Didactics.ua
П’ятниця, 2021-Лют-26, 16.10.23
Didactics.ua | RSS
 
Головна Наукова інформаціяРеєстраціяВхід
РОЗДІЛИ
Категорії розділу
Матеріали з архіву [60]
Різні матеріали
Від педагогів-практиків [4]
Статті, повідомлення, інші матеріали
Лабораторія навчання української мови Інституту педагогіки [21]
Від колег-науковців
«Українська мова і література в школі» [191]
Журнал
Лабораторія літературної освіти Інституту педагогіки [8]
Від колег-науковців
«Українська література в загальноосвітній школі» [145]
Журнал
«Українська література в загальноосвітній школі». Архів. [164]
Архів, у якому містяться деякі статті з журналу.
Лабораторія навчання російської мови та мов інших етнічних меншин Інституту педагогіки [6]
Від колег-науковців
Лабораторія навчання іноземних мов Інституту педагогіки [11]
Від колег-науковців
Журнал «Українська мова і література в школі»

Журнал «Українська література в загальноосвітній школі»
Наше опитування




Головна » Файли » НАУКА і ПРАКТИКА » «Українська література в загальноосвітній школі». Архів.

Овдійчук Л. Різнобічний талант письменниці-горлівчанки, або Що значать випадково-несподівані зустрічі
2013-Жов-15, 01.43.25

Овдійчук Л. Різнобічний талант письменниці-горлівчанки, або Що значать випадково-несподівані зустрічі [Текст] / Л. Овдійчук // Українська література в загальноосвітній школі. – 2013. – №10. – 48 с. – С. 37–40.

Цитата, с. 38. Письменниця занурюється в теми незручні і дуже непрості. Зокрема, це стосується життя безхатьків, людей, що опинилися поза межами соціуму. Ці люди із дна постають такими, що викликають скоріше подив. Їм властиві шляхетні людські почуття, і то більшою мірою, ніж забезпеченим і ситим. Під пером пані Любові вони набувають повнокровності. Це не безлика маса обірваних і голодних людей, закинутих долею на людський смітник. Характеристики скупі, але рельєфні й тонкі. Наприклад, Петрович («Мород») борсається в болоті злиденного існування, не має сили вибратися, але вперто спонукає молодшого «колегу» до важливого кроку: вибратися з дна на поверхню і почати життя спочатку.

Намагання утримати в собі людське – ось найголовніше бажання Петровича: чи то доглядом за собаками, чи відгортанням снігу, чи розмовами з молодшим товаришем по бездомному існуванню. Розуміння, що тільки каторжна праця може врятувати людину від моральної загибелі і фізичного самознищення, спонукає головного героя до певних, хай і не рішучих, та все ж дій. Останнє коло пекла (бо людським життям це назвати важко) для Петровича було і фізично, і морально болісним. У нього було віднято все, і почуття порожнечі не дозволяло навіть жити минулим. Тому після побиття його такими ж волоцюгами за територію прийняв смерть як благо: «Надзвичайна легкість здивувала і захопила».

Більшість оповідань мають драматичну колізію, тільки зрідка трапляються оповідання іронічні, присмачені добрим гумором, іноді й з перцем. В оповіданні «Трико із Парижа» кількома штрихами описано жіночі типи, характерні риси, долі. Спільність і відмінність проблем героїнь зосереджені на щасливому-нещасливому заміжжі. І все ж, як стверджує Катерина, один з персонажів твору, найбільше жіноче щастя – діти, звідси й терпіння та поблажливе ставлення до вад чоловіків.

Оповідання у збірці «Мород» різнотематичні, охоплюють різні періоди історії, географічно теж не прив’язані до однієї території чи регіону. Хоча у більшості творів вказано чітко, де відбуваються події, проте названий населений пункт може знаходитися будь-де, бо проблеми, які хвилюють мешканців, спільні: у когось – це боротьба за виживання, у іншого – нудьга від нужденного або навпаки, пересиченого життя, ще в когось – внутрішній поєдинок між мораллю і духовністю.

Оповідання «Мара» розповідає про долі людські напередодні Другої світової війни. Автор кількома штрихами змальовує характерну ознаку того часу – простування у світле майбутнє. Капітан Томський – головний герой, живе відчуттям, що у нього немає майбутнього: «Наче провалля попереду, порожнеча навколо, облуда. Багато хто, свідомо чи несвідомо, перебувають у стані неузгодженості. Всі учасники вистави – на перших ролях. Головні герої вишикувалися ланцюжком, один до одного впритул, крокують шляхом прямим. Величезні прожектори сліплять очі, щоб не бачили майбутнього. Й у спину лупить світло: не озиратися! Отак поміж майбутнім і минулим, а сучасного не розуміють».

Категорія: «Українська література в загальноосвітній школі». Архів. | Додав: Didactics
Переглядів: 557 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Статистика сайту

Онлайн усього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Пошук по сайту

Каталог сайтів Link.Sainw.Cn

Український каталог сайтів

Каталог сайтів




Лабораторія навчання української мови Інституту педагогіки НАПН України


Лабораторія літературної освіти Інституту педагогіки НАПН України


Лабораторія навчання російської мови та мов інших етнічних меншин Інституту педагогіки НАПН України


Лабораторія навчання іноземних мов Інституту педагогіки НАПН України


Матеріали від педагогів-практиків


Матеріали з архіву

Журнал «Українська мова і література в школі»

Журнал «Українська література в загальноосвітній школі»
Повний доступ

DIDACTICS 2012 © 2021 DIDACTICS