Didactics.ua
П’ятниця, 2021-Бер-05, 17.23.42
Didactics.ua | RSS
 
Головна СтаттіРеєстраціяВхід
РОЗДІЛИ
Категорії розділу
Інші автори [13]
Журнал «Українська мова і література в школі»

Журнал «Українська література в загальноосвітній школі»
Наше опитування




Головна » Статті » ІНШІ АВТОРИ » Інші автори

Глазунова Леся. Формування естетичної компетентності особистості засобами народознавства

Для посилання:

Глазунова Леся. Формування естетичної компетентності особистості засобами народознавства [Текст] / Леся Глазунова // Збірник наукових праць молодих дослідників / [за заг. ред. О.С. Березюк, Л.О. Глазунової]. – Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І.Франка. – 2010. – С. 29–31.

Або:

Глазунова Леся. Формування естетичної компетентності особистості засобами народознавства [Електронний ресурс] / Леся Глазунова // Збірник наукових праць молодих дослідників / [за заг. ред. О.С. Березюк, Л.О. Глазунової]. – Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І.Франка. – 2010. – С. 29–31. – Режим доступу: http://didactics.ucoz.ua/publ/nashi_statti/inshi_avtori/glazunova_lesja_formuvannja_estetichnoji_kompetentnosti_osobistosti_zasobami_narodoznavstva/14-1-0-65

 

 

Леся Глазунова,

викладач кафедри слов'янських та германських мов,

аспірант кафедри педагогіки

Науковий керівник – канд. пед. наук., доцент О.С. Березюк

(Житомирський державний університет імені Івана Франка)

 

ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ОСОБИСТОСТІ ЗАСОБАМИ НАРОДОЗНАВСТВА

 

Всебічний гармонійний розвиток особистості не можна уявити без естетичного виховання, без формування естетичної компетентності. Формування естетичної компетентності майбутнього вчителя-філолога передбачає розвиток у людини почуття прекрасного, формування вмінь та навичок бачити і творити красу в навколишній дійсності, вміти відрізняти прекрасне від потворного, жити за законами краси.

Останнім часом дискутується питання щодо необхідності впровадження компетентнісного підходу у навчально-виховний процес. Е.Ф. Зеєр наголошує на тому, що компетентнісний підхід – це пріоритетна орієнтація на цілі – вектори освіти: навченість, самовизначення, самоактуалізація, соціалізація та розвиток індивідуальності. Як інструментальні засоби досягнення цієї мети виступають принципово нові метаутворювальні конструкти компетентності компетенції та метаякості [1:102].

Завданням компетентнісного підходу є формування ключових (основних, базових) компетентностей. Більшість дослідників виділяють наступні види компетентності: загальнокультурну, інформаційну, комунікативну, навчально-пізнавальну, соціальну. Варто розрізняти поняття «компетентність» та «компетенція». Більшість науковців погоджуються з думкою, що поняття «компетенція» вужче за «компетентність». Співвідношення цих понять висвітлюється у працях вітчизняних і зарубіжних вчених: Н. Бібік, Л. Бірюк, С. Бондаря, Л. Ващенко, А. Дахіна, І. Єрмакова, А. Кирилова, В. Краєвського, О.Локшиної, О. Овчарук, О. Пометун, Л. Тархан, Ю Татура А. Хуторського та інших.

Щоб глибше зрозуміти природу цих понять, звернемося до енциклопедичних джерел і словників, які розкривають їх багатогранність і неоднозначність. У перекладі з англійської «соmpetence» означає: здатність, уміння; компетентність; компетенція, повноправність.

Тлумачні словники англійської мови трактують це поняття як відповідність, достатність, уміння виконувати певну роботу, завдання та обов’язок; розумові здібності або загальні уміння та навички; властивість за значенням «компетентний».

У тлумачному словнику іншомовних слів та висловів знаходимо: «компетентність (лат. competens (competentis) – відповідний, здібний) володіння знаннями та досвідом; вагома, авторитетна думка», «компетенція (лат. competentia належність)»:

1) коло повноважень, які забезпечуються законодавством, уставом чи іншим документом певному управлінню чи особі;

2) коло питань, в яких певна особа володіє знаннями, досвідом» [5:419].

Отже компетентність – це здатність особистості розв’язувати проблеми, що виникають, яка ґрунтується на знаннях, уміннях, навичках, досвіді та цінностях, отриманих особистим шляхом освіти та практичної діяльності

Культура і компетентність, на нашу думку, є головними показниками освіченості особистості. Культура особистості домінує над її компетентністю, оскільки містить ступінь розвитку особистості та її вдосконалення, в тому числі якості розуму, характеру, пам’яті й уявлення, які отримує людина в процесі виховання і навчання [6:20].

Методологічною засадою естетичної компетентності є естетика – наука про загальні закономірності художнього освоєння дійсності людиною, про сутність та форми відображення дійсності й перетворення життя за законами краси, про роль мистецтва в розвитку суспільства [6:293].

У Словнику іноземних слів знаходимо таке тлумачення цього поняття: естетика – філософська наука, яка вивчає мистецтво та художню творчість, суть і форми прекрасного у природі та житті, ціннісні відношення між людиною і світом [5:963].

У словнику з естетики знаходимо: естетика – наука про природу та закономірності естетичного сприйняття дійсності [7:416].

