Шовкопляс Галина. Щодо канонічності останнього портрета Т.Г. Шевченка в контексті моделей шевченкознавства радянської та пострадянської доби …6–9.

Для покликання: Шовкопляс Галина. Щодо канонічності останнього портрета Т.Г. Шевченка в контексті моделей шевченкознавства радянської та пострадянської доби [Текст] / Галина Шовкопляс // Українська література в загальноосвітній школі. – 2014. – №7–8. – 64 с. – С. 6–9.

У статті розглянуто проблему створення канону так званого «народного» образу Т.Г. Шевченка, який було візуалізовано на портреті пензля Івана Крамського «Портрет украинского писателя и художника Тараса Григорьевича Шевченко»(1871). Руйнація застиглого образу-маски Кобзаря як похмурого чоловіка похилого віку, з вусами, в шапці та кожусі актуалізує не тільки безліч інших образів-персоніфікацій, але й інтегрує Тараса Шевченка як національного поета в сучасне життя України.

Ключові слова: портрет, автопортрет, канонічний, візуальний, образ «народного» Шевченка, персоніфікація, літературна маска, образ-маска Кобзаря Дармограя, російськомовні повісті, значення поезії і постаті Шевченка як національного поета.

Галина Шовкопляс. О каноничности последнего портрета Т. Г. Шевченко в контексте моделей шевченковедения советского и постсоветского периода

В статье рассмотрена проблема создания канона так называемого «народного» образа Т. Г. Шевченко, который был визуализирован портретом кисти Ивана Крамского «Портрет украинского писателя и художника Тараса Григорьевича Шевченко»( 1871). Разрушение застывшего образа-маски Кобзаря как хмурого пожилого человека с усами, в шапке и кожухе, актуализирует не только множество других образов-персонификаций, но и интегрирует Тараса Шевченко как национального поэта в современную жизнь Украины.

Ключевые слова: портрет, автопортрет, каноничный, визуальный, образ «народного» Шевченко, персонификация, литературная маска, образ-маска Кобзаря Дармограя, русскоязычные повести, значение поэзии и личности Шевченко как национального поэта.

Galyna Shovkoplias. On the established canon of the last portrait of T. Shevchenko in the context of Shevchenko-centered research of the soviet and post-soviet period.

The article analyzes the creation of the canon «people's» image of T. Shevchenko, which was visualized in the art piece by Ivan Kramskiy «The portrait of the Ukrainian writer and painter, Taras Shevchenko» (1871). The destruction of the stagnant image – the mask of the «Kobzar», the grim old man in a wool hat and winter coat, not only creates the opportunity to shed light on many other of his images and personifications, but also integrates Shevchenko into the modern life of Ukraine as a national poet.

Keywords: portrait, self-portrait, canon, visual, the «people's» image of Shevchenko, personification, literary mask, mask-image of the Kobzar, Russian-speaking short stories, the meaning of Shevchenko's poetry and personality as a national poet.

Цитата, с. 6. Тарас Шевченко любив малювати автопортрети і залишив їх по собі багато. Підозрюю, що і позувати для портретів і фотокарток він також любив і підходив до того позування творчо. Фотокарток залишилося десять, за іншим джерелом – одинадцять.

Зважаючи на те, що Шевченко був поетом і художником водночас, ми маємо право розглядати ці портрети та автопортрети як частину його творчого спадку і як візуалізацію різних персоніфікацій поета.

Найбільш відомим, канонічним, так би мовити, портретом Тараса Шевченка є його останній, посмертний, портрет пензля російського художника Івана Миколайовича Крамського, де поет зображений у кожусі, смушевій шапці та з вусами. Цей портрет має назву «Портрет украинского писателя и художника Тараса Григорьевича Шевченко» (1871). У такому ж самому образі поет постає на власному автопортреті 1860 року – «Автопортрет у шапці та кожусі». Ці зображення подають нам візуальний варіант так званого «народного Шевченка».

Соломія Павличко писала з цього приводу: «Найпопулярнішим виявився останній портрет, на якому Шевченко в кожусі, смушковій шапці і з великими народними вусами. З ними Шевченко повернувся із заслання. Це були вуса українського дядька-селянина, і мандрівного бандуриста, і козака, і гайдамаки. Безсумнівно, Шевченко свідомо створив саме такий зовнішній імідж, бажаючи і зовнішньо наблизитися до свого улюбленого ліричного героя – Кобзаря. Це бажання цілком зрозуміле в широкому руслі романтичної культури – такі різні, несумісні діячі романтизму, як Байрон зі своєю аристократичною скорботою і відповідним зовнішнім образом чи Волт Вітмен у незашпиленій сорочці ремісника так само свідомо створили собі образ і лице, сприймаючи його як частину власної творчості [1, с. 465]».

«Шевченко змінював літературні маски так само легко, як одягав кожуха замість костюма[3]» , – з приводу образу поета на цьому портреті зауважує в статті «Кобзар Дармограй і Шевченко в масці» літературознавець Тамара Гундорова.

