Васьківська Г. О. Міф як першоджерело пізнання світу і людини
Для посилання:
Васьківська
Галина. Міф
як першоджерело пізнання світу і людини [Текст] / Галина Васьківська // Українська література в загальноосвітній школі. – 2012. –
№4. – С. 39–41.
Теоретичний практикум
Міф як першоджерело
пізнання світу і людини
Галина
Васьківська,
кандидат педагогічних наук, старший
науковий співробітник,
завідувач лабораторії дидактики
Інституту педагогіки НАПН України
У статті йдеться про два основні способи формування
світогляду людини (картини світу)– міфологічний і
філософський. Картина світу у першому випадку формується на основі готового
світогляду, тобто приймається людиною або цілком, або складається з певних його
елементів. Коли світогляд людини будується на основі її власної розумової
діяльності – має місце філософське підґрунтя формування картини світу.
Ключові слова: людина, міф, культура,
суспільство, світогляд.
Протягом тисячоліть людство виробляло досвід взаємодії
з природою, її складовими, процесами і явищами. Це триватиме завжди, бо є
умовою беззаперечною і незворотною. Так само, як і взаємодії та стосунки між
людьми, де досвід, яким би він не був, виливається у поняття «культура». Саме
це поняття характеризує людське суспільство, відокремлює його від тваринного
світу. З іншого боку, щоб суспільство було саме тим, чим воно є, важливою
умовою його існування є передача новим поколінням культурних надбань. Щоб
здобутки народів, народностей, націй не канули в Лету, новим поколінням треба
оволодіти способом дій у сфері як матеріального виробництва, так і духовного
творення задля задоволення своїх потреб, збереження здобутих
досягнень, примноження їх своєю працею і передання майбутнім поколінням [2; с.
87]
Матеріальна культура втілює ступінь практичного
оволодіння людиною силами і речами природи, духовна – внутрішнього багатства
свідомості, ступінь розвиненості самої людини. Духовна культура не може бути
відокремленою (ізольованою) частиною культури. Ідеї, теорії, образи, фантазії
тощо можуть існувати і передаватися тільки у матеріальній формі. Передача
інформації потребує матеріалізації у вигляді картин, книг, нот тощо. Духовне і
матеріальне в культурі виражаються одне через інше й існують за умови переходу
одного в інше саме у процесі людської життєдіяльності.
Як матеріальна, так і духовна культура слугують
самовиявленню, самореалізації особистості. Усі форми духовного самовираження
пов’язані одна з одною й утворюють особливу мову, з допомогою якої передаються
ідеї і почуття. Кожна форма володіє відносною самостійністю і не перекладається
повністю мовою інших форм. Те, що можна сказати поезією чи музикою, неможливо
адекватно передати малюнком чи скульптурою.
Література
1.
Волков Ю. Г. Человек :
Энциклопедический словарь [Текст] / Ю. Г. Волков, В. С. Поликарпов. – М. :
Гардарики,
2000.
– 520 с.
2.
Малкин М. М. Культура, ее структура и закономерности развития [Текст] / М. М.
Малкин. – Л. : ВМОЛУА, 1970.
3.
Міф [Електронний ресурс] // Вікіпедія.– Режим доступу:uk.wikipedia.org/wiki/Міф
4. Попович М. В. Національна культура і культура нації
[Текст] / М. В. Попович. – К. : Знання, 1991.
5. Савченко О. Я. Читанка : підручник для 4 кл.
[Текст] / О. Я. Савченко. – К. : Освіта, 2003. – Ч. 1. – 138 с.
6.
Світ, людина,
суспільство : Хрестоматія [Текст] / [упоряд.: І. П. Арцишевська,
Р. А. Арцишевський].– К.; Ірпінь : ВТФ«Перун», 1997. – 400 с.
7. Фролов И. Т. Наука и
философия о человеке: настоящее и будущее [Текст] / И. Т. Фролов // Высшее
образование в России. – 2000. – № 2. – С. 99–102.