Для посилання:

Васьківська Галина. Міф як першоджерело пізнання світу і людини [Текст] / Галина Васьківська // Українська література в загальноосвітній школі. – 2012. – №4. – С. 39–41.

Теоретичний практикум

Міф як першоджерело пізнання світу і людини

Галина Васьківська,

кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник,

завідувач лабораторії дидактики Інституту педагогіки НАПН України

У статті йдеться про два основні способи формування світогляду людини (картини світу) – міфологічний і філософський. Картина світу у першому випадку формується на основі готового світогляду, тобто приймається людиною або цілком, або складається з певних його елементів. Коли світогляд людини будується на основі її власної розумової діяльності – має місце філософське підґрунтя формування картини світу.

Ключові слова: людина, міф, культура, суспільство, світогляд.

Протягом тисячоліть людство виробляло досвід взаємодії з природою, її складовими, процесами і явищами. Це триватиме завжди, бо є умовою беззаперечною і незворотною. Так само, як і взаємодії та стосунки між людьми, де досвід, яким би він не був, виливається у поняття «культура». Саме це поняття характеризує людське суспільство, відокремлює його від тваринного світу. З іншого боку, щоб суспільство було саме тим, чим воно є, важливою умовою його існування є передача новим поколінням культурних надбань. Щоб здобутки народів, народностей, націй не канули в Лету, новим поколінням треба оволодіти способом дій у сфері як матеріального виробництва, так і духовного творення задля задоволення своїх потреб, збереження здобутих досягнень, примноження їх своєю працею і передання майбутнім поколінням [2; с. 87]

Матеріальна культура втілює ступінь практичного оволодіння людиною силами і речами природи, духовна – внутрішнього багатства свідомості, ступінь розвиненості самої людини. Духовна культура не може бути відокремленою (ізольованою) частиною культури. Ідеї, теорії, образи, фантазії тощо можуть існувати і передаватися тільки у матеріальній формі. Передача інформації потребує матеріалізації у вигляді картин, книг, нот тощо. Духовне і матеріальне в культурі виражаються одне через інше й існують за умови переходу одного в інше саме у процесі людської життєдіяльності.

Як матеріальна, так і духовна культура слугують самовиявленню, самореалізації особистості. Усі форми духовного самовираження пов’язані одна з одною й утворюють особливу мову, з допомогою якої передаються ідеї і почуття. Кожна форма володіє відносною самостійністю і не перекладається повністю мовою інших форм. Те, що можна сказати поезією чи музикою, неможливо адекватно передати малюнком чи скульптурою.

Література

1. Волков Ю. Г. Человек : Энциклопедический словарь [Текст] / Ю. Г. Волков, В. С. Поликарпов. – М. : Гардарики,

2000. – 520 с.

2. Малкин М. М. Культура, ее структура и закономерности развития [Текст] / М. М. Малкин. – Л. : ВМОЛУА, 1970.

3. Міф [Електронний ресурс] // Вікіпедія. – Режим доступу: uk.wikipedia.org/wiki/Міф

4. Попович М. В. Національна культура і культура нації [Текст] / М. В. Попович. – К. : Знання, 1991.

5. Савченко О. Я. Читанка : підручник для 4 кл. [Текст] / О. Я. Савченко. – К. : Освіта, 2003. – Ч. 1. – 138 с.

6. Світ, людина, суспільство : Хрестоматія [Текст] / [упоряд.: І. П. Арцишевська, Р. А. Арцишевський]. – К.; Ірпінь : ВТФ «Перун», 1997. – 400 с.

7. Фролов И. Т. Наука и философия о человеке: настоящее и будущее [Текст] / И. Т. Фролов // Высшее образование в России. – 2000. – № 2. – С. 99–102.