Васьківська Галина. Людина як об’єкт наукового пізнання у контексті суб’єктивного досвіду старшокласників [Текст] / Галина Васьківська. – Молодь і ринок. – 2012. – № 2(85). – 176 с. – С. 67–71.

Галина Васьківська, кандидат педагогічних наук,

старший науковий співробітник, завідувач лабораторії дидактики

Інституту педагогіки НАПН України,

м. Київ

ЛЮДИНА ЯК ОБ’ЄКТ НАУКОВОГО ПІЗНАННЯ У КОНТЕКСТІ СУБ’ЄКТИВНОГО ДОСВІДУ СТАРШОКЛАСНИКІВ

У статті конспективно викладено аналіз наук про людину, знання яких мають бути відображені у змісті освіти, що сприятиме формуванню в учнів старшої школи системи знань про людину.

Ключові слова: знання про людину, соціальний досвід, науки про людину, система знань про людину, старшокласники, наукове і навчальне пізнання.

Літ. 9.

Актуальність проблеми. Формування системи знань про людину в учнів старшої школи є одним з основних аспектів становлення особистості. Вікові особливості учнів старшої школи дають змогу сформувати у свідомості учнів певної вікової категорії наукову картину світу. Наголосимо, йдеться не про природничо-наукову картину світу (ПНКС) [5], не про біологічну картину світу (БКС) [8], не про суспільно-наукову картину світу (СНКС) [2], а саме про наукову картину світу як таку, адже знання про людину містяться майже у кожній науковій галузі, а отже, – й у похідних від наук – навчальних предметах.

Б.Г. Ананьєв називає три найважливіші особливості розвитку сучасної науки, які пов’язані з людиною як проблемою: «1) перетворення проблеми людини у загальну проблему науки в цілому включаючи точні й механічні науки; 2) зростаюча диференціація наукового вивчення людини, поглибленої соціалізації окремих дисциплін та їх дроблення на низку часткових учень; 3) тенденція до об’єднання різних наук, аспектів і методів дослідження людини у різноманітні комплексні системи, до побудови синтетичних характеристик людського розвитку [1, 6]».

Отже, йдеться про людину-суб’єкта не лише як про об’єкт наукового пізнання. Зважаючи на те, що у сучасних гуманітарних науках поширене визначення суб’єкта як носія мислення і діяльності, ми звертаємо увагу на ключові характеристики – здатність ставити задачі і мотивувати їх розв’язання. Оскільки суб’єктність є визначальною якістю особистості, то щоб зрозуміти її становлення, необхідний аналіз саме суб’єктивних ситуацій і реальних суб’єктних відношень з огляду на сучасний освітній простір. З іншого боку, суспільство (через головний інститут – державу) є замовником на таку особистість, а отже, виступає суб’єктом стосовно освітнього співтовариства та освітніх інститутів, які й мають забезпечити повноцінне функціонування означених нами ключових характеристик тієї самої особистості. Освітньо-суспільне коло як площина, що є перетином багатьох інших, пов’язаних як з людиною, соціумом, так і державою, не набуде довершеності, якщо свою суб’єктність держава не оформить у державних стандартах освіти і не реалізовуватиме через інститути освіти. Саме тому освітні стандарти конкретизуються у навчальних програмах, навчальних і методичних посібники, поурочному плануванню. Як підсумок – усе це спрямовується на навчальні заклади, педагогів, а у період підсумкових атестацій – на учнів і студентів, у такий спосіб стаючи об’єктами державного впливу на їхню освітню діяльність.

Висновки. Вочевидь, що всі науки або наукові напрями, які вивчають людину, взаємопов’язані і разом дають цілісне уявлення про людину. Як зазначає Б.Г. Ананьєв, «... лише в людині природа та історія об’єднуються безкінечною низкою зв’язків і залежностей в одному об’єкті, ядром якого є її існування як особистості, суб’єкта практичної діяльності та пізнання [1, 316]».

Отже, людина – це різнопланове явище. Її дослідження повинно мати цілісний характер. Саме тому однією з основних методологічних концепцій, що застосовують для вивчення людини, є концепція системного підходу. Вона відображує системність світоустрою. Відповідно до цієї концепції будь-яка система існує тому, що існує системоутворювальний чинник. У системі наук, що вивчають людину, таким фактором є сама людина, і вивчати її необхідно у всьому розмаїтті явищ і зв’язків із зовнішнім світом. Лише за таких умов можливо отримати цілісне уявлення про людину і закономірності її соціального і біологічного розвитку.

1. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания [Текст] / Б.Г. Ананьев. – М. : Наука, 1977. – 378 с.

2. Арцишевська М.Р. Теоретико-методичні засади інтеграції знань про суспільство у змісті шкільної освіти: автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.09 [Електронний ресурс] / М.Р. Арцишевська. – К., 2000. – 20 с.

3. Бекон Ф. Твори: в 2-х т. [Текст] / Ф. Бекон. – М., 1971. – Т. 1. – 590 с.

4. Гершунский Б.С. Образовательно-педагогическая прогностика. Теория, методология, практика: учеб. пособ. [Текст] / Б.С. Гершунский. – М. : Флинта; Наука, 2003. – 768 с.

5. Гончаренко С.У. Методологические и теоретические основы формирования у учащихся средней школы естественнонаучной картины мира: автореф. дисс. ... д-ра пед. наук в форме науч. докл.: 13.00.01, 13.00.02 [Текст] / С.У. Гончаренко. – К., 1989. – 56 с.

6. Кремень В.Г. Освіта і наука в Україні – інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати [Текст] / В.Г. Кремень. – К. : Грамота, 2005. – 448 с.

7. Советский энциклопедический словарь [Текст] / [научно-ред. совет: А. М. Прохоров (предис.)]. – М. : Советская энциклопедия, 1981. – 1600 с.

8. Степанюк А.В. Методологічні та теоретичні основи формування цілісності знань школярів про живу природу: дис. ... д-ра пед. наук: 13 00 01 [Текст] / А.В. Степанюк. – Тернопіль, 1999. – 418 с.

9. Шапоринский С.А. Обучение и научное познание [Текст] / С.А. Шапоринский. – М. : Педагогика, 1981. – 208 с.