В. Задорожний. Мовознавчі мініатюри …45–49.

Для покликання: Задорожний В. Мовознавчі мініатюри [Текст] В. Задорожний // Українська мова і література в шолі. – 2015. – №1. – 64 с. – С. 45–49.

Серія мовознавчих мініатюр присвячена пекучій і, на жаль, хронічно актуальній проблемі українського літературного мовлення, власне, його культури, тобто відповідності його тому, що становить літературно-нормативний стандарт української мови. Проблема ця не тільки важлива, вона нині ще й вельми дражлива, адже через невибагливе мовлення руйнівні для мови елементи потрапляють у саму літературну мову, знецінюючи її як засіб вислову думки, засіб її плекання... Це пропозиція звернути увагу, задуматися, поміркувати, не пройти повз слово. Повз нашу мову.

Ключові слова: літературна мова, літературне мовлення, літературна норма, літературно-нормативний.

Серия языковедческих миниатюр посвящена настоятельной и, к сожалению, хронически актуальной проблеме украинской литературной речи, собственно, ее культуры, то есть тому, что является литературно-нормативным стандартом украинского языка. Проблема эта не только актуальная, она ныне еще и весьма щекотливая, ведь через неразборчивую речь разрушительные для языка элементы попадают в сам литературный язык, обесценивая его как средство выражения мысли, средство ее взращивания... Это предложение обратить внимание, задуматься, поразмыслить, не пройти мимо слова, мимо нашего языка.

Ключевые слова: литературный язык, литературная речь, литературная норма, литературно-нормативный.

A series of linguistic miniatures is devoted to burning and unfortunately chronically urgent problem of Ukrainian literary speech, properly its culture that is correspondence to literary normative standard of Ukrainian language. This problem is not only important, it is now highly ticklish, as through indistinct speech destructive for language elements to the literary language, devaluating it as means for expression of opinion, means of its cherishing... This is a proposal to draw attention to, think of, consider and do not pass through word, through our language.

Keywords: literary language, literary speech, literary norm, literary normative.

Цитата, с. 45. Спроби осмислити певне явище можуть натикатися на різні перешкоди; іноді просто не знаєш, із чого почати: звичайно, це буває тоді, коли проблеми, нагромаджені одна на одну, створюють такий вузол, розв'язати який практично неможливо. Зрештою, це лише зачин, оскільки починати все одно якось доведеться: адже головне все ж таки розкрити суть явища, а не перейматися тонкощами художньої передачі його. Почнімо хоч і банально – як це здебільшого в нашому щоденному житті й буває: скажімо, гортаючи журнал, що позиціонує себе як часопис для інтелектуалів, натрапляєш на таке правопис оригіналу збережено цілком: «Притчею во язицех уже стало призупинене Єврокомісією надання фінансової допомоги не здатному подолати корупцію болгарському урядові». Хоч тут є не один привід для того, щоб задуматися над сказаним, ми зосередимо свої зусилля на одному: чомусь слух неприємно вражає оте притчею во язицех – якось не по-нашому воно звучить. По надумі розумієш, що зворот, справді, належить іншій мові – старослов'янській, тому й може звучати не по-нашому, але, з другого боку, всі слов'янські народи, що в основі своїх культур мають старослов'янську традицію, давно пристосували старослов'янську мову до фонетичних особливостей своїх національних мов. Тому, чесно кажучи, не повірилося, що по-українськи буде притчею во язицех, а тому захотілося спростувати написане солідно, з посиланнями на всякого роду вчену літературу: щоб доказовіше було. Це – преамбула; усе інше – про пошуки відповідних аргументів і про різного роду знахідки на цьому шляху, про що ми зараз по порядку й розповімо.

