(Закінчення. Початок див. у частині 01).

К.Д. Ушинський зазначав, що естетичне не можливо окреслити тільки категорією «прекрасне», поряд з ним існують поняття «потворне», «бридке», «низьке», які співіснують в житті, формують естетичну компетентність людини. Педагог зауважував, що у школі необхідно використовувати усі можливості естетичного виховання, оскільки виховний вплив буде ефективніший лише тоді, коли зачіпатиме не тільки розум, але й почуття дитини [6, с. 52].

На думку Ушинського, гармонійно розвинена особистість це – людина з тонким художнім смаком і глибоко розвиненою емоційною сферою. Така людина знаходить прекрасне у літературних творах, мистецтві, людях, розуміє і шанує добре, засуджує зло.

Особливе місце К. Ушинський відводив різноманітним жанрам усної народної творчості (казки, прислів’я, приказки), які розвивають літературно-творчі здібності дітей, «відбивають народне життя з усіма мальовничими особливостями», відображають «усі сторони життя народу: домашню, сімейну, польову, лісову, громадську [13, с. 49–50]».

Душею педагогічної системи К.Д. Ушинського є рідна мова – невичерпне джерело виховання гармонійно розвиненої особистості, формування в кожної людини естетичних засад. Рідна мова є «найбільшим народним наставником», дитина, вивчаючи рідну мову, «п’є духовне життя й силу з рудної груді рідного слова. Воно пояснює їй природу, ознайомлює її з характером людей, з суспільством, з його історією, воно вводить її в народні вірування, в народну поезію [6, с. 53]».

К. Ушинський виділяв рідну природу, як один із засобів формування естетичної компетентності. Він підкреслював, що природа, її простори є першим вихователем, бо найдоступніші для сприймання. Педагог називав природу «всерозвиваючою», оскільки у процесі ознайомлення із природою у дитини нагромаджується чуттєвий досвід, як основа, першоджерело естетичного розвитку [4, с. 194].

К.Д. Ушинський стверджував, що народне виховання є живим органом в історичному процесі народного розвитку, і таке виховання набуває надзвичайної впливової сили на формування національного характеру, національної психології людини. З цього приводу він писав: «Чи дивно після цього, що виховання, створене самим народом і побудоване на народних основах, має ту виховну силу, якої немає в найкращих системах, побудованих на абстрактних ідеях або запозичених в іншого народу [13, с. 53].

Ідей К.Д. Ушинського знайшли своє втілення та продовження у працях В.О. Сухомлинського.

Василь Олександрович Сухомлинський вважав, що формування естетичної компетентності особистості повинно займати чільне місце навчально-виховному процесі. Він пропонував використовувати красу природи, красу слова, музики і живопису. Педагог, на думку В. Сухомлинського, має не тільки навчити дитину знати і розуміти мистецтво, а й сформувати у неї потребу милуватися природою і творами мистецтва, навчити творити прекрасне, насолоджуватись прекрасним, створеним власними руками [14, с. 527].

«Через красиве – до людяного»: таким було педагогічне кредо В. Сухомлинського. При цьому він прагнув, аби діти у буденному, звичайному знаходили найяскравіші, найнеповторніші кольори і відтінки природи, людських взаємин, і на цій основі переживали глибокі позитивні емоції [4, с. 291]. «Відчування краси природи, активне творення прекрасного я назвав би дорогоцінними вправами душі, потрібними для того, щоб людина прагнула бачити красу людини, її душі, прагнула утвердити прекрасне в самій собі [4, с. 296]».

Василь Сухомлинський писав: «Краса – могутній засіб виховання чутливості. Це вершина, з якої ти можеш побачити те, чого без розуміння і почуття прекрасного, без захоплення і натхнення ніколи не побачиш. Краса – це яскраве світло, що осяває світ. При цьому світлі тобі відкривається істина, правда, добро; ти стаєш відданим і непримиренним. Краса вчить розпізнавати зло і боротися з ним. Я б назвав красу гімнастикою душі – вона виправляє наш дух, нашу совість, наші почуття і переконання. Краса – це дзеркало, в якому ти бачиш сам себе і завдяки йому так чи інакше ставишся сам до себе [11, с. 414]».

Одним із засобів формування естетичної компетентності педагог вважав образотворчу діяльність дітей (малювання, ліплення, аплікації): «Дитячий малюнок, процес малювання – це частка духовного життя дитини. Діти не просто переносять на папір щось з навколишнього світу, а живуть у цьому світі, входять у нього як творці краси, дістаючи насолоду від неї [10, с. 54]», «коли дитина малює те, що втілює красу, переживання краси наче проситься в слово, пробуджує образне мислення [9, с. 159]».

«Ми з перших років шкільного виховання навчаємо дітей розуміти красу навколишнього світу, природи, суспільних відносин. Сприймання, осмислення краси – це основа, стрижень естетичного виховання, серцевина тієї естетичної культури, без якої почуття залишаються глухими до всього прекрасного. Ми прагнемо до того, щоб через усі сфери духовного життя дитини і через її розумову і фізичну працю, через її творчість, громадську діяльність, морально-естетичні відносини, дружбу, любов – проходила червоною ниткою думка: красу треба цінувати і берегти… [9, с. 369]».

