Сергієнко А. Формування ціннісних орієнтацій
особистості на уроках української мови і літератури [Текст] / А. Сергієнко // Українська
література в загальноосвітній школі. – 2013. – №12. – 48 с. – С. 14–17.
У статті розкриваються можливі
шляхи формування національно-ціннісних орієнтацій у сучасних школярів на уроках
української мови і літератури.
Ключові слова: національно-патріотичне
виховання, ціннісні орієнтації, українська мова, українська література,
інноваційна особистість, навчально-виховний процес, сучасні педагогічні методи,
прийоми, технології.
В
статье раскрываются возможные пути формирования национально-ценностных
ориентации у современных школьников на уроках украинского языка и литературы.
Ключевые
слова: национально-патриотическое воспитание, ценностные
ориентации, украинский язык, украинская литература, инновационная личность,
учебно-воспитательный процесс, современные педагогические методы, приемы,
технологии.
Цитата, с. 14. Сучасний етап розвитку українського суспільства можна
охарактеризувати як період трансформаційних процесів, спрямованих на пошуки
власних шляхів розвитку та утвердження цінностей. На жаль, у цих пошуках часто
втрачаються свої, власне національні, українські цінності, іноді вони свідомо
замінюються чужоземними, вкрай шкідливими орієнтирами.
Хочеться, щоб усі прислухалися до
слів доктора філологічних наук, професора М.І. Степаненка, який переконливо
запевняє, що будь-який рух уперед немислимий без рідної мови: «Рідна мова – найкоштовніший
скарб, найцінніший набуток і наймогутніший оберіг. Вона возвеличує людину,
рятує її від духовної глухоти – найстрашнішої хвороби, що не піддається
лікуванню, що сплоджує перевертнів і яничарів... Мова для людини – що крила для
птаха: він їх не почуває, але без них ніколи не здійметься до небес» [1, с.
10].
Тож складниками національної
системи виховання українських школярів на першому місці є: рідна мова, родовід
сім'ї, етнографія нації, рідна історія, український фольклор, національне
мистецтво, народна звичаєвість та обрядовість тощо. Саме провідні ідеї та
базові цінності українства, інтегруючи всі компоненти в єдину цілісність,
використовуючи етнопедагогіку, спроможні в недалекому майбутньому відродити
генетичні корені українського народу. Тому цілком очевидно, що в основу
сучасного навчально-виховного процесу покладено культурно-історичний досвід
української спільноти, українські виховні традиції, національні надбання.
Особистість поєднується з історичним буттям людського роду саме через
національне буття, бо національне, об'єктивоване в різних культурних явищах і
процесах, входить у свідомість і підсвідомість людини поза її бажаннями,
виступає для неї соціокультурною даністю. Відповідно, особистість освоює
національне та розвиває його у процесі своєї культуротворчої діяльності. Таким
чином, національне постає засобом включення особистості в суспільне буття, і
саме такі спрямування виховної системи дають змогу сформувати риси
національного характеру, національний образ світу, ментальність, світогляд
особистості, розуміння нею своєї ролі та місця у життєтворчих процесах.
Цитата, с. 15. У сучасній психології поняття «ціннісні орієнтації» та
«цінності» не ототожнюються. Більшість дослідників вважають, що цінності є
складовою ціннісних орієнтацій. Ціннісні орієнтації – це елементи внутрішньої
структури особистості, які формуються і закріплюються життєвим досвідом
індивіда у процесах соціальної адаптації та соціалізації. Вони відділяють
значуще для окремо взятої особистості від несуттєвого через сприйняття чи
несприйняття певних цінностей. Цінності ж усвідомлюються як певна основа для
сенсу та мети життя.
Таким чином, ціннісні орієнтації
надають інтересам та прагненням особистості певної спрямованості, вибудовують
ієрархію індивідуального вибору в будь-якій сфері, систематизують інтереси й
потреби, визначаючи одні з них як більш важливі для індивіда, інші – як менш
значущі. На підставі ціннісних орієнтацій формуються переконання особистості,
які об'єднуються в систему і складають її духовну культуру. Від змісту
ціннісних орієнтацій індивіда залежить, як він сприймає ту чи іншу ситуацію,
які завдання ставить перед собою, яким способом їх вирішує. Отже, ціннісні
орієнтації – це динамічна, ієрархічна система цінностей, яка постійно
розвивається і віддзеркалює ті, що склалися в результаті взаємодії особистості
та суспільства.
Ціннісні орієнтації особистості
виконують важливі функції:
1) гармонізують та інтегрують
духовний світ індивіда, визначаючи його соціальну значущість; 2) забезпечують
цілісність, унікальність і неповторність особистості; 3) регулюють поведінку і
діяльність людини в суспільстві, координуючи її дії та вчинки.
Розвинені ціннісні орієнтації – ознака
зрілості особистості, показник рівня її соціалізації. Усталена і несуперечлива
сукупність ціннісних орієнтацій забезпечує такі якості особистості, як
цілісність, надійність, вірність певним принципам та ідеалам, здатність до
вольових зусиль в ім'я цих ідеалів і цінностей, активність життєвої позиції.
Таким чином, ціннісні орієнтації – це ті стани, явища і процеси в довколишньому
житті, які стають орієнтирами для людини, спрямовують формування її цілей, а
також способи їх досягнення.
Науковці, досліджуючи поняття
цінностей та ціннісних орієнтацій, дійшли висновку, що ціннісні орієнтації
особистості формуються протягом усього її життя під впливом різних чинників.
Найефективніше формування цінностей здійснюється через освіту. Саме під час
навчально-виховного процесу – відбувається цілеспрямований процес соціалізації
індивіда, його становлення як особистості та громадянина.
Варто зазначити, що метою
освітньої галузі «Мови і літератури» за новим Державним стандартом базової і
повної загальної середньої освіти, впровадження якого розпочалося у 2013/2014
навчальному році, є розвиток особистості учня, формування в нього мовленнєвої і
читацької культури, комунікативної та літературної компетентності,
гуманістичного світогляду, національної свідомості, високої моралі, активної
громадянської позиції, естетичних смаків і ціннісних орієнтацій [3, с. 6].
Література
1. Степаненко Микола. Рідне
українське слово. - Полтава: АСМІ, 2005. – 392 с.
2. Философский энциклопедический словарь. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 576 с.
3.Державний стандарт базової та
повної середньої освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від
23 листопада 2011 р. № 1392 / сайт Міністерства освіти і науки України.
4.Українська мова. 5–12 класи.
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Навчально-практичне видання.
– К.: Ірпінь. – 2005. – С. 176.
5.Заболотний О.В. Українська мова.
5 клас: Підруч. для загальноосвіт.навч. закл. / О.В.Заболотний, В.В.Заболотний.
К: Генеза, 2013. – 256с.
6.Вертій О. Методика вивчення
української літератури на сучасному етапі: основні ознаки і поняття /
Дивослово. – №4, 2012. – С. 28-36.
7.Пахаренко В.І. Українська
література. Підручник для 9 класу. К.: Генеза, 2009. – 368 с.
8.Клочек Г.Д. Поезія Тараса
Шевченка: сучасна інтерпретація: Посібник для вчителя. – К.: Освіта, 1998. – 238
с.
| 
Головна 
