Для посилання:

Бондар С. П. Процес формування ключових компетентностей учнів [Текст] / С. П. Бондар // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія № 5. Педагогічні науки: реалії та перспективи. — Випуск 32 : збірник наукових праць / [за ред. проф. В. Д. Сиротюка]. — К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2012. – 280 с. – С. 44–51.

 Бондар С. П.,

Інститут педагогіки НАПН України

ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ

У статті розглядається один із варіантів технології формування ключових компетентностей учнів. Розкривається зміст і методика кожного етапу формування. Особлива увага звертається на мотиваційну сферу школярів та на способи стимулювання їх до активної навчально-пізнавальна діяльності в процесі формування компетентностей.

Ключові слова: компетенція, компетентність, компетентнісний підхід, технологія, мотивація навчання, стимулювання активної навчально-пізнавальної діяльності учнів, методи навчання.

Сьогодні актуальності набуває дієвість знань, сформованість компетенцій, оскільки саме компетенції, на думку багатьох міжнародних експертів, є тими індикаторами, що дозволяють визначити готовність учня-випускника до життя, його подальшого особистого розвитку й до активної участі в житті суспільства. Орієнтуючись на сучасний ринок праці, освіта до пріоритетів сьогодення відносить уміння оперувати такими технологіями та знаннями, що задовольняють потреби інформаційного суспільства, готують молодь до нових ролей у цьому суспільстві. Саме тому важливим нині є надання молоді якісної освіти, коли молода людина не тільки вміє оперувати власними знаннями, а готова змінюватись та пристосовуватись до нових потреб ринку праці, оперувати і управляти інформацією, активно діяти, швидко приймати рішення, навчатись упродовж всього життя.

Як забезпечити в рамках загальної середньої освіти здатність і готовність молоді до успішної інтеграції в сучасне суспільство? Що є інтегративною ланкою між теоретичною і практичною підготовкою в організації навчального процесу, орієнтованого на соціалізацію молоді? Щоб відповісти на ці та інші виклики суспільства, забезпечити якісну підготовку учнів до входження в це суспільство, необхідно навчити їх самостійно приймати рішення, особливо в ситуації вибору, забезпечувати мобільність, динамізм їх діяльності. Ці завдання можна розв’язати через зміни, перш за все, у постановці цілей, удосконаленні змісту освіти та технологій навчання на основі компетентнісного підходу.

Компетентнісний підхід вимагає, щоб зміст освіти був спрямований на здобуття школярами досвіду різноманітної діяльності: навчально-пізнавальної, практичної, соціальної. Тому у стандартах загальної середньої освіти особливе місце відведено діяльнісному компоненту змісту освіти, реалізації варіативних способів діяльності, застосуванню здобутих знань і вмінь у життєвих ситуаціях. Важливим пріоритетом залишається формування загальнонавчальних умінь, навичок, способів пізнавальної діяльності.

Аналіз досвіду освітніх систем багатьох країн свідчить, що одним із шляхів оновлення змісту освіти й навчальних технологій, узгодження їх із сучасними потребами інтеграції до світового освітнього простору є орієнтація змісту освіти на компетентнісний підхід та створення ефективних механізмів його запровадження.

Для набуття навичок науково-практичної та дослідно-пошукової діяльності застосовують різні методи, серед них виділимо такі: метод прогнозування, метод моделювання, метод аналогій, методи творчих завдань, метод проектів, метод дослідних завдань, аналітичний метод, метод спостережень, метод експерименту, метод лабораторних і практичних робіт тощо. Рефлексивна діяльність учня веде до відчуття задоволення чи незадоволення проведеною навчальною роботою. Як відомо, вагомим постійно діючим стимулом мотивації навчання є задоволення учня від самого процесу. Задоволення від навчальної праці зумовлюється такими двома факторами. По-перше, радістю досягнення результату, яка спочатку випливає з окремих успіхів, а згодом може стати постійною внутрішньою потребою, нормою. Потреба успіху формується за умов, коли учень постійно домагається позитивних результатів. В. О. Сухомлинський підкреслював, що навчання втрачає свою виховну цінність, якщо воно не забезпечує реальних успіхів дитини. По-друге, задоволення від навчання зумовлюється тим, що в його процесі реалізується потреба інтелектуальної діяльності, яка закладена в людині еволюцією. Завдяки цій потребі людина тягнеться до переборення труднощів навіть тоді, коли це не має для неї якогось практичного значення. Прикладом цього може бути участь в інтелектуальних іграх тощо. Вдале розв’язання проблеми забезпечує нове, ширше розуміння дійсності, що й викликає в людини почуття задоволення. Рефлексивна діяльність учня сприяє відчути радість досягнення успіху.

Формування в учнів досвіду практичної та творчої діяльності — це перш за все формування в них готовності і здатності до застосування знань у нетипових, життєвих ситуаціях; бачення нової функції об’єкта і його структури; бачення альтернативного розв’язку; знаходження нового способу вирішення проблеми; отримання результату (інтелектуального чи практичного).

Таким чином, запропонована технологія формування ключових компетентностей учнів потребує зламу певних стереотипів як у змісті навчального матеріалу, так і в застосуванні методів і форм організації навчання. Усе це потребує і нової практики навчання, і ґрунтовних теоретичних напрацювань.

Використана література:

1. Альтшулер Г. С. Злотин В. Л., Зусман А.В., Филатов В. И. Поиск нових идей: от озарения к технологии (теория и практика решения изобретательских задач). — Кишинев: Картя Молдавеняскэ, 1989.-381 с.

2. Бабанский Ю. К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса. — М. : Просвещение, 1982. — 192 с.

3. Бібік Н. Компетентнісний підхід у презентації освітніх результатів // Школа першого ступеня: теорія і практика : 3б. наук. пр. Переяслав-Хмельницького держ. пед. ун. ім. Григорія Сковороди. -Переяслав-Хмельницький, 2004. — Вил. 10. — 196 с.

4. Бондар С. П. Термінологічний аналіз понять «компетенція» і «компетентність» у педагогіці: сутність і структура // Освіта і управління. — 2007. — Т. 10. — № 3. — С. 93-99.

5. Бондар С. П. Сутність та структура понять «компетенція» та «компетентність» у вітчизняній та зарубіжній педагогіці // Наук, часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. — Серія 17. — Теорія і практика навчання і виховання: 3б. наук праць. — К. : НПУ, 2007. — Вип. 6. — 267 с. — С. 9-19.

6. Вилькеев Д.В. Противоречия познания в школьном обучении /Воспитание познавательной активности и самостоятельности учащихся. — Казань, 1969.

7. Данилов М.А. Процесс обучения / Основы дидактики. — М. : Просвещение, 1967.

8. Зимняя И. Ключевые компетенции — новая парадигма результата образования // Высш. образование сегодня. — 2003. — № 5. — С. 34-42.

9. Ильин В. С. Формирование личности школьника (целостный процесс). — М. : Педагогика, 1984. -144 с.

10. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / За заг. ред. О.В. Овчарук. — К. : «К.І.С.», 2004.