Didactics.ua
Неділя, 2021-Бер-07, 14.20.37
Didactics.ua | RSS
 
Головна СтаттіРеєстраціяВхід
РОЗДІЛИ
Категорії розділу
Інші автори [13]
Журнал «Українська мова і література в школі»

Журнал «Українська література в загальноосвітній школі»
Наше опитування




Головна » Статті » ІНШІ АВТОРИ » Інші автори

Васьківський М. В. Особливості реалізації технологічного профілю «Основи автосправи»

Для посилання:

Васьківський М. В. Особливості реалізації технологічного профілю «Основи автосправи» [Електронний ресурс] / М. В. Васьківський. – Режим доступу: http://didactics.ucoz.ua/publ/nashi_statti/inshi_avtori/vaskivskij_m_v_osoblivosti_realizaciji_tekhnologichnogo_profilju_osnovi_avtospravi/14-1-0-81

 

Особливості реалізації технологічного профілю «Основи автосправи»

 

М. В. Васьківський,

наук. співроб. лабораторії трудової підготовки і політехнічної творчості

Інституту педагогіки НАПН України

 

Сучасна освіта висуває на перший план особистісно орієнтоване навчання, що визначається як таке, що «забезпечує розвиток і саморозвиток особистості учня, виходячи з його індивідуальних особливостей як суб’єкта навчання і його предметної діяльності [4, с. 55]».

Профільний предмет «Основи автосправи» належить до освітньої галузі «Технології», для якої характерні такі особливості конструювання навчально-методичного забезпечення: інтегруючий характер змісту предмета, де поєднуються знання з багатьох предметів і сфер діяльності, а також представлена варіативність напрямів і конкретних видів практичної діяльності учнів; відсутність чіткої межі між викладанням і навчанням; провідна роль самоосвіти, необхідність формування всіх знань і вмінь на творчому рівні, адже одна з цілей технологічної підготовки – навчати вмінню діяти у нетипових ситуаціях; розмаїття організаційних форм навчання за незначної ролі класно-урочної системи.

Варто враховувати також відсутність чітко окресленого гносеологічного підґрунтя для відбору змісту освіти. Якщо для більшості навчальних предметів є відповідні базові науки, то для технології така база відсутня [1, с. 168].

Ця особливість, а також інтегративний характер освітньої галузі «Технології» загалом і предмета «Автосправа» зокрема унеможливлює віднесення його до якогось одного типу предметів. Саме тому важливу роль у побудові курсу «Автосправа» відіграють усі три компоненти, які визначають приналежність навчального предмета до якоїсь групи (наукові знання, способи діяльності, досвід емоційно-ціннісного ставлення до світу). Проте основним компонентом є діяльнісний.

У процесі навчально-творчої діяльності учні разом з учителем, осмислюють пошукову ціль з орієнтацією на досягнення проміжних результатів, відбувається добір і структурування навчальних матеріалів, форм і методів планування, організації, стимулювання пошукової діяльності з педагогічним аналізом процесу і результатів навчально-творчої діяльності індивідуума. Тобто, діяльнісний підхід стимулює учнів до самостійності в навчанні. Уміння учнів самостійно вчитися О. Я. Савченко відносить до ключових компетентностей, яка «охоплює низку загальних навчальних і пізнавальних умінь. Ці вміння ми розуміємо як здатність учня виконувати навчальні та пізнавальні дії, відповідно до мети й умов, у яких використовується навчальне завдання. Кожне вміння є складним утворенням у багатьох операцій (дій) [3, с. 45]». Уміння самостійно вчитися, творчо мислити наразі є нагальною проблемою, адже останніми десятиліттями безперервно збільшується кількість різноманітних технологій, без яких сучасна людина не уявляє свого існування. Технологія керування автомобілем є однією із ключових, якими повинні володіти учні старших класів загальноосвітніх шкіл. «Кожен випускник школи має бути підготовлений до водіння автомобіля і скласти відповідний екзамен. У школі людина мусить отримати потрібну для життя кваліфікацію [2]».

Науково-технічний прогрес веде до збільшення кількості автомобілів, що викликає потребу в масовій підготовці кваліфікованих водіїв. Незважаючи на розмаїття літератури щодо технології керування автомобілем, у педагогічних публікаціях висвітлюються здебільшого теоретичні питання викладання автосправи. Спостерігається дефіцит практичних рекомендацій з цієї теми. Ускладнення технічного оснащення автомобільного транспорту, технологічних процесів експлуатації, технічного обслуговування й ремонту автомобілів, а також нові економічні і правові аспекти, пов’язані з діяльністю людини на автотранспорті, потребують оновлення змісту підготовки учнів старших класів щодо оволодіння водійськими навичками. Для зменшення аварійності в Україні й тяжкості наслідків ДТП слід здобути обов’язкові знання, уміння і виробити навички у процесі навчання.

