Попович Н. Новітні технології у просторі шевченкознавства - «Українська література в загальноосвітній школі». Архів. - НАУКА і ПРАКТИКА - Наукова інформація

З’ясувати природу магнетичної влади поета над поколіннями українців допоможе книга Івана Дзюби «Тарас Шевченко. Життя і творчість» (2008). «Кожна доба заново прочитує Шевченка. І кожен достойний український письменник, працівник культури, громадянин, кожен, хто відчуває себе українцем, – шукаючи опертя і натхнення, визначаючи своє місце в житті, свій обов’язок перед рідним народом, незмінно відчував потребу осмислити Шевченка для себе, для своєї особистої долі та для свого громадянського діяння, -зазначаєдослідник [1, с. 690]. І. Дзюба стверджує, що «для адекватного розуміння Шевченка потрібен історизм мислення» [1, с. 10], тому у його праці використано багатий матеріал культуркомпаративістського і культургерменевтичного характеру.

Цікавим для сучасного українця є філософський погляд на особистість поета у праці Оксани Забужко «Шевченків міф України. Спроба філософського аналізу» (2001). Автор досліджує міфологічну основу поетичних творів Т. Шевченка. Сучасному читачеві, віддаленому від контексту доби Т. Шевченка, важко зрозуміти символічний зміст багатьох його поетичних образів. Саме в цьому і допоможе розібратися філософська методологія інтерпретації, запропонована О. Забужко.

Вагомим явищем у науковому і культурному житті суспільства є поява монографії Броніслава Панасюка «Український ренесанс у творах Тараса Шевченка» (2010). Це наукове дослідження написане не літературознавцем, а доктором економічних наук, академіком Національної академії аграрних наук України. Розглядаючи творчість Т. Шевченка під кутом зору її філософського і політичного змісту, Б. Панасюк доводить актуальність Шевченкового слова, проводячи паралель із сучасним життям. Ця праця є свідченням того, яке важливе місце займає образ Шевченка в житті українців. Відрадно, що про Т. Шевченка сьогодні говорять і пишуть не лише філологи та мистецтвознавці. Тільки людина із щирим почуттям національної та громадянської приналежності може так глибоко відчувати поетичне слово. Як зазначає дослідник, «поезія Т. Шевченка – це історія і глибинна сутність української нації, а його життя – це відбиття в одній особі нестерпної долі цілого народу» [6, с. 62].

Цитата, с. 13. У методиці викладання літератури доволі часто застосовується такий прийом, як «встанови відповідність». Особливо ефективним є його використання на уроках літератури у 5-7 класах під час засвоєння учнями словесних складників форми художнього твору. Діти середнього шкільного віку на недостатньому рівні у «художньому полотні твору» можуть виокремлювати певні його складники: тропи та синтаксичні фігури. Завдання у формі інтелектуальної гри захоплює дітей. Систематичне застосування прийому «встанови відповідність» сприяє закріпленню практичних умінь із засвоєння теорії літератури.