А. Ярмолюк. Психолого-педагогічні засади формування ціннісного компонента комунікативної компетентності учнів 5–7 класів …23–29.

Для покликання: Ярмолюк А. Психолого-педагогічні засади формування ціннісного компонента комунікативної компетентності учнів 5–7 класів [Текст] / А. Ярмолюк // Українська мова і література в школі. – 2014. – №4(114). – 64 с. – С. 23–29.

У статті обґрунтовано психолого-педагогічні засади формування ціннісного компонента комунікативної компетентності учнів 5-7 класів. З’ясовано суть категорій «цінності», «ціннісні орієнтації», проаналізовано наукові класифікації цінностей з метою добору їх для створення навчальної методики, розглянуто способи інтеріоризації цінностей. Визначено фундаментальні психологічні й педагогічні принципи розроблення лінгводидактичної моделі експериментальної системи роботи. З’ясовано, що ціннісно-смислові орієнтації учнів формуються й розвиваються під час реалізації соціокультурної змістової лінії, яка передбачає зорієнтованість процесу навчання української мови на оволодіння ними соціокультурною компетентністю. Схарактеризовано структуру соціокультурної компетентності, представлено етапи її становлення. Визначено педагогічні умови реалізації розробленої методики, в основу якої покладено принцип міжпредметної інтеграції, саморозвитку, схарактеризовано шляхи впровадження її в педагогічну практику.

Ключові слова: цінності, ціннісні орієнтації, мотив, потреба пізнання, діяльність, комунікативна компетентність, соціокультурна компетентність, міжпредметні зв’язки, саморозвиток, методи навчання

В статье обоснованы психолого-педагогические подходы к формированию ценностного компонента коммуникативной компетентности учащихся 5–7 классов. Выяснена суть категорий «ценности», «ценностные ориентации», проанализированы научные классификации ценностей с целью их отбора для создания учебной методики, рассмотрены способы интериоризации ценностей. Определены фундаментальне психологические и педагогические принципы разработки лингвометодической модели экспериментальной системы работы. Выяснено, что ценностно-смысловые ориентации учащихся формируются и развиваются в ходе реализации социокультурной содержательной линии, которая ориентирует процесс обучения украинскому языку на овладение социокультурной компетентностью. Охарактеризована структура социокультурной компетентности, представлены этапы ее становления. Определены педагогические условия реализации разработанной методики, которая основывается на принципе межпредметной интеграции, саморазвития, охарактеризованы пути внедрения ее в педагогическую практику.

Ключевые слова: ценности, ценностные ориентации, мотив, потребность познания, деятельность, коммуникативная компетентность, социокультурная компетентность, межпредментые связи, саморазвитие, методы обучения.

In the present article psychologically-pedagogical principles of communication competence formation in children of 5-7 classes have been discussed. The point of categories «values», «value orientations» have been elucidated, the ways for their interiorization have been observed and the selection of values for creating of educational methods were made. The fundamental psychological and pedagogical principles of development of linguistically-didactical model for work experimental system were determined. It was clarified that valuable and sense orientations of personality can be formed and developed during realization of socio-cultural line, which anticipate orientation on Ukrainian language education process and gaining by children of socio-cultural competence. The structure of socio-cultural competence has been characterized and the stages of it formation were presented. Pedagogical conditions of realization of developed methods which based on the principle of intersubject integrations, have been defined and the ways of their introduction in pedagogical practice were characterized.

Keywords: values, value orientations, motive, knowledge, activity, communicative competence, socio-cultural competence, intersubject connections, personal development, methods of education.

Цитата, с. 23. Інноваційний розвиток, гуманізація навчання, зорієнтованість його змісту на цінності людиноцентризму визначають стратегію модернізації сучасної освіти. Такий підхід сприяє вивченню культури народу, створенню умов для особистісного зростання й творчого самовираження кожного громадянина України, формування покоління, здатного оберігати й примножувати цінності національної й іншомовної культури, накопичені людством у ході історії [12].

З огляду на це сьогодні вектор мовної освіти необхідно спрямувати в площину цінностей особистісного розвитку й гуманізму, що зумовлює необхідність переосмислення багатьох чинників, від яких залежить якість навчального процесу.

