Н. Яновицька. Вивчення частин мови у 4 класі ЗНЗ з польською мовою навчання ... 42–48.

Для покликання: Яновицька Н. Вивчення частин мови у 4 класі ЗНЗ з польською мовою навчання [Текст] / Н. Яновицька // Українська мова і література в школі. – 2014. – №8(118). – 64 с. – С. 42–48.

В статті розкриваються питання вивчення час­тин мови на основі порівняльного аналізу морфоло­гічного матеріалу польської й української мов у 4 кла­сі шкіл з польською мовою навчання.

Ключові слова: вивчення частин мови, порівняль­ний аналіз морфологічного матеріалу, польська мова, українська мова, школи з польською мовою навчання.

В статье раскрываются вопросы изучения час­тей речи на основе сравнительного анализа морфоло­гического материала польского и украинского языков в 4 классе школ с польским языком обучения.

Ключевые слова: изучение частей речи, сравни­тельный анализ морфологического материала, польс­кий язык, украинский язык, школы с польским язы­ком обучения.

The article deals with the problem a comparative analysis of Polish and Ukrainian morphology as a basis for studying the parts of the language in the 4^th klass school with the Polish language teaching.

Цитата, с. 42. Вивчення української мови в школах із польсь­кою мовою навчання розпочинається з першого класу – з усного курсу. Тоді ж діти знайом­ляться з номінативним значенням слова. Вони дізна­ються, що є слова, які означають предмети, ознаки предметів, дії, ознаки дії, кількість; позначають їх різним кольором (залежно від значення). Також учні вчаться поєднувати ці слова у словосполучення й ре­чення – практично засвоюють граматичні форми під час побудови конструкцій: іменник + прикметник, дієслово + іменник в різних відмінках. Ці вміння набу­вають свого розвитку під час навчання грамоти (2 клас) та інтегрованого курсу української словес­ності (3-4 класи).

У 4 класі розпочинається ознайомлення з частина­ми мови. Цей матеріал не є новим для учнів – те ж са­ме вони вивчають і на уроках рідної (польської) мови. І тому неправильним було б не скористатися тим, що вже відоме учням. Спільні в обох мовах знання й умін­ня з граматики мають знайти своє застосування на ук­раїнському мовному матеріалі. Вони повинні активізу­ватися в навчальному процесі, а не вивчатися як нові. Засвоєнню підлягають лише терміни та опорні слова, що дає можливість вільного оперування знаннями.

В обох мовах усі слова, залежно від їх значення, граматичних ознак, способів змінювання й ролі в ре­ченні поділяються на десять частин мови (спільне). Частини мови так само діляться на самостійні, повно­значні, і службові, неповнозначні (спільне).

В обох мовах до самостійних належать шість час­тин мови: іменник, прикметник, числівник, займен­ник, дієслово, прислівник. Дієприкметник і дієпри­слівник не є окремими частинами мови, це – форми дієслова. До службових віднесено три частини мови: прийменник, сполучник і частка. Вигук в обох мовах становить окрему частину мови, що не належить до жодної групи.

В обох мовах усі самостійні частини мови, крім прислівника, змінюються. Прислівник, службові час­тини мови і вигук не змінюються.

У польській і українській мовах спільними є по­няття про частини мови. Відрізняються вони лише термінологією. Іменник – rzeczownik, прикметник – przymiotnik, займенник – zaimek, дієслово – czasow-nik, прийменник – przyimek, сполучник – spojnik, прислівник – przyslowek, числівник – liczebnik.

Таким чином, граматична класифікація лексики в обох мовах є однаковою, що створює умови для пози­тивного переносу відповідних знань.

У 4 класі на уроках української мови (як і польсь­кої) вивчаються такі частини мови: іменник, прикмет­ник, займенник, дієслово. Крім того, учні одержують уявлення про прийменники, сполучники, прислівни­ки, числівники (на рівні практичного вживання в усно­му й писемному мовленні).