Ще Я.А. Коменський сформулював дослідні закономірності
процесу навчання, які входять в усі підручники педагогіки як «дидактичні
принципи». Психолого-педагогічна наука підводить під ці принципи
експериментальні підтвердження, намагається виявити кількісні залежності. Однак
нині педагогіка й педагогічна психологія залишаються здебільшого ще якісними
(описовими) науками.
Дидактичні закономірності
Результати навчання (у відомих межах) залежать від:
—тривалості навчання;
—усвідомлення цілей навчання тими, хто навчається (принцип свідомості);
—значимості для учнів засвоюваного змісту;
—застосовуваних методів і форм;
—застосовуваних засобів;
—структури (способу розчленовування й розподілу)
навчального матеріалу на частини, які потрібно засвоїти (принцип систематичності й послідовності):
Продуктивність засвоєння заданого обсягу знань, умінь (у
відомих межах) залежить від:
—труднощів і складності досліджуваного навчального
матеріалу, формованих дій (принцип доступності, що доповнюється сьогодні принципом зони найближчого
розвитку);
—співвідношення теорії і вправ (принцип зв'язку теорії з практикою).
Психологічні
закономірності
Продуктивність засвоєння (у відомих межах) залежить від:
—рівня проблемності навчання, інтенсивності включення
учнів у вирішення посильних і значимих для них навчальних проблем;
—уміння учнів учитися;
—пізнавальної активності учнів (принцип активності);
Розвиток людини зумовлений розвитком інших людей, з якими
вона перебуває в прямому або опосередкованому спілкуванні.
Продуктивність навчання залежить від обсягу й
інтенсивності пізнавальних контактів особистості.
Ефективність навчання залежить від рівня
«інтелектуальності середовища», інтенсивності взаємонавчання.
Ефективність навчання підвищується при пізнавальній
напруженості, викликаної змаганням.
Розумова працездатність дітей залежить від стану
здоров'я, режиму розумової діяльності, статі, віку, пори року, дня тижня, часу
доби (принцип
урахування вікових і індивідуальних особливостей).
Усі прогресивні освітні технології так чи інакше
спрямовані на особистість, на реалізацію суб'єкт-суб'єктних відносин в
освітньому процесі.
З огляду на це вчителеві необхідно знати, що таке
учень як цілісна особистість, які структури визначають його суб'єктні позиції,
які якості слід у нього розвивати.=с.
16=Цитовано за: Селевко
Г. К. Энциклопедия образовательных технологий : в 2
т. Т. 1. / Г. К. Селевко. – М. : НИИ школьных технологий. – 2006. – 816 с.
(серия «Энциклопедия образовательных технологий»). – С. 15–16.