Кожен учень як водій-початківець повинен розуміти, для того щоб стати повноправним учасником руху, взявши на себе надзвичайну відповідальність, необхідно добре опанувати навичками практичного водіння в різних умовах, і добре засвоїти Правила дорожнього руху, бо від цього залежатиме не тільки його подальша доля і благополуччя, але й безпека оточуючих.

Перед черговим заняттям з управління автомобіля слід вивчити відповідний матеріал. Старшокласники повинні будуть навчитися на практичному занятті технічно вірно виконати той чи інший прийом, маневр або дію.

Така попередня підготовка до заняття дає можливість заощадити час на сприйняття і засвоєння нової інформації. Отже, на занятті залишиться більше часу на практичне відпрацьовування прийомів, маневрів і дій. Після заняття рекомендується вдруге прочитати матеріал, щоб закріпити в пам’яті здобуті знання.

Великі можливості для збільшення потреби у праці й дбайливому ставленні до матеріальних цінностей суспільства надає роз’яснення учням їхніх трудових обов’язків, а також дбайливості як моральної якості. Коли учень глибоко усвідомлює суспільне й особисте значення праці, а також свої обов’язки, у нього формується психологічна установка до активної трудової діяльності, до виконання будь-якої роботи. Формується відповідальність за життя і безпеку співучасників дорожнього руху.

Старшокласники повинні не лише засвоїти практичні навички водіння, а й уміти коректно поводитися на дорогах, в іншому разі можуть статися неприємні ситуації, а помилки провокуватимуть аварії. Саме тому учні мусять знати про можливі варіанти поведінки водіїв, обговорювати проблемні ситуації, висловлювати свою думку, дискутувати, що дасть змогу відчути себе справжнім учасником руху і в майбутньому максимально уникнути небезпечних ситуацій.

Трапляються випадки, коли водії ставляться некоректно до інших учасників дорожнього руху, особливо до початківців, ображаючи їх на кшталт: «Ви всі йолопи!», «Ну хто так їздить?!», «Чого стоїш, зелене світло!». Натомість так і хочеться сказати у відповідь: «Згадай, яким сам був…». Проте не можна піддаватися у таких ситуаціях гніву, не слід сигналити, мовляв, «Сам такий!», бо нервова напруга лише посилюватиметься, що, звісно, справі не допоможе. Найчастіше такі нервові водії псують настрій здебільшого собі. Утім, трапляються випадки, коли такі агресивно налаштовані водії можуть створити аварійну ситуацію, коли, наприклад, тримають під час руху своє авто поруч з вашим автомобілем, або підрізати чи вигадують ще щось.

Людина тактовна і поміркована не вдаватиметься до такого. Будь-яка майстерність, зокрема й водійська, не потребує демонстрацій. Слід узяти за правило кредо справжнього майстра: «Ти можеш, але не маєш спрямовувати свою майстерність на шкоду іншим».

Вправний водій здатний проїхати дуже швидко на автомобілі, проте не демонструватиме усім свою майстерність. Такий водій, за потреби, завжди готовий до екстремального, але дуже безпечного водіння, якщо на дорозі з’явиться новачок-екстремал.

Учні мають усвідомити, що водії також можуть і повинні бути ввічливими, а отже, вихованими і коректними. Розглядаючи варіанти поведінки водіїв на дорогах, слід наголошувати на потребі чемно поводитися з оточуючими, берегти довкілля. Огидно дивитися, як на перехрестях, на трасі (на тимчасових зупинках) з машин летять не тільки недопалки, але порожні жбанки, пляшки, зім’ятий папір тощо. Не завадить наголосити майбутнім водіям про те, що у кожній машині є попільниця, і залишити там недопалок не важко. Решту сміття, яке накопичилося, можна скласти в пакет і викинути у сміттєвий контейнер.

На занятті необхідно застосовувати ігрові технології. Наприклад, гру «Дорожньо-транспортна пригода». Оскільки кожен водій може стати учасником дорожньо-транспортної пригоди, тому, окрім порядку дій після ДТП, йому слід знати загальні правила вибудовування взаємин з інспектором дорожньо-постової служби (ДПС), з іншими учасниками ДТП, а також порядок оформлення документів ДТП і відшкодування збитків. Дуже часто водій, який став учасником ДТП, не знає прав, передбачених законодавством. Він робить усе, що від нього вимагають: пише пояснення зі слів інспектора, підписує протоколи і схеми, не ознайомившись з їх змістом, сподіваючись на добропорядність і компетентність інспектора. Коли ж матеріал з ДТП надходить до групи, яка працює з адміністративними правопорушеннями, або до відділу дізнання, водій несподівано для себе виявляє, що написане не зовсім відповідає дійсності – місце наїзду або зіткнення зазначено неправильно, у рапорт інспектора внесені доповнення, наприклад, зазначаються прізвища очевидців, котрі свідчать не на користь водія. Адвокат у цій ситуації навряд чи допоможе – «справу», як кажуть, уже зроблено.

