Островна С. Дорога, довжиною з
життя. Урок літератури рідного краю за романом «Білі хмари» Олександра
Сизоненка, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка. 11 клас [Текст]
/ С. Островна // Українська література в загальноосвітній школі. –
2013. – №10. – 48 с. – С. 14–18.
Цитата, с. 18.
О. О. Сизоненко. Хронологічна
канва
20.09.23 – народився О. О. Сизоненко.
1931 - вступив до 1-го класу
Новоолександрівської семирічки.
1932 - переїзд сім’ї до сусіднього
села Бармашове. 1935 – переїзд Сизоненків у село Голубівка на Донбасі, де
Олександр продовжує навчання в українській школі. 1937 – повернення в
Новоолександрівку, де майбутній письменник закінчує 7-річку.
1938-40 – навчання у 8-му, 9-му, 10-му кл.
Бармашівської СШ.
Листопад 1940 – продовження навчання в 10-му кл. Баштанської
СШ № 1.
1941 – публікація 2-х оповідань у Баштанській районній
газеті; випускник школи.
1941-1943 – після невдалої
евакуації О. Сизоненко вимушено знаходиться в окупації. Для порятунку коханої
Галі Драгуновської від концтабору одружується з нею.
1944 - зарахований у квітні до лав
Червоної Армії і у складі маршового батальйону відправлений на фронт під Одесу;
бої за визволення Ковеля, форсування річок Західний Буг та Вісла.
1945 - 28.04 тяжко поранений під час
штурму в центрі Берліна; лікування з травня по червень 1946 р.
1946 - виписаний з госпіталю і
відправлений у супроводі медсестри до місця проживання; червень-травень – робота
на Миколаївському хлібзаводі № 2.
1948 – з червня по серпень 1955 р. працює на
Чорноморському суднобудівному заводі.
1952 – член Національної спілки письменників України.
1955 – студент Миколаївського педінституту ім. В. Г.
Бєлінського (факультет російської мови та літератури).
1957 – працює у відділі пропаганди та агітації
Миколаївського обкому КПУ.
1961 – з грудня по грудень 1969 – начальник сценарного
відділу кіностудії ім. О. Довженка, заступник головного редактора.
1970 – звільнення з кіностудії, творча робота.
1984 – лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г.
Шевченка за трилогію «Степ», «Була осінь», «Мета».
1987 – лауреат премії ім. Ю. І. Яновського за цикл
новел «А земля перебуває вовіки».
2001 – лауреат премії ім. І. С.
Нечуя-Левицького за публікацію Книги Талантів «Не вбиваймо своїх пророків».
2003 – президент Росії В. Путін нагороджує О. Сизоненка орденом Дружби.
2005 – лауреат російської
літературної премії «Прохоровское поле» за трилогію «Советский солдат». 2008 – премія
ЦК Компартії України за створення циклу романів та повістей про подвиг
радянського Солдата-Переможця у Великій Вітчизняній війні та публіцистику
останніх років, які утверджують ідеали соціалістичного гуманізму,
інтернаціоналізму та дружби народів.
2013 – постанова Верховної Ради України про урочисте відзначення на
державному рівні 90-річчя від дня народження О. Сизоненка.
| 
Головна 
