Березівська Л.
Життєвий шлях і науково-педагогічна діяльність Олександра Мазуркевича [Текст] /
Л. Березівська // Українська література в загальноосвітній школі. –
2013. – №10. – 48 с. – С. 2–4.
Цитата, с. 2. Суспільно-політичні зміни в
Україні початку 90-х років ХХ ст. відкрили можливість не лише вивчати спадщину
педагогів та освітян, життя і творчість яких не були відомі широкому загалу, а
й без ідеологічних нашарувань, по-новому осмислювати педагогічний доробок
видатних радянських учених. Нині сучасний розвиток освіти неможливий без
дослідження поглядів і концепцій педагогів, освітян, громадських діячів
минулого, що проводиться передусім з метою персоніфікованого, системного
висвітлення національної педагогічної думки України як нелінійного, багатовимірного
процесу якісних змін. Серед таких персоналій – Олександр Романович Мазуркевич,
ім’я якого назавжди увійшло до портретної галереї Інституту педагогіки НАПН
України.
Цитата, с. 4. Суспільно-політичні зміни в Україні на
початку 90-х років стали поштовхом для написання вченим нових праць, не
заангажованих нав’язаними догмами, що було нормою минулих років. В останні роки
життя, будучи важко хворим, він опублікував такі актуальні статті: «Рідне слово
в концепції національної освіти» (1993), «Воскресіння нетлінного, відродження
заповітного в концепції національної освіти» (1994), «Наша національна гордість
М. Гоголь» (1994), «Наша національна гордість М. Гоголь. Гоголь належить
Україні» (1995), «Панько Куліш в оцінці М. Коцюбинського» (1996) та ін.
Зміст останніх праць О. Р.
Мазуркевича відображав нові погляди вченого на висвітлення проблем літературної
і мовної освіти України. Так, у ґрунтовній статті «Рідне слово в концепції
національної освіти» автор показує боротьбу українського народу за рідне слово
в рідній школі, доводить, що основою концепції національної школи є утвердження
рідного слова, «зрошеного на своєму ґрунті – глибоко національному, й
піднесеного до світової висоти – загальнолюдських цінностей». На його думку,
розбудова національної школи, а в ній – літературної освіти буде плідною «...
тільки в спільній творчій праці педагога з вихованцями над освоєнням
невичерпної нашої національної спадщини. Результативність же її визначальною
мірою залежить від осягнення всього шляху боротьби за національну школу,
становлення і розвитку в ній духовної основи народу... – рідного слова» [3].
Очевидці згадують, що Олександр
Романович був інтелігентною, доброзичливою людиною, цікавим співрозмовником.
Він був великим книголюбом, зібрав прекрасну бібліотеку, що складалася з
наукових праць, художніх творів, книг із різних галузей мистецтва, економіки,
культури народів (понад 1000 примірників). Олександр Романович був людиною
енциклопедичних знань, володів польською, болгарською, словацькою, сербською,
німецькою мовами. Він був членом Спілки письменників, Спілки журналістів,
автором праць з літературознавства, літературної художньої критики,
публіцистики.
Справжньою опорою і першим
слухачем статей і доповідей ученого була його дружина Ольга Степанівна, у шлюбі
з якою вони прожили майже 60 років і виховали сина й доньку.
0. Р. Мазуркевич мав дружні стосунки
зі М. П. Стельмахом, Ю. О. Збанацьким, П. М. Вороньком, листувався з П.Г.
Тичиною, О. М. Підсухою. А В. М. Сосюра в 1960 р. подарував ученому збірку
творів із написом: «Я люблю вкраїнську мову так, як рідную ріллю, і за мужність
принципову Мазуркевича люблю» (З сімейного архіву О.Р. Мазуркевича).
Основний період діяльності О. Р.
Мазуркевича припадає на непростий час ідеологічного тиску, коли вияви
національної культури потрібно було кваліфікувати як прояв буржуазного
націоналізму і послідовно викорінювати їх. Тому необхідно було пристосовуватися
і знаходити можливості для збереження, розвитку й утвердження рідної мови і
літератури. Більшість його праць (до 90-х років ХХ ст.) мають ідеологічне
забарвлення, та попри те вони сприяли розвитку української літератури, методики
її викладання в школі.
Помер О. Р. Мазуркевич 8 жовтня
1995 року. Літературно-педагогічній діяльності Олександра Романовича дали
високу оцінку у своїх статтях О. Г. Дзеверін, М. Г. Стельмахович, С. Х.
Чавдаров. Науково-педагогічна спадщина вченого багатогранна, вагома й потребує
глибокого, неупередженого наукового дослідження та оцінки.
Література
1. Грузман З. Вчений-педагог / З.
Грузман // Педагог – 1993. – № 22, 16 вересня.
2. Киричук О., Стельмахович М. З
покоління першопрохідців / О. Киричук, М. Стельмахович // Освіта. – № 9-10, 31
січня.
3. Мазуркевич О. Р. Рідне слово в
концепції національної освіти / О. Р. Мазуркевич // Рідна шк. – 1993. – № 10. –
C. 7-17.
4.Мацько В. Школа академіка
Мазуркевича / В. Мацько // Кам’янець-Поділ. вісн. – 1993. – № 69, 1 вересня.
| 
Головна 
