Didactics.ua
П’ятниця, 2021-Бер-05, 17.19.43
Didactics.ua | RSS
 
Головна Наукова інформаціяРеєстраціяВхід
РОЗДІЛИ
Категорії розділу
Матеріали з архіву [60]
Різні матеріали
Від педагогів-практиків [4]
Статті, повідомлення, інші матеріали
Лабораторія навчання української мови Інституту педагогіки [21]
Від колег-науковців
«Українська мова і література в школі» [191]
Журнал
Лабораторія літературної освіти Інституту педагогіки [8]
Від колег-науковців
«Українська література в загальноосвітній школі» [145]
Журнал
«Українська література в загальноосвітній школі». Архів. [164]
Архів, у якому містяться деякі статті з журналу.
Лабораторія навчання російської мови та мов інших етнічних меншин Інституту педагогіки [6]
Від колег-науковців
Лабораторія навчання іноземних мов Інституту педагогіки [11]
Від колег-науковців
Журнал «Українська мова і література в школі»

Журнал «Українська література в загальноосвітній школі»
Наше опитування




Головна » Файли » НАУКА і ПРАКТИКА » «Українська мова і література в школі»

Савченко І. Способи реалізації функціонально-стилістичного принципу української пунктуації
2013-Лис-06, 20.02.45
Савченко І. Способи реалізації функціонально-стилістичного принципу української пунктуації [Текст] / І. Савченко // Українська мова і література в школі. – 2013. – №6. – 64 с. – С. 30–32.

У статті з’ясовано суть і способи реалізації функціонально-стилістичного принципу української пунктуації, згідно з яким, на думку автора, у художніх текстах уживають індивідуально-авторські розділові знаки.
Ключові слова: принципи пунктуації, структурно-семантичний принцип, семантико-структурний принцип, функціонально-стилістичний принцип, індивідуально-авторські розділові знаки.

Цитата, с. 30. Як відомо, у перших рукописних книгах засвідчено найпримітивнішу систему розділових знаків (крапку, крапки в різних комбінаціях), що використовувалася в нечленованому на окремі синтаксичні одиниці тексті й вживалася на основі інтонаційного принципу, оскільки знаки були переважно засобом ораторського мистецтва, указували на характер пауз, темп мовлення тощо. З розвитком книгодрукування ускладнювалася система пунктуаційних знаків, а внаслідок цього виникла потреба називати нові закономірності оформлення писемного мовлення, що мало вже членовану форму.
У східнослов’янському мовознавстві спершу надавали перевагу то одному, то іншому принципові: смисловому (Ломоносов М., Греч М.), смисловому та інтонаційному (Курганов М., Щерба Л.), логіко-граматичному (Я. Грот), інтонаційному (Востоков А., Пєшковський О.), принципу ієрархічного вживання знаків (Є. Філомарфітський), психологічному, історичному і навіть фізіологічному [2, с. 125]. Довгий час сучасна українська пунктуація ґрунтувалася на трьох традиційних принципах: структурному (граматичному, синтаксичному), смисловому та інтонаційному.
Виділення мовознавцями інтонаційного принципу пояснювалося тим, що будь-яке висловлювання завжди є інтонаційно оформленим. Проте пунктуація й
інтонація — це різні способи вираження усної та писемної форм мовлення. Розділові знаки служать засобом розчленування мовного потоку на семантико-синтаксичні відрізки, допомагають виявити смислові відношення між словами та уточнити структуру речення, виконують експресивну функцію, графічно виражають оригінальність авторського мислення. Інтонація відтворює авторський задум: саме зміст диктує інтонацію, яка, зазвичай, є засобом вираження змісту, а отже, і певної структури.
Зважаючи на це, рекомендуємо розподілити принципи пунктуації за формами літературного мовлення. В усному мовленні (при аудіюванні тексту), безсумнівно, знайде свою реалізацію принцип інтонаційний, оскільки доречно, влучно дібрана інтонація налаштує того, хто сприймає текст на слух і відтворює його на письмі, на правильне розуміння вжитої в тексті пунктуації — як нормативної, так і ненормативної, стилістично нейтральної й стилістично маркованої.
Писемна форма літературного мовлення, на наш погляд, мусить керуватися принципами, що враховують зміст і структуру речення, специфіку графічних знаків, їх типологічну характеристику, оскільки постановка розділових знаків залежить від авторського задуму, членування тексту на частини, від семантико-синтаксичних відношень між ними. Ці принципи спрямовані насамперед на того, хто пише, створює текст, і на того, хто його сприймає. Наявна в мовознавстві типологія розділових знаків, зокрема поділ знаків на нормативні та індивідуально-авторські (за відповідністю загальноприйнятим пунктуаційним нормам), на безваріантні й варіантні (за здатністю мати пунктуаційний варіант) має безпосередній зв’язок із трьома запропонованими нами принципами української пунктуації: структурно-семантичним, семантико-структурним та функціонально-стилістичним [2, c. 125-127; 3, с. 6-7].
Суть структурно-семантичного принципу полягає в тому, що знаки пунктуації вживають залежно від структури речення чи цілого тексту. Вони є обов’язковими, передбачають конкретні синтаксичні умови й не виражають авторського задуму. За цим принципом, вважаємо, ставлять нормативні безваріантні знаки (кому при звертанні, вставних конструкціях, однорідних членах речення, відокремлених обставинах, уточнювальних членах, частинах складнопідрядного речення тощо): Голубіє земля, оповита прозорим серпанком... (Олег Ольжич), Ці кілометри щедрі без числа, Що їх доперва за літа полічать (Олег Ольжич).
 
