Бондаренко Ю. Шкільний аналіз образів-персонажів за філософсько-історичною системою «виклик-відгук» …11–14.
Для покликання: Бондаренко Ю. Шкільний аналіз образів-персонажів за філософсько-історичною системою «виклик-відгук» [Текст] / Ю. Бондаренко // Українська література в загальноосвітній школі. – 2014. – №5. – 48 с. – С. 11–14.
У статті запропоновано новаційний підхід до шкільного аналізу образів-персонажів із використанням філософсько-історичної системи «виклик – відгук». Автор наукового матеріалу доводить: ефективність такого виду діяльності полягає в тому, що школярі осмислюють особливості літературних героїв у їх зв’язках із конфліктними зонами художнього твору. Це посилює усвідомлення учнями як внутрішнього змісту образів-персонажів, так і їх ролі в структурі тексту.
Ключові слова: образ-персонаж, «виклик – відгук», конфлікт, етапи роботи, знання, уміння.
В статье предложен новый подход к школьному анализу образов-персонажей с использованием философско-исторической системы «вызов – ответ». Автор научного материала доказывает: эффективность такого вида деятельности в том, что школьники осмысливают особенности литературных героев в их связях с конфликтными зонами художественного произведения. Это усиливает осознание учениками как внутреннего содержания образов-персонажей, так и их роли в структуре текста. Ключевые слова: образ-персонаж, «вызов – ответ», конфликт, этапы работы, знания, умения.
The article suggests an innovative approach to analyzing character images based on the «challenge and response « theory of history. The author proves the efficiency of this activity which allows students to grasp how literary characters are linked to conflict zones in a text. This enhances students` understanding of characters` meaning as well as their role in the textual structure.
Keywords: character image, «challenge and response», conflict, work stages, knowledge, skills.
Цитата, с. 11. Одним із завдань методики викладання літератури є розширення видів діяльності учнів. Як відомо, «шкільний аналіз будується на літературознавчих і специфічних методичних прийомах роботи з художнім текстом» [3, с.23]. Проте набутки суміжних гуманітарних галузей дають значні додаткові можливості для збагачення педагогічного арсеналу вчителя-словесника.
Представники гуманітарної думки ХХ століття виробили багато теорій, спрямованих на пояснення особливостей розвитку людства. Оригінальну версію висунув А. Тойнбі, сформулювавши закон «виклик -відгук», згідно з яким історичний поступ – це постійне долання («відгуки») різноманітних «викликів», які постають перед цілими суспільствами. Очевидно, що і перед окремими людьми також.
Якщо придивитися до художньої картини будь-якого літературного твору, то можна помітити: її теж вибудувано у вигляді «викликів – відгуків», що виникають і реалізуються в рамках змальованого середовища. Письменники постійно втілюють закономірність, згідно з якою «функція «зовнішнього чинника» полягає в тому, щоб перетворити «внутрішній творчий імпульс» у постійний стимул, що сприяє реалізації потенційно можливих творчих варіацій» [5, с. 108]. Тому система персонажів у цілому і кожен літературний герой зокрема виявляють свій внутрішній потенціал та здійснюють власний розвиток саме в процесі реакції на ті обставини, які виконують у текстах роль «викликів». Це й дозволяє вважати філософсько-історичну концепцію А.Тойнбі продуктивною з погляду аналізу образів-персонажів.
У межах названого підходу можна здійснювати як індивідуальні, так і порівняльні та групові характеристики персонажів, оскільки перед потребою розв’язати певну проблему опиняються не лише окремі герої, але і їх об’єднання (тухольці в повісті І.Франка «Захар Беркут», козацтво в історичному романі П.Куліша «Чорна рада», український народ у кіноповісті О.Довженка «Україна в огні»).
Учні повинні знати:
основні «виклики», на які реагує персонаж і які допомагають унаочнити його психологію, їх характер;
особливості «відгуків» (внутрішньої чи зовнішньої реакції) літературного героя на кожен із «викликів»;
внутрішні якості персонажа, що виявилися в такі моменти;
художні засоби, використані письменником для змалювання кожного із «викликів» та «відгуків», їх роль;
проблемно-тематичне поле, реалізоване з допомогою «викликів» і «відгуків», у межах якого функціонують образи-персонажі.
Учні повинні вміти:
виявляти, класифікувати та систематизувати «виклики», на які реагує персонаж;
оцінювати риси внутрішнього світу літературного героя, виявлені підчас здійснення «відгуків»;
визначати характер «викликів» і «відгуків», проблематику, пов’язану з ними, участь персонажів у її висвітленні;
розкривати засоби зображення, використані письменником при цьому;
установлювати роль розгорнутої у творі системи «виклик – відгук» та участі в ній образів-персонажів для художньої концепції твору.
Література
- Недайнова Т.Б. Мистецтво викладання літератури в школі. – К. : Ленвіт, 2008. – 127 с.
- Новий тлумачний словник української мови у трьох томах. Т. 1. – К: Видавництво «Аконіт», 2008. – 928 с.
- Паламар С. Робота над художнім твором як засіб формування літературної компетентності в учнів старшої школи // Українська література в загальноосвітній школі. – 2013. – №12. – С.21–23.
4. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві. – К. : Радянська школа, 1988. – 304 с.
- Тойнби А.Дж. Постижение истории. – М. : Прогресс, 1991. – 736 с.
- Токмань Г.Л. Методика навчання української літератури в середній школі: підручник. – К. : ВЦ «Академія», 2012. – 312 с.
| 
Головна 
