Голуб Н. Б. Риторична компетентність учнів старших класів
[Текст] / Н. Б. Голуб // Анотовані результати науково-дослідної роботи
Інституту педагогіки НАПН України за 2011 рік: наукове видання. – К., Ін-т
педагогіки, 2012. – 376 с., с. 137–138.
Риторична
компетентність учнів старших класів
Н. Б. Голуб, д-р
пед. наук
Важливість кожного навчального предмета визначається тим,
що він (предмет) робить посильний внесок у формування всіх компетентностей на
загальнопредметному рівні, однак специфіка змісту сприяє виокремленню й
зосередженню уваги на тих предметних компетентностях, що є складниками
загальнопредметних і ключових.
У системі шкільної мовної освіти важливе значення має
ієрархія компетентностей. Дослідження цієї багаторівневої системи дають
підстави для висновків: риторична компетентність (далі – РК) старшокласника
формується у системі предметних компетентностей і розглядається в загальному
плані як важливий складник комунікативної. У переліку професійних
компетентностей майбутніх фахівців РК доцільно виокремлювати як самостійний
компонент.
Риторичну компетентність старшокласника розглядаємо як
здатність мовця ефективно використовувати мовно-риторичні знання, вміння і
досвід з метою гармонізації всіх видів спілкування, досягнення комунікативної
мети, утвердження вищих морально-етичних і патріотичних ідеалів суспільства.
Важливими складниками РК є три групи риторичних умінь:
докомунікаційні (спрямовані на реалізацію завдань чотирьох розділів риторики:
«Інвенція», «Диспозиція», «Елоквенція», «Меморія»), комунікаційні (пов’язані з
виголошенням промови і контактом з аудиторією) та післякомунікаційні
(забезпечують спадання інтелектуально-психологічної напруги (так зване
інтелектуально-психологічне розвантаження), «перегляд» і критичне оцінювання власного
виступу).
Процес формування РК забезпечується впровадженням у
навчальний процес риторичних вправ. Виокремлюємо чотири види вправ: підготовчі
(прогнозований результат: формування риторичних умінь першої групи
(докомунікаційних), =с. 137= спрямованих на реалізацію завдань двох розділів
риторики («Інвенція», «Диспозиція»); тренувальні (прогнозований результат:
формування риторичних умінь другої групи (комунікаційних), спрямованих на
реалізацію завдань трьох розділів риторики: «Елокуція», «Меморія», «Акція»);
творчі (прогнозований результат: формування риторичних умінь другої групи
(комунікаційних), спрямованих на реалізацію завдань розділу риторики «Акція»),
аналітичні (прогнозований результат: формування риторичних умінь третьої групи
(післякомунікаційних), спрямованих на реалізацію завдань розділу риторики
«Релаксація»).
Такий підхід дає змогу вчителеві визначити місце кожної
риторичної вправи на уроці і рівень сформованості відповідних умінь. Апробація
вправ засвідчила такі переваги їх: 1) зорієнтованість на конкретний результат;
2) здатність інтегруватися у процес навчання мови; 3) цільова багатоплановість;
4) дотримання принципів комунікативного навчання (ситуативність,
функціональність, новизна, індивідуалізованість, мовленнєве спрямування). =с. 138=
Головна 