Романтик завжди прагне візуалізації своїх мрій, тому портрет, написаний Крамським, як і автопортрет малювання 1860 року, подає образ наскрізний і знаковий для Шевченкової поезії – образ Кобзаря Дармограя. Полум'яний Кобзар поезії і Кобзар Дармограй у прозі – різні персоніфікації поета, останній явно вказує на профанну і самоіронічну символіку характеру, бо Дармограй – це той, хто грає задарма, задля розваги.

Саме Кобзареві Дармограю віддає Шевченко авторство трьох своїх російськомовних повістей: «…Шевченко не сразу решается предложить свои повести для печати. Первую такую попытку он предпринимает в конце 1854 года или вероятнее в начале 1855 года (возможно, после смерти Николая І). Шевченко посылает издателю петербургского журнала «Отечественные записки» А. Краевскому повесть «Княгиня», подписав рукопись псевдонимом «К. Дармограй». Этим же псевдонимом он подписывает еще две повести – «Варнак» и «Прогулка с удовольствием и не без морали» [6, с. 18]». Повісті написані російською мовою під час заслання поета. Оскільки Т. Шевченкові було заборонено писати вірші українською мовою, то він писав прозу і писав російською. Дев'ять повістей, а може, й більше: частина з них зникла, а тепер складно сказати, скільки їх було. Повісті були написані майже без надії на їх видання і за життя Т. Шевченка опубліковані не були. Ці твори вийшли друком окремою книжкою в 1888 році, вже після смерті поета. Вигадана літературна маска приховує надію видати повісті хоч би й під чужим іменем.

Увесь досвід мандрів Україною, українська історія, звичаї, пісні, обряди вміщені в цих повістях. Ще до заслання поет багато подорожував Україною: зупинявся в бідній селянській хаті або пишному панському палаці, знайомився з людьми різних соціальних верств (коло його знайомих нараховує сотні людей). Деякі його поїздки пов'язані з роботою в Київській археографічній комісії (офіційна назва – Временная комиссия для разбора древних актов), за дорученням якої він описував старовинні архітектурні пам'ятки Київщини, Волині, Полтавщини, Чернігівщини. Крім фактів біографії поета, повісті містять значний побутово-етнографічний матеріал, гострі спостереження і дотепні зауваження. Згадуються цікаві деталі: чудесний віщий сон Раїни Вишневецької (Могилянки) та її опікування Мгарським монастирем, що біля Лубен; відвідини хати старої Наталії Розумихи.

Література

1. Павличко С. Роздуми про вуса, навіяні одним оповіданням Олекси Стороженка / Соломія Павличко // Теорія літератури . – К. : Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2009. – 679 с.

2. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис / Олекса Воропай. – К. : Мале виробниче підприємство «Оберіг», 1991. – 442 с.

3. Гундорова Т. Кобзар Дармограй і Шевченко в масці [Електронний ресурс] / Тамара Гундорова. – Режим доступу: www.istpravda.com.ua/articles/2014/03/8/14809

4. Шевченко Т. Повести / Тарас Шевченко. – К. : Днипро, 1988. – 614 с.

5. Сизоненко О. Чи відаємо, що творимо / Олександр Сизоненко // Не вбиваймо своїх пророків. Книга талантів. – К. : Дніпро, 2003. – 895 с.

6. Ивакин Ю.А. Повести Тараса Шевченко / Ю.А.Ивакин // Тарас Шевченко. Повести. – К. : Днипро, 1988. – 614 с.

7. Іванишин П. Національний спосіб розуміння в поезії Т. Шевченка, Є. Маланюка, Л. Костенко. Монографія / Петро Іванишин. – К. : Академвидав, 2008. – 391 с.          

8. Андрухович Ю. Shevchenko is OK /Юрій Андрухович // Юрій Андрухович. Диявол ховається в сирі. – К. : Часопис «Критика», 2006. – 318 с.    

9. Бузина О. Вурдалак Тарас Шевченко /Олесь Бузина. – К. : Прометей, 2000. – 127 с.               

10. Ройтбурд О. «... Недавно я убедился, что некоторые мои друзья не знают этого текста. Сегодня есть повод его запостить. Владимир (Зеев) Жаботинский. Урок юбилея Шевченко. 1911 год» [Електронний ресурс] / Олександр Ройтбурд. – Режим доступу: blogs.pravda.com.ua/authors/roytburd/../page3.

11. Драч І. Виклик. Вступ до документальної драми «Гора» [Електронний ресурс] / Іван Федорович Драч. – Режим доступу : ukrlit.org/Drach_Ivan_Fedorovich/Vyklyk/

12. Андрухович Ю. Ерц-герц-перц / Юрій Андрухович // Юрій Андрухович Дезорієнтація на місцевості. – Івано-Франківськ : «Лілея -НВ», 1999. – 122 с.