Отже, грамотна поведінка водія на місці ДТП дасть йому змогу уникнути подібних неприємностей. Незважаючи на стрес, викликаний аварією, варто контролювати свої дії, уважно і відповідально ставитися до оформлення відповідних документів.

Особливу увагу треба надати першому самостійному виїзду, адже він не тільки запам’ятовується на все життя, але й деякою мірою ніби програмує дії новачка на найближче майбутнє. З огляду на це водій-новачок мусить ретельно і відповідально підготуватися. Щонайперше слід звернути увагу на автомобіль, за кермо якого сідатиме новачок. Відомо, що кожен автомобіль має свої, тільки йому властиві, особливості (хід педалей, важелів, зусилля їх переміщення тощо). Словом, до кожного автомобіля слід звикнути. Для цього необхідно виконати вправи з фігурного водіння на закритому майданчику. Після того, як учень відчув автомобіль і звик до важелів і педалей керування, можна розширювати географію поїздок. Перші поїздки необхідно здійснювати добре знайомими вулицями. Проте заздалегідь учневі треба дати змогу попередньо пройти (як пішохід) вулицями і визначити свій маршрут, звертаючи увагу на особливості перехресть і організації руху. Зовсім не обов’язково робити першу поїздку кудись далеко. Утім слід обов’язково визначити час дня, коли кількість машин буде мінімальною. Перед виїздом учень має в пам’яті відтворити маршрут руху, уточнити його за картою, запам’ятати порядок проїзду через кожне перехрестя. Вибір найбезпечнішого маршруту і часу руху зменшить кількість небезпек.

Визначені у такий спосіб маршрути слід «наїздити», тобто проїхати ними кілька разів, уважно вивчивши всі їх особливості. Водночас треба звертати увагу на наявні на шляху дорожні знаки, місця їх установки, зони їх дії, стан дорожнього покриття. Корисно запам’ятати час на подолання маршруту в робочий і неробочий час. Найголовніше для водія-початківця – не тривалі поїздки, а регулярні – щоденні.

Щоб зменшити кількість небезпечних ситуацій, новачкові варто робити усе заздалегідь: заздалегідь починати гальмування, заздалегідь вмикати сигнал повороту, попереджаючи про намір зробити маневр, заздалегідь перешикуватися тощо. У такий спосіб ви убезпечуватимете себе, а також завчасно «інформуватимете» інших учасників руху.

Отже, формування практичних навичок водіння автотранспорту має ґрунтуватися на таких видах діяльності, як дослідницька, творча, розгляд і зіставлення учнем різних думок і підходів, визначення оцінної позиції щодо різних ситуацій, рефлексивне осмислення почутого і прочитаного. Необхідно також зважати на особливості формування пізнавальних вмінь учнів, що визначаються їхніми нахилами і здібностями.

Література

Казакевич, В. М. Концептуальные подходы к отбору и построению содержания обучения в образовательной области «Технология» для основной школы [Текст] / В. М. Казакевич // Школа 2000. Концепции, методики, эксперимент : сб.научн. трудов / под ред. Ю. И. Дика, А. В. Хуторского. – М. : ИОСО РАО, 1999. – 308 c.

Кремень, В. Г. Ми повинні готувати «інноваційну людину» [Текст] В. Г. Кремень // «День» : щод. всеукр. газ. –  198, четвер, 15 листопада 2007.

Савченко, О. Я. Уміння вчитися як ключова компетентність загальної середньої освіти [Текст] / О. Я. Савченко // Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи // Бібліотека з освітньої політики / за заг. ред. О. В. Овчарук. – К. : «К.І.С.», 2004. – 112 с.

Якиманская, И. С. Личностно-ориентированное образование [Текст] / И. С. // Новые ценности образования : Тезаурус для учителей и школьных психологов / ред. сост. Н. Б. Крылова. – М. : Российский фонд фундаментальных исследований, Институт педагогических инноваций, РАО, 1995. – 113 с.

Категорія: Інші автори | Додав: Didactics (2012-Жов-14) | Автор: didactics
Переглядів: 687 | Теги: основи автосправи, старша школа, освітня галузь «Технології», технічний профіль | Рейтинг: 0.0/0
Статистика сайту

Онлайн усього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Пошук по сайту

Каталог сайтів Link.Sainw.Cn

Український каталог сайтів

Каталог сайтів




Лабораторія навчання української мови Інституту педагогіки НАПН України


Лабораторія літературної освіти Інституту педагогіки НАПН України


Лабораторія навчання російської мови та мов інших етнічних меншин Інституту педагогіки НАПН України


Лабораторія навчання іноземних мов Інституту педагогіки НАПН України


Матеріали від педагогів-практиків


Матеріали з архіву

Журнал «Українська мова і література в школі»

Журнал «Українська література в загальноосвітній школі»
Повний доступ

DIDACTICS 2012 © 2021 DIDACTICS