Бондаренко Ю. Шкільний аналіз образів-персонажів у зв’язках із хронотопною структурою літературного твору - «Українська література в загальноосвітній школі». Архів. - НАУКА і ПРАКТИКА - Наукова інформація

Як зазначав М. Бахтін, «хронотоп як формально-змістова категорія визначає (значною мірою) і образ людини в літературі» [1, с.122]. Отже, будь-який персонаж завжди хронотопічний, тобто зумовлений часовими та просторовими параметрами зображеного. Більше того, існує «суттєва одиниця літературного часу-простору – хронотоп героя» [2, с.21]. Із їїдопомо-гою письменник встановлює межі функціонування образів-персонажів, тобто ті рамки, у яких літературні герої проходять своє внутрішнє звершення. При цьому зображені час і простір не можуть бути пасивними елементами, тільки фоном, вони виступають активними учасниками характеротворення. Це дозволяє виробити окремий методичний спосіб аналізу, в основу якого покладено дослідження особливостей взаємодії персонажів із хронотопом та розкриття їхніх рис у такий спосіб. Застосування окресленого підходу в методиці навчання літератури до сьогодні майже не розглядалося. Заслуговує на увагу публікація Б.Бігуна [2], проте й у ній не подано розв’язання означеної проблеми. Тому залишається простір для здійснення наукового пошуку. Для початку встановлюємо навчальну мету.

Цитата, с. 15–16. Узагальнюючи свої роздуми про хронотопну структуру тексту, М. Бахтін підкреслює: час і простір в літературному творі завжди утворюють ціннісно зорієнтовану єдність (рамку), підпорядковану авторському задуму; вони антропоцентричні за своєю суттю, оскільки є точкою перетину життів і доль образів-персонажів, а також засобом вираження людських роздумів та емоційних станів; хронотоп твору служить образній конкретизації, зазнає внутрішнього структурування – поділу на менші часопросторові утворення, може розширюватися і звужуватися; його творцем є автор, який визначає зміст та форму хронотопу.

На наш погляд, в умовах викладання літератури подані теоретичні узагальнення не варто використовувати буквально, тобто намагатися виявити всі означені складові у творенні героя. У процесі аналізу словесник та учні вибирають лише ті моменти, які є продуктивні в осягненні конкретних образів-персонажів. Крім того, необхідно враховувати, що в межах художнього тексту може відбуватися зрощення особливостей різних хронотопів, а це впливає на характер зображення літературних героїв. Методичне застосування теоретичних =далі с. 16= знань, вироблених М. Бахтіним, полягає у створенні плану-схеми опрацювання персонажів у зв’язках із хронотопною структурою. Це дає можливість здійснювати комплексний аналіз, адже «художні особливості твору – це не тільки поетична лексика та синтаксис, але й уся композиційно-образна структура, всі прийоми побудови ситуацій, зображення подій, творення характерів» [4, с. 94].

Так, у акварелі М.Коцюбинського «На камені» доцільно виділити елементи ідилічного хронотопу. Причому ідилія (щасливе життя в гармонії з природою, сімейна згода, безтурботність) існує у двох протиставлених аспектах: для Фатьми й Алі, з одного боку, і для чоловічої частини татарського селища – з іншого, вона має різний зміст, чим і зумовлено конфлікт інтересів. Найвищою цінністю Фатьма та Алі вважають любов, щастя, свободу. Мешканці селища вбачають її в дотриманні мусульманських законів, згідно з якими жінка повністю підвладна своєму чоловікові. Конфлікт набуває феміністичного забарвлення, що є актуальним для літератури модернізму, важливою темою якої було звільнення жінки. Одні й ті ж хронотопні реалії (як суто людського, так і природного середовища) сприймаються по-різному героями із протиставлених у творі груп.

В статье сформулирована система знаний и умений и начерчено методическое обеспечение процесса изучения образов-персонажей в связи с хронотопной структурой текста. Это позволяет формировать в учеников пердставление о литературном произведении как о художественной целостности и взаимосвязанности его элементов.