На думку Левчук Л.Т., естетика – це наука про становлення й розвиток чуттєвої культури людини. [2:6].

Кузьмінський А.І. пропонує таке визначення: «естетика – (гр. aisthesis – відчуття, почуття) – наука про прекрасне та його роль у житті людини, про загальні закони художнього

Вперше термін естетика запропонував німецький філософ і теоретик мистецтва Олександр Готліб Баумгартен (1714–1762) у теоретичному трактаті «Естетика» (1750 р.). Філософ обґрунтував та визначив предмет естетики через поняття «досконале». «Естетика – це наука про досконале у світі явищ, про досконалість чуттєвого пізнання й удосконалення смаку» [7:16-17].

Термін «естетичне виховання» було запропоновано наприкінці ХVІІІ ст. Фрідріхом Шіллером (1759 – 1805). У «Листах про естетичне виховання» він писав, що «не протиріччя між мораллю та схильністю людської природи повинні визначати досягнення гармонії прекрасної душі, а їх співіснування, і при цьому повинно існувати естетичне виховання», [7:99] «Врата краси ведуть до пізнання» [7:113].

Та перш за все розглянемо значення терміну «формування». Н.Є Мойсеюк дає наступне визначення: «формування – це процес становлення людини як соціальної істоти під впливом усіх без винятку факторів – соціальних, економічних, ідеологічних, психологічних та ін.» [4:365].

Формування – (лат. formo – утворюю) – створення людини як особистості, яке відбувається в результаті розвитку та виховання і має певні ознаки завершеності [3:409].

Сформовані естетичні смаки, естетичний ідеал і розвинена здатність сприймати прекрасне, тобто певний рівень естетичної компетентності людини, дають змогу зрозуміти суть прекрасного.

Сприймаючи прекрасне, аналізуючи побачене чи почуте, порівнюючи з враженнями отриманими раніше, людина дає йому певну оцінку. Рівень такого естетичного мислення залежить від рівня естетичної компетентності особистості.

Отже, формування естетичної компетентності це – процес виховання в молоді розуміння прекрасного, прищеплення любові до нього, вміння дати правильну естетичну оцінку предметам, дійсності, фактам, явищам, процесам.

Формування естетичної компетентності тісно пов’язане з культурою народу. З одного боку, цей процес відображає надбання культури, а з другого – стимулює подальший розвиток культури конкретного народу, спонукає до творення власних мистецьких витворів.

У Концепції педагогіки народознавства зазначено, що народознавство - це рідна мова, історія, краєзнавство, етнографія, народна педагогіка, народний календар, народні моральні принципи, усна творчість, різні види мистецтва й художньої творчості, прогресивні національні традиції, звичаї та обряди, народні символи та національна символіка.

Для формування естетичної компетентності майбутнього вчителя філолога викладач повинен вміти творчо використовувати скарби народних традицій, фольклору, національну культуру українського народу. Бажання виховати саме естетично компетентну не є новим для педагогіки. Українська народна мудрість з давніх часів намагається прищепити молоді інтерес до прекрасного.

Отже, у формуванні естетичної компетентності одна з вирішальних ролей належить засобам народознавства, оскільки отримання знань про історію рідного краю, родоводу, народну символіку, ремесла, промисли, національний побут, страви та одяг, народні свята та вірування, не тільки збільшують кругозір студентів, але й формують власні естетичні смаки та вподобання.

 

Література

1. Зеер Э.Ф. Компетентностный подход к образованию [Электронный ресурс] / Э.Ф. Зеер. – Режим доступа: http://www.urorao.ru/konf 2005.php?mode=&exmod=zeer

2. Естетика: Підручник [Текст] / Л. Т. Левчук та ін.]. – К. : Вища школа, 2006.

3. Кузьмінський А.І. Педагогіка: Підручник [Текст] / А.І. Кузьмінський, В.Л. Омеляненко. – К. : Знання, 2007.

4. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка: Навчальний посібник [Текст] / Н.Є. Мойсеюк [3-є вид.]. – К., 2001.

5. Новейший словарь иностранных слов и выражений [Текст]. – М., 2001.

6. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти [Текст] / М.М. Фіцула. – К. : Академвидав, 2003.

7. Эстетика: Словарь [Текст] / [под ред. А.А. Беляева и др.].  – М. : Политиздат, 1989. – 447 с.

 

 

ПРИМІТКА. Стаття надана автором.

Категорія: Інші автори | Додав: Didactics (2012-Лип-18) | Автор: didactics
Переглядів: 1221 | Теги: формування естетичної компетентност, народознавство | Рейтинг: 0.0/0
Статистика сайту

Онлайн усього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Пошук по сайту

Каталог сайтів Link.Sainw.Cn

Український каталог сайтів

Каталог сайтів




Лабораторія навчання української мови Інституту педагогіки НАПН України


Лабораторія літературної освіти Інституту педагогіки НАПН України


Лабораторія навчання російської мови та мов інших етнічних меншин Інституту педагогіки НАПН України


Лабораторія навчання іноземних мов Інституту педагогіки НАПН України


Матеріали від педагогів-практиків


Матеріали з архіву

Журнал «Українська мова і література в школі»

Журнал «Українська література в загальноосвітній школі»
Повний доступ

DIDACTICS 2012 © 2021 DIDACTICS