В статье изложены сущность и способы реализации функционально-стилистического принципа украинской пунктуации, согласно которому, как считает автор, в художественных текстах употребляются индивидуально-авторские знаки препинания.
Ключевые слова: принципы пунктуации, структурно-семантический принцип, семантико-структурный принцип, функционально-стилистический принцип, индивидуально-авторские знаки препинания.

The article reveals the essence and methods of implementation of the functional-stylistic principle in Ukrainian punctuation. The author proves that the writers of fiction use their own peculiar punctuation signs in accordance to the functional-stylistic principle of punctuation.
Keywords: principle of punctuation, structural-semantic principle, semantic-structural principle, functional-stylistic principle, individual peculiar punctuation signs.

Література (с. 32)
1. Гуйванюк Н. Новітні тенденції в українській пунктуації та проблеми авторської пунктуації / Н. Гуйванюк // Гуйванюк Н. Слово — речення — текст / Н. Гуйванюк. — Чернівці, 2009. — С. 486-492.
2. Савченко І. Принципи вживання розділових знаків в українській мові / І. Савченко // Актуальні проблеми металінгвістики: наук. зб. — К. — Черкаси : Брама, 1999. — С. 125-127.
3. Савченко І.С. Пунктуація сучасної української мови / І.С. Савченко. — Черкаси: Брама, 2008. — 152 с.
Категорія: «Українська мова і література в школі» | Додав: Didactics
Переглядів: 698 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Статистика сайту

Онлайн усього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Пошук по сайту

Каталог сайтів Link.Sainw.Cn

Український каталог сайтів

Каталог сайтів




Лабораторія навчання української мови Інституту педагогіки НАПН України


Лабораторія літературної освіти Інституту педагогіки НАПН України


Лабораторія навчання російської мови та мов інших етнічних меншин Інституту педагогіки НАПН України


Лабораторія навчання іноземних мов Інституту педагогіки НАПН України


Матеріали від педагогів-практиків


Матеріали з архіву

Журнал «Українська мова і література в школі»

Журнал «Українська література в загальноосвітній школі»
Повний доступ

DIDACTICS 2012 © 2021 DIDACTICS