Савченко І. Способи реалізації функціонально-стилістичного
принципу української пунктуації [Текст] / І. Савченко // Українська мова і література в школі. – 2013. –
№6. – 64 с. – С. 30–32.
У статті з’ясовано суть і способи реалізації
функціонально-стилістичного принципу української пунктуації, згідно з яким, на
думку автора, у художніх текстах уживають індивідуально-авторські розділові
знаки.
Ключові слова: принципи
пунктуації, структурно-семантичний принцип, семантико-структурний принцип,
функціонально-стилістичний принцип, індивідуально-авторські розділові знаки.
Цитата, с. 30. Як відомо, у перших рукописних книгах засвідчено
найпримітивнішу систему розділових знаків (крапку, крапки в різних
комбінаціях), що використовувалася в нечленованому на окремі синтаксичні
одиниці тексті й вживалася на основі інтонаційного принципу, оскільки знаки
були переважно засобом ораторського мистецтва, указували на характер пауз, темп
мовлення тощо. З розвитком книгодрукування ускладнювалася система пунктуаційних знаків, а внаслідок цього виникла
потреба називати нові закономірності оформлення писемного мовлення, що мало вже
членовану форму.
У східнослов’янському
мовознавстві спершу надавали перевагу то одному, то іншому принципові:
смисловому (Ломоносов М., Греч М.), смисловому та інтонаційному (Курганов М.,
Щерба Л.), логіко-граматичному (Я. Грот), інтонаційному (Востоков А., Пєшковський
О.), принципу ієрархічного вживання знаків (Є. Філомарфітський),
психологічному, історичному і навіть фізіологічному [2, с. 125]. Довгий час
сучасна українська пунктуація ґрунтувалася на трьох традиційних принципах:
структурному (граматичному, синтаксичному), смисловому та інтонаційному.
Виділення мовознавцями
інтонаційного принципу пояснювалося тим, що будь-яке висловлювання завжди є
інтонаційно оформленим. Проте пунктуація й
інтонація — це різні способи
вираження усної та писемної форм мовлення. Розділові знаки служать засобом
розчленування мовного потоку на семантико-синтаксичні відрізки, допомагають
виявити смислові відношення між словами та уточнити структуру речення,
виконують експресивну функцію, графічно виражають оригінальність авторського
мислення. Інтонація відтворює авторський задум: саме зміст диктує інтонацію,
яка, зазвичай, є засобом вираження змісту, а отже, і певної структури.
Зважаючи
на це, рекомендуємо
розподілити принципи пунктуації за формами літературного мовлення. В усному мовленні (при аудіюванні тексту), безсумнівно,
знайде свою реалізацію принцип інтонаційний, оскільки доречно, влучно дібрана
інтонація налаштує того, хто сприймає текст на слух і відтворює його на письмі,
на правильне розуміння вжитої в тексті пунктуації — як нормативної, так і
ненормативної, стилістично нейтральної й стилістично маркованої.
Писемна форма літературного
мовлення, на наш погляд, мусить керуватися принципами, що враховують зміст і
структуру речення, специфіку графічних знаків, їх типологічну характеристику, оскільки постановка розділових знаків залежить від авторського задуму,
членування тексту на частини, від семантико-синтаксичних відношень між ними. Ці
принципи спрямовані насамперед на того, хто пише, створює текст, і на того, хто
його сприймає. Наявна в мовознавстві типологія розділових знаків, зокрема поділ
знаків на нормативні та індивідуально-авторські (за відповідністю
загальноприйнятим пунктуаційним нормам), на безваріантні й варіантні (за
здатністю мати пунктуаційний варіант) має безпосередній зв’язок із трьома
запропонованими нами принципами української пунктуації: структурно-семантичним,
семантико-структурним та функціонально-стилістичним [2, c. 125-127; 3, с. 6-7].
Суть структурно-семантичного
принципу полягає в тому, що знаки пунктуації вживають залежно від структури
речення чи цілого тексту. Вони є обов’язковими, передбачають конкретні
синтаксичні умови й не виражають авторського задуму. За цим принципом,
вважаємо, ставлять нормативні безваріантні знаки (кому при звертанні, вставних
конструкціях, однорідних членах речення, відокремлених обставинах, уточнювальних
членах, частинах складнопідрядного речення тощо): Голубіє земля, оповита прозорим серпанком... (Олег Ольжич), Ці кілометри щедрі без числа, Що їх доперва за літа полічать (Олег Ольжич).
В статье изложены
сущность и способы реализации функционально-стилистического
принципа украинской пунктуации, согласно которому, как считает автор, в
художественных текстах употребляются индивидуально-авторские знаки препинания.
Ключевые слова: принципы пунктуации,
структурно-семантический принцип, семантико-структурный принцип,
функционально-стилистический принцип, индивидуально-авторские знаки препинания.
The article reveals the essence and methods of
implementation of the functional-stylistic principle in Ukrainian punctuation.
The author proves that the writers of fiction use their own peculiar
punctuation signs in accordance to the functional-stylistic principle of
punctuation.
Keywords: principle of punctuation,
structural-semantic principle, semantic-structural principle,
functional-stylistic principle, individual peculiar punctuation signs.
Література (с. 32)
1. Гуйванюк Н. Новітні тенденції в українській пунктуації та проблеми
авторської пунктуації / Н. Гуйванюк // Гуйванюк Н. Слово — речення — текст / Н.
Гуйванюк. — Чернівці, 2009. — С. 486-492.
2. Савченко І. Принципи вживання
розділових знаків в українській мові / І. Савченко // Актуальні проблеми
металінгвістики: наук. зб. — К. — Черкаси : Брама, 1999. — С. 125-127.
3. Савченко
І.С. Пунктуація сучасної української мови / І.С. Савченко. — Черкаси: Брама,
2008. — 152 с.
| 
Головна 
