І. Сюндюков. Професор Павло Зайцев – один із найкращих біографів Тараса Шевченка …60–61.

Покликання: Сюндюков І. Професор Павло Зайцев – один із найкращих біографів Тараса Шевченка [Текст] / І. Сюндюков // Українська мова і література в школі. – 2014. – №2 (112). – 64 с. – С. 60–61.

Цитата, с. 60. Життя національних пророків, духовних керманичів народу – це таємничий «код», загадкове послання, символічний скарб, що його належить розтлумачувати й здобувати щораз новим поколінням. Тарас Шевченко, чия постать – навіть у ряду таких всесвітньо відомих світочів людської думки та слова, як Міцкевич, Петефі, Пушкін, Байрон, Берне, – є чимось воістину унікальним, переконливо доводить, що це саме так.
Над життєписами поета впродовж десятиліть працювали визначні вчені, письменники, публіцисти; всіх безмежно вабив Всесвіт Шевченка. Першим, як відомо, оприлюднив свою книжку Михайло Чалий, який особисто знав Тараса Григоровича: до речі, Євген Маланюк, Євген Кирилюк, Сергій Єфремов, Леонід Білецький, Богдан Лепкий, Юрій Луцький, Дмитро Чижевський, Тодось Осьмачка багато й блискуче писали про Шевченка, роблячи кожен свій неповторний внесок у пізнання життєвого та творчого шляху нашого генія. 2005 року вийшла друком фундаментальна монографія академіка Івана Михайловича Дзюби (перевидана 2008 року), яка є вершинним досягненням сучасного шевченкознавства.
Проте є ще одна праця, присвячена дивовижному життю Поета, без знайомства з якою наше уявлення про Шевченка неминуче буде геть неповним. Маємо на увазі працю професора-філолога й історика Павла Зайцева, одного з найбільш шанованих дослідників творчості автора «Кобзаря» у колі вчених української діаспори. Найавторитетніший текстолог Шевченкових творів, редактор унікального «Повного видання творів Тараса Шевченка» (у 16-ти томах), яке видавав Український науковий інститут у Варшаві в 1934-1939 pp. (це було перше повне відтворення поетичної та прозової спадщини Шевченка, науково опрацьоване, прокоментоване й перевірене за всіма відомими достовірними першоджерелами) – на превеликий жаль, із задуманих 16 томів удалося випустити у світ лише 13, бо розпочалася Друга світова війна, – професор Зайцев не лише все життя був «залюблений» у Шевченка. Він мав справді рідкісний дар – гармонійно поєднувати у своїх розвідках найвищу наукову вимогливість, неупереджений, об'єктивний підхід до досліджуваних подій, фактів, явищ, бездоганну обґрунтованість аргументів, і, що дуже важливо, невимушеність, яскравість та «ясність» викладу. При цьому зберігається й системність оповіді.