Цю наукову працю автор особисто надав для оприлюднення на сайті «Дидактика»

Вознюк О. В. Синергетичний підхід до вивчення іноземних мов [Текст] / О. В. Вознюк // Педагогічна синергетика: ґенеза, теорія і практика : Монографія. – Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2012. – 708 с. – С. 504–529.

Або:

Вознюк О. В. Синергетичний підхід до вивчення іноземних мов [Електронний ресурс] / О. В. Вознюк // Педагогічна синергетика: ґенеза, теорія і практика : Монографія. – Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2012. – 708 с. – С. 504–529. – Режим доступу: http://didactics.ucoz.ua/load/materiali/http_didactics_ucoz_ua_load_materiali_1/voznjuk_o_v_sinergetichnij_pidkhid_do_vivchennja_inozemnikh_mov/1-1-0-152

Синергетичний підхід до вивчення іноземних мов

О. В. Вознюк,

кандидат педагогічних наук, докторант

(Житомирський державний університет ім. І. Франка)

Синергетика як міждисциплінарна галузь знань допомагає осмислити багато проблемних аспектів досліджуваних предметів і явищ дійсності в силу того, що принципи їхньої актуалізації, сформульовані синергетикою, є універсальними. Тому мову можна визначити як системно-синергетичне утворення, що характеризується певним набором синергетичних властивостей, таких як відкритість, системна цілісність, емерджентність, біфуркаційність, аттракторність, голограмність, потенційність, ймовірнісність і ін. Дані властивості є універсальними системоформуючими чинниками актуалізації мови і можуть виступати основними принципами побудови методики викладання іноземних мов. 

Мова – цілісне утворення, що виявляє голографічний ефект (принцип «все у всьому»). Тому в мові порівняно обмежений обсяг тексту, що постає певною цілісною системною множиною, є рівноміцним усій мові як цілісній системній множині. Відповідно, осягнення цілісного, хоча й обмеженого мовного простору в досконалості означає, у принципі, досконале володіння мовою в цілому. Як метафору можна навести випадок, коли, знаходячись у в'язниці, ув'язнений вивчив англійську мову за допомогою одного сонета Шекспіра. Зрозуміло, що англійська мова є незмірно більшою за обсягом та багатшою, ніж мовний матеріал, поданий у сонеті, однак у даному випадку йдеться не про досконале володіння мовою у всіх її аспектах і розмаїтті (це неможливо), а про оволодіння її «системно-голограмною аурою», що іноді називають «духом  мови»,  актуалізація якого реалізується на рівні мовних мислеформ, тобто на тому рівні, що залягає набагато нижче вербальних і екстравербальних засобів мови. Цей рівень є загальним для всіх мов, він складає деяке тотальне «підґрунтя» мовних засобів вираження і прямо пов'язаний з таким поняттям, як «універсальний семантичний простір Усесвіту» (а також з універсальною мовою, що випливає з цього простору), концепція якого базується на наших дослідженнях, розробках В.В. Налімова, а також на численних уявленнях сучасних дослідників щодо універсального семантичного підґрунтя світу. Так, відомий американський архітектор К. Александер створив спеціальну мову, де роль слова відіграють особливі просторові блоки, що відбивають властивості Всесвіту. Ідея універсальної символіки одержала розробку в сфері екзистенціальної філософії.

Ж.-П. Сартр «універсальний ключ» до тлумачення символів знайшов у «психоаналізі предметів», що був розроблений Г. Башляром. Це дало можливість з'ясувати «об'єктивну символіку» кожної речі, що формує деяку «сферу змістів». Даний висновок перегукується з типолого-універсалістським вченням В. Гумбольдта про діахронічні універсалії як наборі правил для деякої універсальної метамови граматики. Деякі лінгвісти вважають, що рано чи пізно спорідненість якщо не усіх, то більшості мов світу буде встановлена (1).

Системно-голограмний принцип володіння мовою передбачає, що освоєння мови і володіння мовою здійснюється на рівні деякого системоформуючого центру мови, «точки її зборки» (К. Кастанеда), що виступає деяким ймовірносно-потенційним центром, навколо якого кристалізуються окремі аспекти і рівні мови. Так англійський докер 100 років тому у своєму спілкуванні активно використовував всього 300 лексичних одиниць (природно, маючи в пасиві на порядок більше слів).

–––––––––––––––––––––––

1. Анисимов А. В. Информатика. Творчество. Рекурсия.  – К.: Наукова думка, 1988. – 224 с.; Артемьева Е. Ю. Психология субъективной семантики. – М.: Изд. МГУ, 1980. – 128 с.; Вознюк О. В. та ін. Семантичний простір: Міф чи реальність // Вісник Житомирського інженерно-технологічного інституту: Фундаментальні науки. – 1998. – № 8. – С. 303–313.; Журавлев А. П. Звук и смысл. – М.: Просвещение, 1981. –176 с.; Налимов В. В. Вероятностная модель языка. – М.: Наука, 1979. – 304 с.; Юдакин А. П. Развитие структуры предложения в связи с развитием структуры мысли. – М.: Наука, 1984. – 256 с.

Ви маєте змогу  вивантажити  із сервера цей розділ монографії в формате PDF.