Для посилання:

Глазунова Л. О. Роль народознавства у формуванні естетичної культури молоді [Текст] / Леся Олександрівна Глазунова // Формування та розвиток майбутнього фахівця: соціально-педагогічний ракурс: Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції студентів та молодих учених. – Євпаторія, 2010. – С. 49–53.

Або:

Глазунова Л. О. Роль народознавства у формуванні естетичної культури молоді [Електронний ресурс] / Леся Олександрівна Глазунова // Формування та розвиток майбутнього фахівця: соціально-педагогічний ракурс: Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції студентів та молодих учених. – Євпаторія, 2010. – С. 49–53. – Режим доступу: http://didactics.ucoz.ua/publ/nashi_statti/inshi_avtori/glazunova_l_o_rol_narodoznavstva_u_formuvanni_estetichnoji_kulturi_molodi_chastina_01/14-1-0-67

УДК 37.036

РОЛЬ НАРОДОЗНАВСТВА У ФОРМУВАННІ ЕСТЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ МОЛОДІ

Глазунова Леся Олександрівна,

аспірант кафедри педагогіки

 Житомирського державного університету імені Івана Франка,

викладач англійської мови кафедри слов’янських і германських мов

Житомирського державного університету імені Івана Франка.

Науковий керівник – Березюк Олена Станіславівна,

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки

Житомирського державного університету імені Івана Франка

Постановка проблеми На сучасному етапі становлення незалежної української держави великого значення набуває національна орієнтація у системі освіти, роль народознавства, естетична культура та духовність українців.

Національний компонент освітньо-виховної системи передбачає цілеспрямоване формування у молоді основних і специфічних для українців якостей, які відображають особливості їх психології, характеру, самосвідомості, способу мислення тощо.

Аналіз останніх досліджень та публікацій Науковці обґрунтували використання українських традицій у різних напрямках (громадянському, естетичному, моральному, трудовому, екологічному), серед них: Т. Дем’янюк, О. Джус, О. Гевко, П. Ігнатенко, Н. Косарева, Т. Кочнева, Л. Крамаренко, Н. Лисенко, В. Струманський, Ю. Субачов, В. Федоров, Л. Шинкаренко та ін.

Такі автори, як Т. Бурська, В. Каюков, Г. Панченко, Є. Сарапулова, Н. Сесь, С. Стефанюк. А. Цьось та ін., розробили систему уроків, факультативних занять, сценаріїв позакласних заходів на основі народної педагогіки.

Та слід зазначити, що теоретичні та методичні аспекти використання виховного потенціалу народних традицій і звичаїв у процесі формування в молоді естетичної культури ще недостатньо розроблені. Здійснення аналізу сучасного рівня естетичної культури молоді, опрацювання освітніх програм підтверджують, що цей резерв народної культури не завжди використовується належним чином.

Як зазначав у своїй праці «Народна педагогіка» О.В. Духнович, національне мистецтво допомагає глибше вивчити рідну мову, історію свого краю, народний побут, народні традиції, звичаї, обряди, пісенний фольклор, прислів’я, вірування тощо [2 : 58].

Відомий український педагог Софія Русова писала: «Національне виховання забезпечує кожній нації найширшу демократизацію освіти. Коли його творчі сили не будуть покалічені, а, навпаки, дадуть нові, оригінальні, самобутні скарби задля вселюдського поступу: воно через пошану до свого народу виховає в дітях пошану до інших народів… [4:44]».

Аналіз численних педагогічних досліджень доводить, що різноманітні компоненти народознавства (музика, традиції, звичаї, усна народна творчість, ігри тощо) залучають школярів, молодь до гуманних відносин з людьми, сприяють пробудженню в молодих людей почуття національної гідності й гордості, формують національні цінності, що виражають духовно-моральні принципи народу, його гуманістичні ідеали.