C.  Дубовик. Культура професійного мовлення як складник педагогічної культури вчителя …43–46.

Для покликання: Дубовик . Культура професійного мовлення як складник педагогічної культури вчителя [Текст] / C. Дубовик // Українська мова і література в школі. – 2014. – №5(115). – 64 с. – С. 43–46.

У статті розглядаються питання щодо формування культури професійного мовлення як одного з найважливіших складників педагогічної культури вчителя; деталізовано комунікативні якості професійного мовлення педагога. Проблема формування культури професійного мовлення розглядається в таких основних аспектах: нормативність, адекватність, естетичність, поліфункціональність мовлення. Вимоги до комунікативних якостей професійного мовлення вчителя зумовлені насамперед функціями, які воно виконує в педагогічній діяльності: комунікативну, психологічну, пізнавальну, організаційну. Визначено основні комунікативні якості культури професійного мовлення вчителя: змістовність, доречність, доступність, правильність, чистота, точність, логічність, багатство, виразність.

Ключові слова: професійне мовлення, культура професійного мовлення, комунікативні якості професійного мовлення.

В статье рассматриваются вопросы, связанные с проблемой формирования культуры профессиональной речи как одной из важных составляющих педагогической культуры учителя; детализированы коммуникативные качества профессиональной речи педагога. Проблема формирования культуры профессиональной речи рассматривается в таких основных аспектах, как нормативность, адекватность, эстетичность, полифункциональность речи. Требования к коммуникативным качествам профессиональной речи учителя обусловлены в первую очередь функциями, которые она выполняет в педагогической деятельности: коммуникативную, психологическую, познавательную, организационную. В статье выделены основные коммуникативные качества профессиональной речи учителя: содержательность, целесообразность, доступность, правильность, чистота, точность, логичность, богатство, выразительность.

Ключевые слова: профессиональная речь, культура профессиональной речи, коммуникативные качества профессиональной речи.

In article the questions connected with a problem of formation of culture of the professional speech as by one of important components профессиограммы of the teacher are considered; it is detailed communicative qualities of the professional speech of the teacher. The culture of the professional speech assumes conscious perception of language as means not only communications, but also knowledge, representations (naming) of objects of reality and the content of thought, as way of the address to the addressee, establishment of contact with it, expression of will speaking, feelings and emotions, creation of a picture of the world and the person. Possession of culture of the professional speech means assimilation of professionally focused synthesis of grammatical norms and options of word usage, the syntactic organizations of the phrase which provide language (oral and written) registration of process and results of work in professional activity. The problem of formation of culture of the professional speech is considered in such main aspects: normativnost, adequaсу, esthetics, poly functionality of the speech. Requirements to communicative qualities of the professional speech of the teacher are caused first of all by functions which it carries out in pedagogical activity: communicative, psychological, informative, organizational. Main communicative qualities of the professional speech of the teacher: pithiness, expediency, availability, correctness, purity, accuracy, logicality, wealth, virazitelnost.

Keywords: professional speech, culture of the professional speech, communicative qualities of the professional speech.

Цитата, с. 43. Нові пріоритети й цінності розвитку українського суспільства в контексті сучасності, інтеграція України у світовий та європейський освітній простір зумовлюють зростання національної самосвідомості, підвищення вимог до культури стосунків між людьми, пробудження громадського інтересу до нормативних статусів культури мовлення й культури спілкування.

Відповідно актуалізується проблема формування мовленнєвої культури особистості як своєрідного індексу людського потенціалу та його цілісної гуманістичної спрямованості, інтегративного показника якісно зрілого прояву індивідуальності й унікальної неповторності людини, засвоєння суспільного досвіду й реалізації соціальних ролей.

Культура мовлення має важливе значення для життєдіяльності суспільства і функціонування мови. Вона є одним із важливих засобів організації продуктивного міжособистісного спілкування, що виконує як на суспільному, так і на індивідуальному рівнях гуманістичну функцію регуляції комунікативних процесів.

Саме в ній найпомітніше виявляються стан загальної культури, моральні цінності, етичні орієнтації, цивілізованість суспільства, що сприяє адекватному прояву моральних почуттів людини, забезпечує психологічний комфорт спілкування, викликає відповідну повагу і ввічливість у співрозмовника [1].

У суспільстві існує потреба в конкурентоздатних, висококультурних і комунікативно компетентних учителях нової генерації, які володіють культурою професійного мовлення, здатні ефективно спілкуватися в різних життєвих ситуаціях та, крім цього, професійно компетентні в процесі розвитку мовленнєвих умінь і навичок молодших школярів.

Культура професійного мовлення є важливим складником професіограми педагога. Вона передбачає усвідомлене сприйняття мови як засобу не лише комунікації, а й пізнання, репрезентації (називання) об’єктів дійсності й змісту думки, як способу звернення до адресата, встановлення з ним контакту, вираження волі мовця, почуттів і емоцій, творення образу світу й людини.

Володіння культурою професійного мовлення означає засвоєння професійно зорієнтованого синтезу граматичних норм і варіантів слововживання, синтаксичних організацій фрази, побудови текстів, що забезпечують мовне (усне й писемне) оформлення процесу та результатів праці у професійній діяльності [б].

Цитата, с. 45. Висновки. Основою успішної професійної діяльності вчителя є його культура мовлення, що ґрунтується на загальній культурі особистості, моральних поглядах, переконаннях. Від стійкості їх і міцності залежить рівень культури спілкування, уміння правильно її використовувати як у професійній діяльності, так і в повсякденному житті.

Рівень культури професійного мовлення можна підвищити за умови неперервного навчання. Справжній учитель – це завжди учень. Потрібно постійно збагачувати й оновлювати власні знання з предмета, вдосконалювати мовлення, підвищувати його культуру. Як правило, гарне мовлення свідчить про високий рівень культури мовця й тому робить спілкування більш ефективним.

Висока культура професійного мовлення є передумовою формування духовної культури, досягнення успіху в кар’єрному зростанні, збагачення власної культури спілкування й розвитку комунікативних якостей мовлення. Культура професійного мовлення становить основу загальної культури вчителя, яка забезпечує якість освіти, що відповідає вимогам часу.

Література

1. Бабич Н.Д. Практична стилістика і культура української мови / Н.Д. Бабич. – К.: Вища школа, 2003. – 386 с.

2. Зязюн І.А. Педагогічна майстерність: підручник / І.А. Зязюн, Л.В. Крамущенко, І.Ф. Кривонос та ін.; за ред. ІІ. A. Зязюна. – К. : Вища школа, 1997. – 349 с.

3. Коваль А.П. Культура ділового мовлення: писемне та усне ділове спілкування / А.П. Коваль. – 2-ге вид., переробл. і допов. – К. : Вища школа, 1997. – 302 с.

4. Культура української мови / СЯ. Єрмоленко, Н.Я. Дзюбишина-Мельник, К.В. Ленець та ін.; за ред. В.М. Русанівського. – К. : Либідь, 1990. – 315 с.

5. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика / М.І. Пентилюк. – К. : Вежа, 1994. – 240 с.

6. Пономарів О.Д. Культура слова : Мовностилістичні поради : навч. посіб. / О.Д. Пономарів. – 2-е вид., стереотип. – К. : Либідь, 2001. – 240 с.

7. Сербенська О.А. Культура усного мовлення. Практикум : навч. посіб. / О.А. Сербенська. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 216 с.

8. Словник-довідник із культури української мови / Д.Г. Гринчишин, А.О. Капелюшний, О.А. Сербенська, З.М. Терлак. – К. : Знання, 2006. – 240 с.