Рецензії

на монографію «Розвиток пізнавальної активності учнів 5–8 класів на уроках української літератури в процесі вивчення художніх творів історичної тематики» к. пед. н., доц. кафедри української і зарубіжної літератури та методики навчання ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет

імені Григорія Сковороди» Надії Василівни Диги

Художньо-історичні твори виховують у душах молодого покоління національну свідомість і гордість за свій народ, його історію та культуру. Автор монографії глибоко й різнобічно простежує процес розвитку пізнавальної активності школярів, визначає методичні основи високої результативності системи роботи з вивчення художньо-історичних творів.

Важливим є те, що наукова студія складається з теоретичного вивчення відповідної структури пізнавальної активності учнів та практичних розробок шляхів дослідження природи художньо-історичного тексту, опанування його смислів за допомогою різних технологій інтелектуально насиченого прочитання твору, створення моделей уроків, зокрема й на діалогічній основі. Цікавим є запропонований автором шлях розвитку пізнавальної активності учнів основної школи у процесі вивчення художніх творів, зокрема діалог літератури з історією та з українською мовою.

У монографії цілком слушно окреслено понятійний апарат для проведення учнівського літературознавчого дослідження на матеріалі художніх творів історичної тематики. Розроблена методика щодо їх вивчення рекомендує такі ефективні прийоми роботи: створення словника епохи, картини історичної епохи, уявна зустріч з історичною особою, зіставлення історичного факту і його втілень у різних видах мистецтв, історична асоціація, визначення просторових і часових ознак місця дії, що сприяють посиленню інтересу до навчання, його мотивації.

Монографія логічно структурована, змістовна, поліінформативна, ґрунтовністю відзначаються висновки. Однак, на мою думку, було б доцільно підкреслити розуміння взаємозв'язку історичного документу і художнього вимислу для літературного розвитку учнів. Проте це побажання абсолютно не применшує наукової вартості дослідження.

д. пед. н., к. філол. наук, проф.

кафедри літератури і методики навчання

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет

імені Григорія Сковороди»

Г. Л. Токань.

Актуальність монографічного дослідження Надії Василівни Диги зумовлена потребою сучасної освіти у формуванні активної особистості, здатної до самостійного і творчого мислення та швидкої адаптації в умовах динамічно змінюваного світу. Це ставить на часі проблема розвитку пізнавальної активності учнів, зокрема середньої ланки, де закладаються основи всіх сфер людської особистості. Доцільно, на нашу думку, вибрано матеріал для розвитку пізнавальних інтересів школярів 5–8 класів – твори історичної тематики, що зумовлюється низкою суспільно-політичних та психолого-педагогічних факторів.

З огляду на це актуальність монографічного дослідження Н. В. Диги на тему «Розвиток пізнавальної активності учнів 5–8 класів на уроках української літератури в процесі вивчення художніх творів історичної тематики» не викликає сумнівів.

На основі ретельного аналізу досліджень указаної проблеми у філософських, психолого-педагогічних, літературознавчих, методичних джерелах та в практиці викладання української літератури теоретично обґрунтовано й запроваджено власну методику вивчення художніх творів історичної тематики на основі активізації розумової діяльності учнів 5–8 класів, зокрема приділено належну увагу архітектоніці уроку, ефективним традиційним і зокрема інноваційним методам, формам і прийомам роботи.

Погоджуємося з висновками Н. В. Диги, що розвитку пізнавальної активності школярів середньої ланки особливо ефективно сприяє застосування проблемно-пошукових методів, зокрема евристичної бесіди, творчого читання з використанням історико-культурних та народознавчих коментарів, проблемної дискусії, дослідницької діяльності, самостійної компаративної роботи, спостереження, рольових ігор та ін. Авторка цілком справедливо акцентує увагу на групових та фронтальних формах організації навчально-виховної взаємодії вчителя-словесника й учнів, оскільки це дає змогу суттєво підвищити самостійність та активність підлітків, формувати їхні вміння вести діалог у системі «учитель – учень», «учень – учень», «письменник – учень», стимулювати інтерес сучасних школярів до минулого свого народу та його відображення у творах словесного мистецтва.

Висновки в роботі Н. В. Диги чіткі й умотивовані, вони цілком узагальнюють і підсумовують результати монографічного дослідження.

Як зауваження, висловлюємо думку, що недостатньо проілюстрована послідовність і наступність використання тих чи інших методів і прийомів вивчення творів історичної тематики відповідно до психолого-вікових можливостей учнів кожного з середніх класів, хоча й зазначається, наприклад, щодо гри, що її модифікації використовуються залежно від віку учнів (с. 14).

Однак висловлене зауваження суттєво не впливає на високий науковий рівень монографічного дослідження Н. В. Диги «Розвиток пізнавальної активності учнів 5–8 класів на уроках української літератури в процесі вивчення художніх творів історичної тематики». Із цілковитою переконаністю можна стверджувати, що воно є самостійною, завершеною працею.

д. пед. н., проф.,

проректор МНУ імені В. Сухомлинського