Знання рідної мови, яка сама по собі вже є найважливішою людською цінністю, сприяють духовному й інтелектуальному розвитку особистості, впливають на формування її світогляду й ціннісно-смислових орієнтацій. Маючи потужний аксіологічний потенціал, українська мова сприяє засвоєнню учнями загальнолюдських і національних цінностей, культурних норм взаємодії в соціумі, правил соціальної поведінки. Передумовою соціалізації й самореалізації особистості вважається компетентність, тому визначальним напрямом процесу навчання, задекларованим у Державному стандарті й програмі з української мови, є компетентнісний підхід. Він спрямовує процес навчання на повноцінне засвоєння всіх ліній змісту мовної освіти: мовленнєвої, мовної, соціокультурної та діяльнісної. Ці лінії формують комунікативну компетентність особистості, сприяють розвитку національної самосвідомості, патріотичному, морально-етичному й естетному вихованню учнів [5; 17, с 32].

Система цінностей посідає важливе місце в ієрархії якостей, що характеризують компетентнісну особистість. Створюючи методику формування ціннісного компонента комунікативної компетентності учнів 5-7 класів, ми з’ясували, що така робота пов’язана із соціокультурним аспектом навчання української мови, представленим у програмі соціокультурною змістовою лінією.

Цитата, с. 24. Учені трактують цінності як філософську, соціальну, політичну, психологічну категорію, в основі якої лежить позитивна чи негативна оцінка природних явищ, форм суспільної організації, історичних подій, моральних вчинків, надбань культури всього людства, окремого суспільства, народу, соціальної групи чи особи в конкретний історичний період (Чижевський Б.); розглядають цінність як особливу визначеність суспільно значимих предметів і явищ (Коршунов А., Мантатов В.); ототожнюють цінності з ідеалом, природними й суспільними явищами, які несуть благо (Тугарінов В.); визначають їх як категорію, що має значення для задоволення потреб людини (Анісімов С., Диміна Є., Кулюткін Ю., Москаленко А., Нарський М.); вважають, що, окрім задоволення потреб, цінності визначають ставлення суб’єкта до предметів і явищ навколишнього світу, яке виражається ціннісними орієнтаціями, соціальними установками, якостями особистості (Бутківська Т.). Розуміння цінностей як узагальнених уявлень, ідей, стереотипів суспільної та індивідуальної свідомості, що є критерієм поведінки суб’єкта, репрезентовано в працях В. Оссовського, І. Попової.

Обґрунтований підхід до визначення цінностей запропонував М. Каган. Виділяючи рефлексивно-емоційну й регулятивну функції їх, учений визначає цінності як внутрішній, емоційно засвоєний, орієнтир діяльності суб’єкта, що сприймається ним як власний задум. Наголошуючи на двомірності цінностей, яка виявляється як у суб’єкт-об’єктній, так і в суб’єкт-суб’єктній взаємодії, учений наголошує, що цінності спрямовують, зорієнтовують, регулюють стосунки людей, таким чином згуртовуючи тих, хто сприймає однакові або близькі цінності, і роз’єднуючи тих, цінності яких відрізняються. Важливим для нашого дослідження є висновок про те, що виховання й навчання – це процес цілеспрямованого формування системи цінностей молодої людини [8].

Багатоаспектність і різноманітність визначень самого поняття, наявність великого арсеналу переліку цінностей у науковій літературі зумовлює впорядкування їх на підставі певної системоутворювальної ознаки. Типологія цінностей є одним із важливих методів наукового пізнання, що дає змогу групувати їх на основі структурно-системного підходу. У філософських, психолого-педагогічних, соціологічних працях знаходимо численні спроби впорядкувати й описати системи цінностей. В. Крижко зазначає, що класифікації цінностей залежать від ролі й сфери застосування їх, особливостей потреб, які вони задовольняють, і узгоджуються з такими показниками:

• за об’єктом засвоєння (матеріальні, морально-духовні);
• за метою засвоєння (егоїстичні, альтруїстичні);
• за рівнем узагальнення (конкретні, абстрактні);
• за способом вияву (ситуативні, стійкі);
• за роллю в діяльності людини (термінальні, інструментальні);
• за змістом діяльності (пізнавальні, предметно-перетворювальні: творчі, естетичні, наукові, релігійні тощо);

за приналежністю до соціальних груп, колективів (особистісні, групові, колективні, суспільні, етнічні, загальнолюдські) [10].

