Логвіненко Н. Рецензія на монографію Н. В. Романишиної «Українська художня мала проза: теоретико-методичні аспекти вивчення» …47–48. (Рівне: ТзОВ «Принт Хауз», 2013. – 576 c.)
Для покликання: Логвіненко Н. Рецензія на монографію Н. В. Романишиної «Українська художня мала проза: теоретико-методичні аспекти вивчення» [Текст] / Н. Логвіненко // Українська література в загальноосвітній школі. – 2014. – №4. – 48 с. – С. 47–48.

Цитата, с. 47. Докорінне реформування освіти в Україні зорієнтовано на соціально-культурний розвиток особистості, яка стане не тільки професіоналом за обраним фахом, а й культурно розвиненою, високоосвіченою людиною та носієм новітніх знань.
Поява рецензованої роботи визначається завданнями гуманітаризації суспільства, прагненням автора сприяти розв’язанню проблем загального зниження читацької культури, піднесенню престижу гуманітарних знань, віднайденню сучасною молоддю духовних скарбів слова; а також популярністю прозових творів малих форм серед юнацтва, яка пояснюється «зверненням письменників до «інтерсуб’єктивного»; зміщенням кута зору із зовнішнього, подієвого плану в сферу метафізики душевних переживань, що сприяє активізації поетичного дискурсу, психологізації прози, де основним системоутворювальним началом є сам автор [C. 6]».
Загальновідомо, що художня мала проза ХІХ-ХХ ст. є оригінальним явищем в історії української літератури. Вона досить повно представлена в програмах шкільних курсів «Українська література», у яких передбачено вивчення шедеврів української новелістики з точки зору жанрової поетики; а також у програмах історико-літературних курсів у вищій педагогічній школі. У них художня мала проза репрезентована «як розгалужена жанрова система у всьому розмаїтті різновидів, модифікацій, варіантів, форм; жанровому рухові від «олітературеного з народних фабул» (І. О. Денисюк) етнографічно-побутового оповідання до імпресіоністичної, фантастичної, сенсаційної новели; експериментаторської прози; таких жанрових синтетичних утворень, як роман у новелах, алегорично-символістська повість у притчових новелах; низки фрагментарних форм та ін.; «від реалістичного до ліричного дискурсу» (Ю. І. Ковалів) тощо [C. 12]».
Цитата, с. 47. Одна з цінностей дослідження Н. В. Романишиної полягає якраз у тому, що робота має яскраво виражене практичне спрямування, оскільки, говорячи про вивчення літературного матеріалу, автор пропонує перевірені власним досвідом способи активізації пізнавальних процесів та інтересів слухачів класичної наукової лекції, методику проведення семінарських, практичних занять на засадах діалогічної взаємодії, застосування комп’ютерних засобів у процесі підготовки майбутніх учителів-словесників, виявлення та розвитку літературної обдарованості студентів під час написання твору за законами белетристичного жанру.
Досить серйозно у роботі розглядається проблема можливостей інтеграції на літературознавчій основі навчальних дисциплін як шлях підвищення професіоналізму майбутнього вчителя-словесника, всебічне, системне освоєння ним літературних явищ, педагогічної та методичної культури.
Цитата, с. 48. Монографія Н. В. Романишиної є актуальним і потрібним виданням, важливість якого визначається теоретико-практичним спрямуванням, що забезпечує не тільки студентів вишів, а й учителів-практиків методично грамотними порадами щодо формування у школярів поняття про малі епічні жанри, використання об’ємного літературознавчого та довідкового матеріалу, науково-теоретичних понять, які є ґрунтовною базою для моделювання уроків, семінарських занять, практичних досліджень.
Глибше оцінити виконану кандидатом філологічних наук, доцентом кафедри української літератури Рівненського державного гуманітарного університету Н. В. Романишиною роботу зможе кожен після вдумливого особистісного прочитання і осмислення. Бажаємо всім успіхів на шляху пізнання скарбів народної культури.