Реалізація інноваційних педагогічних технологій: міжпредметні зв’язки та інтеграція змісту навчання

22 листопада 2018 р. адміністрація гімназії міжнародних відносин з поглибленим вивченням англійської мови №323 м. Києва та відділ дидактики Інституту педагогіки НАПН України організували і провели круглий стіл на тему «Реалізація інноваційних педагогічних технологій: міжпредметні зв’язки та інтеграція змісту навчання».

Під час роботи круглого столу обговорено низку проблем міжпредметності та інтеграції змісту навчання у процесі реалізації інноваційних педагогічних технологій. Зокрема, порушено такі важливі для сучасної української школи питання:

– теоретичні засади міжпредметних зв’язків;

– реалізація міжпредметних зв’язків на уроках суспільно-гуманітарного циклу;

– методика застосування міжпредметних зв’язків у навчанні математики;

– інтеграція компетентностей з предметів природничого циклу;

– міжпредметні зв’язки у процесі викладання іноземних мов, що є одним із засобів формування компетентнісно спроможного випускника;

– інтеграція навчального матеріалу у процесі вивчення предметів естетичного циклу;

– особливості реалізації міжпредметних зв’язків на уроках у початковій школі;

– дидактичні умови реалізації інтегрованого підходу в умовах профільного навчання;

– компетентнісне ядро технологічності в інноваційній педагогічній діяльності.

Узагальнюючи досвід педагогів гімназії, виокремлено такі шляхи реалізації міжпредметних зв’язків: чітке планування процесу реалізації міжпредметних зв’язків (добір змісту, що відбиває міжпредметність; установлення хронологічної відповідності матеріалу, що вивчається; понятійна узгодженість предметів (єдність підходів до використання однакових термінів, формул і позначень у процесі вивчення різних предметів; відмова від епізодичного застосування міжпредметних зв’язків; поступове збільшення обсягу та рівня складності міжпредметного матеріалу; організація постійної роботи з вчителями задля виявлення міжпредметних зв’язків, складання структурно-логічних схем, у яких відображено точки дотику між матеріалами різних дисциплін; відповідна підготовка педагогічних кадрів до реалізації міжпредметних зв’язків (проведення семінарів із питань використання міжпредметних зв’язків, розроблення методик проведення занять із використанням міжпредметних зв’язків, розроблення методичних рекомендацій міжпредметного характеру); добір адекватних форм навчання (проведення інтегрованих, бінарних, комплексних, міжпредметних занять; організація факультативів, на яких розглядаються завдання прикладного змісту.

Педагогічні працівники гімназії продемонстрували володіння такими компетентностями: організаційна; психологічна; дидактична; методична; комунікативна; інформаційно-технологічна; полікультурна та соціальна; самоосвітня.

Зі свого боку, наукові співробітники відділу дидактики проаналізували та оцінили якості професійної компетентності вчителів, окреслили перспективи розвитку освітнього середовища гімназії в умовах профільного навчання.

Особливу увагу було зосереджено на дидактичних умовах реалізації інтегрованого підходу в умовах профільного навчання та компетентнісному ядрі технологічності в інноваційній педагогічній діяльності. Компетентнісне ядро технологічності в інноваційній діяльності педагогів, на думку науковців, мають складати такі своєрідні метакомпетентності:

– курикулярна (знання змісту навчальних програм; опанування освітніх основ; здатність до розроблення та реалізації навчальних програм, що мають статус модельних);

– кібернетично-комбінаторна (вищий рівень оперування науково-педагогічною інформацією; здатність до моделювання процесу реалізації сучасних форм і методів; уміння осучаснювати і розробляти педагогічні технології);

– психодидактичну (організація та реалізація навчальної і виховної (освітньої) діяльності за допомогою освітніх (у т.ч. педагогічних) технологій);

– автодидактичну (підвищення професійності в педагогічній діяльності; вибудовування технологій самонавчання; знання сучасних ІКТ);

– акмеологічну (досягнення вершин педагогічної майстерності; мотивування учнів до навчання впродовж життя);

– аксіологічну («екологія» рефлексії на індивідуальні та соціальні прояви, цінності, установки, орієнтації тощо);

– соціономічну (професійність в оперуванні знаннями про фізичні, фізіологічні, інтелектуальні, емоційні, вольові та ін. структури особистості, а також у сфері реалізації соціальних взаємодій, що визначаються цими структурами);

– віталітетну (уміння сприймати життєвість як цінність і спроможність реалізувати генетично закладені програми розвитку особистості кожного учня).

За результатами роботи круглого столу було вироблено низку рекомендацій та пропозицій.