Цитата, с. 28. Сьогодні важлива роль у реалізації соціокультурного підходу відводиться саморозвиткові й самоосвіті учня, оскільки в умовах глобалізаційних змін сформувалось нове бачення ролі освіти в житті кожної людини, в її становленні як особистості, в розвитку індивідуальних здібностей та інтересів, професійних якостей майбутнього фахівця. Ефективність системи освіти залежить від того, наскільки загальноосвітня школа звільниться від шаблонів старих ідей і буде зорієнтована на стратегічний розвиток, реагуватиме на зміну потреб суспільства, яке вимагає вияву таких людських якостей, як здоров’я, природні здібності, освіта, професіоналізм та мобільність.

На основі аналізу філософської, психолого-педагогічної, методичної літератури, результатів констатувального зрізу визначено психолого-педагогічні умови створення методики формування ціннісно-смислових орієнтацій в учнів 5-7-х класів:

• організація навчальної діяльності, спрямованої на створення сучасної ціннісної картини світу у свідомості учнів;
• формування ціннісно-смислових орієнтацій підлітків на основі дидактичної моделі, яка передбачає
  оволодіння учнями соціокультурною компетентністю;
• створення спеціальної системи вправ і завдань, спрямованої на формування в учнів соціокультурної компетентності, основними чинниками якої є особистісний, культурно-історичний та соціальний;
• урахування вікових особливостей учнів, творчого потенціалу вчителя;
• добір методів, прийомів і засобів навчання, спрямованих на розвиток культури мовлення й образного мислення учнів;
• доцільне й умотивоване поєднання колективної, групової та індивідуальної форм роботи;
• зорієнтованість навчання на міжпредметну інтеграцію;

створення умов для саморозвитку учнів.

Література

1. Андрущенко В.П. Науково-педагогічні пошуки молодих // Вища освіта України. – 2002. – № 4. – С. 5-7.

2. Аксіологічний підхід – основа формування цілісної особистості майбутнього педагога: Монографія / за заг. ред. Л.О. Хомич. – Київ-Ніжин, 2010. – 143 с.

3. Варзацька Л.О. Міжпредметна інтеграція особистісно зорієнтованої мовної освіти // Українська мова і література в школі. – 2006. – № 7.

4. Выготский Л.С. Педагогическая психология. – М. : Педагогика-Пресс, 1996. – 536 с.

5. Державний стандарт базової і повної середньої освіти (Проект) // Українська мова і література в школі. – 2011. –№5. – С. 53-61.

6. Журавлева Н.А. Психология социальных изменений: ценностный подход. – М. : Изд-во «Институт психологии РАН», 2013. – 524 с.

7. Зимняя И.А. Педагогическая психология: Учебник для вузов. Изд-во второе, доп., испр. и перераб. – М. : Логос, 2005.– 384 с.

8. Каган М.С. Философская теория ценностей. – СПб. : ТОО ТК «Петрополис», 1997. – 205 с.

9. Косянчук С.В., Васьківська Г.О. Формування ціннісно-смислових орієнтацій учнів старшої школи засобами змісту сучасного підручника / С.В. Косянчук, Г.О. Васьківська // Проблеми сучасного підручника : зб. наук, праць. – К. : Педагогічна думка, 2011. – Вип. 11. – С. 107–120.

10. Крижко В.В. Антологія аксіологічної парадигми освіти. Навч. посібник. – К: Освіта України, 2005. – 440 с.

11. Леонтьєв А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М. : Политиздат, 1983. – 304 с.

12. Національна доктрина розвитку освіти України у XXI ст. // Шкільний світ. – 2001. – № 1.

13. Реан А.А., Бордовская Н.В., Розум С.И. Психология и педагогика. – СПб. : Питер, 2010. – 432 с.

14. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – СПб., 1998.

15. Савченко О.Я. «Від людини освіченої – до людини культури». Ціннісні орієнтації загальноосвітньої підготовки учнів // Рідна школа. – 1996. – № 5-6. – С. 3-4.

16. Сафонова В.В. Социокультурный подход к обучению иностранному языку как специальности: дис. ... д-ра пед. наук. – М., 1992. – 528 с.

17. Українська мова. 5-9 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання / Г.Т. Шелехова та ін. // Українська мова і література в школі. – 2013. – № 1. – С. 32-55.