Азьомов В. Філософія триєдності природи, міфу про неї та цивілізованої людини у
поезіях Тараса Шевченка «Садок вишневий коло хати» та Миколи Чернявського «Сільський
вечір» [Текст] / В. Азьомов // Українська література в
загальноосвітній школі. – 2013. – №12. – 48 с. – С. 5–8.
На основі національних духовних первнів у статті аналізуються два різновиди
одного національного типу художньо-естетичного мислення в поезіях Т. Шевченка
та М. Чернявського.
Ключові слова:
світ, патріархальний, село, земля, художній,
картина.
Философия триединства природы, мифа о
ней и цивилизованного человека в поэзиях Тараса Шевченко «Садок вишневый возле
хаты» и Миколы Чернявского «Сельский вечер»
На основе национальных духовных начал в
статье анализируются два разновида одного национального типа
художественно-эстетического мышления Т. Шевченко и М. Чернявского.
Ключевые слова: мир, патриархальный, село, земля, художественный,
картина.
Philosophy trime nature myth about it and civilized man in the poetry of
Taras Shevchenko's «Garden near the honse» and Nicholas Chernavska «Village
Night»
Based
on the analysis of national spiritual archetypes in article examines two
different manifestations of a national type of artistic and aesthetic thinkind
in the petry of T. Shevchenko and M. Chernyavskoho.
Keywords:
world, patriarchal, village, art, painting.
Цитата, с. 5. У Тараса Шевченка є славнозвісний «Садок вишневий коло хати», написаний у
казематі Петропавлівської фортеці. У цьому творі поет відкриває своє бачення
національного світу щастя, достатку, повноти буття, гармонії із довкіллям.
Микола Чернявський у поезії «Сільський вечір» (див. додаток), яка на диво
суголосна з віршем Шевченка, порушує ту саму тему: осмислення українського
хліборобського характеру у світі, який ось-ось буде розчахнутий світовими
катаклізмами. Сам факт створення різними поетами на диво схожих віршів спонукає
до певних роздумів та узагальнень.
У ХІХ столітті світ активно шукав прийнятні моделі подальшого
цивілізаційного розвитку. Україна в особі кращих її синів – Шевченка, Куліша,
Костомарова, Чернявського, Франка – теж отримала візії-бачення, якою могла б
увійти наша Вітчизна в сім'ю європейських народів. Ми розуміємо, що дві
коротенькі поезії не можуть презентувати розгорнутих суспільних програм, але
картини світу довкілля і світу людини у цих творах знаменують міти визначальних
складових українського національного характеру.
Шевченко та Чернявський художньо реалізують історіософське твердження К.-Г.
Юнга: «Чим давніше... суспільство, тим примітивніше воно і ближче до природи»
[1; 233].
Справді, патріархальне українське землеробство має історичну тяглість,
засвідчену від семи-восьми тисяч років до нашої ери на теренах трипільської
культури. Картини світобудови і конкретного способу побутування, що заявлені в
обох поезіях, відповідають споконвічному патріархальному землеробському укладу,
який, особливо у своїх морально-духовних категоріях, мало змінився за тисячі
років: «Плугатарі з плугами йдуть, Співають ідучи дівчата, А матері вечерять
ждуть. Сім'я вечеря коло хати...» – у Шевченка, «Приходить з степу череда, Жене
вівчар свою отару, ... Ідуть з покосу косарі, . Дівчата йдуть – пісень
співають, . Народ вечеряє надворі...» – у Чернявського.
Література
1.Юнг К.-Г. та ін. Людина та її символи. – М.: Наука, 1997.
2.Бондаренко Ю. Про першопочатки історії людства у повісті «Тіні забутих
предків» Михайла Коцюбинського (Розвиток історичної свідомості школярів
засобами літератури) // Дивослово. – 2006. – №12.
3. Поліщук Я. Міфологічний горизонт українського модернізму. – Івано-Франківськ,
Камула, 2002.
4. Федоренко В. Рідна мова – Божа благодать // Дивослово. – 2009. – №2.
5.Ковальчук О. Жіноча краса у
просторі цивілізації ілюзій: пошук статусу після «смерті Бога» // Дивослово. – 2006.
– № 10.
Головна 
