Коврігіна Лілія. Роль родинного оточення, самоосвіти та суперечностей доби в становленні творчої особистості Зінаїди Тулуб (закінчення) …7–9.

Для покликання: Коврігіна Лілія. Роль родинного оточення, самоосвіти та суперечностей доби в становленні творчої особистості Зінаїди Тулуб (закінчення) [Текст] / Лілія Коврігіна // Українська література в загальноосвітній школі. – 2014. – №10. – 48 с. – С. 7–9.

Початок див. у №9 – 2014.

Цитата, с. 9. Тяжкі моральні страждання упродовж двадцяти років, підірване здоров’я в таборі та на засланні, а при поверненні на батьківщину – самотність, забуття друзів не змогли погасити в душі Зінаїди Тулуб жагу творчості, яку вона любила як саме життя. Ще на засланні продовжувала збирати матеріали для роману про Джордано Бруно, цікавилася перебуванням Т. Шевченка в казахських степах, написала повість для дітей «Чарівний клубочок, або Таємниця загибелі двійок».

Після «вимушеної» перерви починається третій період творчості Зінаїди Тулуб. Уже немолода письменниця одразу активно береться до роботи. Вона редагує роман «Людолови», який перевидається в 1957 році в Україні, а в 1962 році – в скороченому варіанті «Сагайдачний» у Москві. 1964 року виходить друком новий роман «В степу безкраїм за Уралом…», який сприймається дуже прихильно не лише читачами, але й офіційною критикою. Авторка в історико-біографічному творі звернулася до складного періоду життя Тараса Шевченка, його заслання в безмежні казахстанські степи. Твір є певною мірою автобіографічним, оскільки особисті спогади письменниці дозволили їй переконливо відтворити почуття, емоції, настрої поета-засланця, вилити на сторінках роману власний біль, тугу, розтерзану і знівечену душу. Таким чином, «хрущовська відлига» знову радикально змінює понівечене майже 20-літньою неволею життя письменниці. У київському Будинку літераторів 12 травня 1962 року влаштовують вшанування письменниці з приводу 50-річчя її творчої діяльності.

Але ця хвиля визнання була аж занадто запізнілою. Вона вже не могла компенсувати вимушене творче мовчання, втрачене здоров’я, а головне – викорінити з душі письменниці страх, посіяний у ній страшною сталінською репресивною машиною. В. Василенко зауважує, що життєва драма не зламала віри письменниці «в торжество ленінських ідей» [3, с. 8]. Однак за її словами про вірне служіння комуністичній батьківщині, які знаходимо в численних розпачливих зверненнях додержавних органів і в автобіографіях письменниці, приховано душевну драму митця, кинутого на розтерзання страшному авторитарному режимові.

Отже, дослідження життєвого та творчого шляху Зінаїди Тулуб дає підстави говорити про її непересічність, незалежність та неординарність як особистості, яка наполегливо працювала, творчо осмислювала складні проблеми минулого. Родинні корені, середовище, в якому зростала майбутня письменниця, освіта, самоосвіта, спілкування з визначними людьми тогочасної дійсності сприяли формуванню, розкриттю та розквіту таланту Зінаїди Тулуб, яка, крім того, була надзвичайно допитливою, працелюбною, мала неабияку пам’ять, уяву, творче мислення. Все це давало підстави сподіватися на блискуче майбутнє науковця і літератора. Але час, в якому довелося жити і працювати письменниці, мав на меті зовсім інші пріоритети. Важливими були не талант, натхнення, знання, а суворе дотримання вимог, які висувала влада. Як натура чутлива, творча, чиста, Зінаїда Тулуб всім своїм єством не могла сприйняти і пристосуватися до більшовицького свавілля, беззаконня, насилля. Тому її доля – типово трагічна для 30-х років ХХ ст. Вона з тієї когорти митців, яким довелося на собі відчути проблему «митець і влада», потрапивши до числа репресованих письменників. Трагізм долі Зінаїди Тулуб утому, що вона була відлучена від улюбленої творчої праці майже на двадцять років, незаслужено пройшовши тяжкий шлях «ворога народу».

Literatura

1. Avtobyohrafyya Zynaydы Pavlovnы Tulub / Zynayda Tulub// Viddil rukopysnykh fondiv ta tekstolohiyi Instytutu literatury im.T.H.Shevchenka. – F. 150. – Od. zb.2.

2. Bashkyrova H. O. Lyst do Ye.P.Kyrylyuka ta spohady pro Z. P. Tulub // Viddil rukopysnykh fondiv ta tekstolohiyi Instytutu literatury imeni T. H. Shevchenka. – F. 150. – Od. zb. 310.

3. Vasylenko V. «Ya proshu pozhality moyu starist’...» (Do 110-yi richnytsi z dnya narodzhennya pys’mennytsi ZinayidyTulub) [Elektronnyy resurs] / V”yacheslav Vasylenko / Z arkhivivVUChK-HPU-NKVD-K·HB #2/4 – Sluzhba bezpeky Ukrayiny. –Rezhym dostupu do arkhivu: www.sbu.gov.ua/sbu/control/uk/.../articl?

4. Hynzburh E. S. Krutoy marshrut: Khronyka vremen kul’ta lychnosty / E. S. Hynzburh. – M. : Sovet·skyy pysatel’, 1990. – 608 s.

5. Humenna D. Dar Evdoteyi. Ispyt pam”yati: V 2-kh kn. / Dokiya Humenna. – Baltymor – Toronto : Ukrayins’ke vydavnytstvo «Smoloskyp» im. V. Symonenka, 1990. Kn. 2. Zhar i kryha. – 346 s.

6. Zhulyns’kyy M. Zinayida Tulub: shlyakh kriz’ peklo: / Mykola Zhulyns’kyy / Den’. – 2012. – 18 travnya.

7. Zayavlenye Pervomu Sekretaryu TsK KPSS tovaryshchuN.S.Khrushchevu / Tulub Zynayda Pavlovna // Viddil rukopysnykhfondiv ta tekstolohiyi Instytutu literatury im. T. H. Shevchenka. – F.150. – Od. zb. 6. – 7 s.

8. Kozyns’kyy L. Istorychni, literaturni ta natsional’no-kul’turni aspekty u strukturi khudozhn’oho tekstu romanu «Lyudolovy»Zinayidy Tulub na tli doby: [Elektronnyy resurs] / Kozyns’kyy L. / Rezhym dostupu: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nvmgu_fil/2010_1/kozynsky.pdf

9. Kostyuk H. Khresnyy shlyakh Zinayidy Tulub. (Do 95-richchya vid dnya narodzhennya pys’mennytsi) / Peredruk: HryhoriyKostyuk. Zustrichi i poshchannya. Kanada. Edmonton, 1987 // Dyvoslovo. – 1995. – #7. – S. 9-11.

10. Lysty Zinayidy Tulub do Maksyma Hor’koho / Arkhiv O. M.Hor’koho. — FK·H — np / a 23-57/2 — # 31856 (mash. kopiyi). — Viddil rukopysnykh fondiv i tekstolohiyi Instytutu literatury im. T. H. Shevchenka NAN Ukrayiny. — F. # 150. — Od. zb. # 360.

11. Syrotyuk M. Zinayida Tulub: Literaturno-krytychnyy narys/ Mykola Syrotyuk. – K.: Radyans’kyy pys’mennyk, 1968, – 220 s.

12. Tulub Z. Moya zhyzn’ (Vospomynanyya) / ZynaydaTulub// Viddil rukopysnykh fondiv ta tekstolohiyi Instytutu literatury im. T. H. Shevchenka. – F. 150. – Od. zb. 86. – 395 s.