi vzaiemodii vchytelia i uchniv: Avtoref. dys... kand. ped. nauk 13.00.01 / Poltavskyi natsionalnyi pedahohichnyi universytet im. V. H. Korolenka. – Poltava, 2010. –20 s.

9. Musatov S. O. Psykholohiia pedahohichnoi komunikatsii: Teoretykometodolichnyi analiz: Monohrafiia. – K.-Rivne : Listam, 2003. – 176 s.

10. Zymniaia Y. A. Pedahohycheskaia psykholohyia. – M. : Lohos, 1999. –384 s.

11. Komarova I. I. Formuvannia u maibutnikh uchyteliv kultury pedahohichnoho spilkuvannia: Avtoref. dys. ... kand.ped. nauk: 13.00.04 / Ternopilskyi pedahohichnyi universytet im. Volodymyra Hnatiuka. – Ternopil, 2000. –19 s.

12. Lomov B. F. Psykhycheskye protsesу y obshchenye // Metodolohycheskye problemу sotsyalnoi psykholohyy. –M. : Nauka, 1975. – S. 106–123.

13. Leontev A. A. Obshchenye kak obъekt psykholohycheskoho yssledovanyia // Metodolohycheskye problemу sotsyalnoi psykholohyy. – M. : Nauka, 1974. – S. 103–109.

14. Luchynkina A. I. Analiz dialohichnoi vzaiemodii sub"iektiv navchalnoho protsesu. –Problemy suchasnoi psykholohii : zb. nauk. pr. Kamianets-Podil. nats. Un-tu im. I. Ohiienka, In-tu psykholohii im. H. S. Kostiuka NAPN Ukrainy. – Kam'ianets-Podilskyi : Aksioma, 2008.

15. Ershov D. A. Tekhnolohyia realyzatsyy obrazovatelnoi prohrammу «Pedahohyka tvorcheskoho razvytyia lychnosty»: ucheb-metod. posobye. –Volhohrad, 2001. – 321 s.