Голобородько Я.
Ліричний емоціолект Маріанни Кіяновської [Текст] / Я. Голобородько //
Українська література в загальноосвітній школі. – 2013. – №10. – 48 с. – С. 34–36.
Цитата, с. 34. Коли поезія стає всезахоплюючим і
всепоглинаючим рухом стихій, коли ці стихії, неначе накати морських хвиль під
час шторму, безоглядно накочуються і так само безоглядно змінюють одна одну,
коли немає і, за гамбурзьким рахунком, не може бути рецесій та рецесивності, а
навпаки, переживання і пристрасті відкриті, як на високо піднесеній долоні,
коли емоції та експресії, одне слово, емоціолект стає найпереконливішою і
найінформативнішою мовою, коли життя постає у беззастережному й безжальному
зіткненні полюсів, крайнощів, протилежних станів-настроїв, тоді стає зрозуміло:
настав період тектоніки почуттів і поетикальних зрушень.
Саме такі семантико-почуттєві й
структурно-поетикальні зрушення оприявлюють книжки Маріанни Кіяновської «Книга
Адама» (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2004), «Звичайна мова» (Київ: Факт, 2005) і
«Дещо щоденне» (Київ: Факт, 2008), у яких із наснаженою послідовністю, ба
навіть самовідданістю виражено й виплеснуто різні культури – поетичні й
наративні, аксіологічні й мисленнєві, стильові й вербальні, в яких, власне,
концептуально закумульовано різноманітні культури ліричного відчування й
поетичної комунікації.
Приваблива й строката, ба навіть
феєрична розмаїтість культур у низці збірок, видрукуваних із мінімізованим або
незначним часовим інтервалом, – це не тільки фіксація духовно-ментального
розвою і його текстового увиразнення. І не тільки ретрансляція художнього
потенціалу. Тут насамперед відчувається внутрішнє тяжіння до образно-естетичної
мультиполюсності – позаяк ці книжки Маріанни Кіяновської настільки різні,
наскільки можуть бути різними хіба що акцентуйовані контрасти. Якими і є «Книга Адама», «Звичайна мова» й «Дещо щоденне».
| 
Головна 