Певна річ, задовільну відповідь на постале питання ми спробували знайти в солідному академічному виданні під назвою «Фразеологічний словник української мови», див.: язицех: притча во язицех див. притча [ФСУМ II, 978]. Заходимо з другого боку: притча: притча во язицех, заст. Предмет загальних розмов, постійних пересудів і т. ін. [ФСУМ II, 700]. Усі ми знаємо, хто такий Т. Шевченко в українській культурі, тому довір'я до сказаного майже гарантувала ілюстрація з якогось його твору, див.: «Довелось самому розкидати [добро], розточити, І добра нікому не зробити ні на шеляг. І притчею во язицех стати Добрим людям» [там само]. Єдине, що трохи збивало з пантелику, було те, що у процитованому важко було впізнати звичні Шевченкові ритми; угадати сам твір – теж. Довелося шукати інших шляхів для встановлення істини. Подумалося: мабуть, такий цупкий вислів старослов'янською є у книзі «Крилаті вислови в українській літературній мові». Може, там щось удасться з'ясувати? Справді, там було: притча во язицех. У сучасній літературній мові – предмет загального осуду й глузування; те, про що всі говорять [Коваль, 232]. Слава Богу, ілюстрацією тут були не слова Т. Шевченка. Авторам видання є за що подякувати й крім цього: вони подбали про те, щоб указати джерела цього крилатого вислову: Псалом 44: 14; Второзаконня 28: 36 [там само]. Однак так сталося, що, думаючи вже про пошуки першоджерела вислову, заманулося зазирнути до ще одного джерела з неозначеним порядковим номером, що відкриває для нас красу й мудрість рідного слова; не покрививши проти правди, скажемо, що там значилося тотожне: притча во язицех у ролі присл; книжн. – бути об'єктом постійних пересудів, загальних розмов [Удов. II, 162].

Це тільки так здається, що ми даремно заглядали в це джерело, яке не додало нам нічого нового до розуміння загадкового афоризму: саме тут ми натрапили на його спрощений варіант притчею стати, ілюстрацією до якого були слова. Т. Шевченка, див.: «Розігнав дітей по світу, А добро осталось, Немає з ким поділити. Довелось самому Розкидати, розточити, І добра нікому Не зробити ні на шеляг, І притчею стати Добрим людям, і охати Під кожухом» [там само]. Зізнаймося, що тут із більшою охотою віриш, що сказане справді належить саме Т. Шевченкові.

Література

1. Бевзенко С.П. Українська діалектологія. – К., 1980.

2. Безпалько О.П., Бойчук М.К., Жовтобрюх М.А. Історична граматика української мови. – К., 1962.

Literatura

1. Bevzenko S.P. Ukrainska dialektologia. – K., 1980.

2. Bezpalko O.P., Boichuk M.K., Zhovtobriukh M.A. Istorychna gramatyka ukrainskoi movy. – K., 1962.

Список скорочень використаних джерел

Грінч. Словарь української мови: В 4-х тт. / Упорядкував Б. Грінченко. – К., 1907-1909.

Даль Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4-х тт. – Москва, 1995.

Кобзар Шевченко Тарас. Кобзар. – К., 1970.

Коваль Коваль А.П., Коптілов В.В. Крилаті вислови в українській літературній мові. – К., 1975.

Ож. Ожегов С.И. Словарь русского языка. – Москва, 1987.

Олійник Олійник І.С., Сидоренко М.М. Українсько-російський і російсько-український фразеологічний тлумачний словник. – К., 1991.

СУМ Словник української мови: В 11-ти тт. – К., 1970-1980.

Удов. Удовиченко Г.М. Фразеологічний словник українськї мови: В 2-х тт. – К., 1984.

ФСУМ Фразеологічний словник української мови: В 2-х тт. – К., 1993.

Spysok skorochen vykorystanykh dzherel

Hrinch. Slovar ukrainskoi movy: V 4-kh tt. / Upo-riadkuvav B. Hrinchenko. – K., 1907-1909.

Dal Dal V.I. Tolkovyi slovar zhyvugo velikoruss-kogo jazyka: V 4-kh tt. – Moskva, 1995.

Kobzar Shevchenko Taras. Kobzar. – K., 1970.

Koval Koval A.P., Koptilov V.V. Krylati vyslovy v ukrainskii literaturnii movi. – K., 1975.

Ozh. Ozhegov S.I. Slovar russkogo jazyka. – Moskva, 1987.

Oliinyk Oliinyk I.S., Sydorenko M.M. Ukrainsko-rosiiskyi і rosiisko-ukrainsryi frazeologichnyi tlumach-nyi slovnyk. – K., 1991.

SUM Slovnyk ukrainskoi movy: V 11-ty tt. – K., 1970-1980.

Udov. Udovychenko H.M. Frazeologichnyi slovnyk ukrainskoi movy: V 2-kh tt. – K., 1994.

FSUM Frazeologichnyi slovnyk ukrainskoi movy: V 2-kh tt. – K., 1993.