Психолінгвістичні аспекти формування культури діалогічного спілкування

Psycholinguistic Aspects of Formation of Culture of Dialogical Communication

Вступ. У статті подаються результати дослідження зразків англомовної літературної спадщини, на яких розкриваються психолінгвістичні особливості діалогічного спілкування і особливості сприймання комунікантами смислів інтеракцій у діалогічному мовленні. Описана методика виявлення частотності вживання різних діалогів, що відрізняються за кількістю реплік. Мета. Схарактеризувати психолінгвістичні особливості діалогічного спілкування, дослідити одиниці діалогу як засобу формування культури спілкування здобувачів освіти. Методи. У статті використано методи аналізу вітчизняних і зарубіжних художніх творів, аналіз словникових дефініцій, методи контекстуального та логіко-семантичного аналізів, елементи статистичного аналізу. Результати. Обґрунтовано, що діалог як форма комунікативного акту є найбільш вживаною формою словесної діяльності, в якій реалізуються текстові категорії комунікантів, відображаються їх міжособистісні відносини, проявляються мовленнєві стратегії спілкування та ін. Діалогічне мовлення схарактеризовано як ситуативно-тематичну спільність комунікативних мотивів в усних висловлюваннях, послідовно породжених двома або більше співрозмовниками в безпосередньому акті спілкування. З’ясовано частотність вживання діалогів, що складаються з різної кількості діалогічних єдностей. Визначено середню кількість діалогів, що складаються з діалогічних єдностей; частоту вживання діалогів з різною кількістю діалогічних єдностей. Розглянуто поняття діалогізація, діалогічність, діалогове навчання, діалогічне мовлення, діалогічне спілкування; схарактеризовано розроблену систему вправ і завдань щодо формування культури діалогічного спілкування. Висновки. Доведено, що для формування культури діалогічного спілкування здобувачів освіти велике значення має звернення до високохудожніх зразків літератури з метою емоційного їх сприйняття; створення ситуацій співпереживання з героями твору шляхом «вживання» в ці образи; робота над діалогічними ситуаціями; використання діалогів як засобів соціалізації.

Introduction. The article presents the results of researching the samples of English-speaking literary heritage, which reveals psycholinguistic features of dialogical communication and peculiarities of communicants’ perception of interactions meanings in dialogic speech. The technique of detecting the frequency of using different dialogues that differ in number of replicas is described. Objective. The purpose of the article is to characterize the psycholinguistic features of dialogical communication, to study units of the dialogue as means of forming a culture of communication of those who get education. Methods. The methods of analysis of domestic and foreign works of art, analysis of dictionary definitions, methods of contextual and logical-semantic analyzes, elements of statistical analysis are used in the article. Results. It is substantiated that dialogue as a form of a communicative act is the most used form of verbal activity in which the text categories of communicants are implemented, their interpersonal relations are displayed, speech communication strategies appear, etc. Dialogue speech is characterized as a situational and thematic community of communicative motives in verbal statements consistently generated by two or more interlocutors in the direct act of communication. The frequency of the use of dialogues consisting of different amounts of dialogical unities is revealed. It is defined average number of dialogues consisting of dialogical unities; the frequency of dialogue with a different number of dialogical unities. It is considered the definitions of dialogue, dialogism, dialogical learning, dialogical speech, dialogical communication; it is characterized of the developed system of exercises and tasks for forming a culture of dialogical communication. Conclusions. It is concluded that for the formation of a culture of dialogical communication of the educational recipients, it is of great importance to turn to highly artistic samples of literature for the purpose of emotional perception of them; creating situations of empathy with the characters of the work by «impersonation» in these images; work on dialogical situations; the use of dialogues as a means of socialization.

Vaskivska H., Palamar S., Poriadchenko L. Psycholinguistic Aspects of Formation of Culture of Dialogical Communication. Psycholinguistics. 2019. # 26(2). P. 11–26. http://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/718263