В.Сухомлинський писав, що «завдання школи полягає у тому, щоб почуття прекрасного, краса, створені за багатовікову історію, стали надбанням кожного людського серця, перетворилися на естетичну культуру особистості та моральних відносин між людьми… [9, с. 377]».

Одним із засобів формування естетичної компетентності молоді В. Сухомлинський вважав літературу: «через казку, фантазію, гру, через неповторну людську творчість – вірна дорога до серця дитини [1, с. 339]», «краса й жива думка так органічно пов’язані, як сонце й квіти. Поетична творчість розпочинається з бачення краси. Краса природи загострює сприймання, пробуджує творчу думку, наповнює слово індивідуальним переживанням [10, с. 119]».

Важливе місце у естетичному вихованні дитини, на думку В.Сухомлинського, займає музика. живопис й поезія. «Музика й співи в школах – не тільки навчальний предмет, а й могутній засіб виховання, який має надати емоційного й естетичного забарвлення всьому духовному життю людини. Пізнання світу почуттів неможливе без розуміння й переживання музики, без глибокої духовної потреби слухати музику й діставати насолоду від неї [11, с. 258]».

І. Бех, досліджуючи естетичні погляди В. Сухомлинського, писав що «є вагомі підстави стверджувати факт використання педагогом терміна «краса» щодо внутрішніх утворень у його естетичному значенні як естетичне переживання. Краса духовності має бути прекраснішою за оточуючий людину світ: за небо й сонце, землю й пшеничне поле. Йдеться про те, що сила переживання духовної краси має бути більшою за силу естетичного переживання матеріальних об’єктів [2, с. 3]».

Отже, феномен краса був для В. Сухомлинського результатом художньо-естетичного розвитку особистості як особливого її ставлення до навколишнього світу, в якому вона функціонує діяльнісно, передусім як суб’єкт праці, пізнання, гри, спілкування [2, с. 4].

Висновки з даного дослідження… Формування естетичної компетентності, естетичне виховання виступають одними із складових процесу освіти і ставлять за мету – передати накопичені знання, сформувати загальну культуру особистості, використовуючи різні педагогічні форми й засоби. При цьому форми передачі досвіду, як ми бачимо із праць К.Д. Ушинського та В.О. Сухомлинського, можуть бути різноманітними. Вони ускладнюються з розвитком дитини, а в історичному процесі детермінуються ступенем ускладнення структури знань і суспільних відносин.

Всебічний гармонійний розвиток особистості не можна уявити без естетичного виховання, без формування естетичної компетентності. Формування естетичної компетентності молоді передбачає розвиток у людини почуття прекрасного, формування вмінь та навичок бачити і творити красу в навколишній дійсності, вміти відрізняти прекрасне від потворного, жити за законами краси, пам’ятати та відтворювати народні обряди, традиції, ремесла.

Перспективи подальших досліджень… Отже, вивчаючи досвід вітчизняних педагогів К.Д. Ушинського та В.О. Сухомлинського, щодо формування естетичної компетентності молоді, ми проаналізували запропоновані ними засоби народознавства та шляхи їх використання. Вбачаємо необхідність продовження аналізу праць вітчизняних педагогів, психологів, митців, щодо питання формування естетичної компетентності молоді засобами народознавства.

Література

1.        Артемова Л.В. Історія педагогіки України: Підручник [Текст] / Л.В. Артемова. – К. : Либідь, 2006. – 424 с.

2.        Бех І. Естетика духовності В.О. Сухомлинського [Текст] / І. Бех // Рідна школа. – 2008. – №9. – С. 3–7.

3.        Державна національна програма «Освіта» [Текст]. – К. : Райдуга, 1994.

4.        Історія педагогіки [Текст] / [за ред. М.В. Левківського, О.А. Дубасенюк]. – Житомир : ЖДПУ, 1999. – 336 с.

5.        Концепція естетичного виховання учнівської молоді в умовах відродження української національної культури [Текст] // Збірник Міністерства освіти України. – 1992. – № 5. – С. 2–25.

6.        Мосіяшенко В. Естетичне виховання – складова педагогічної системи К.Д. Ушинського [Текст] / В. Мосіяшенко // Шлях освіти. – 2003. – № 2. – С. 51–54.

7.        Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ ст. [Текст] // Освіта. - 11-18 липня 2001 р. - С. 2-6.

8.        Новейший словарь иностранных слов и выражений [Текст]. – М. : ООО «Издательство АСТ», 2001. – 976 с.

9.        Сухомлинський В.О. Павлиська середня школа [Текст] / В.О. Сухомлинський // Вибрані тв.: У 5 т. – Т. 4. – К. : Рад шк., 1976. – 448 с.

10.     Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям [Текст] / В.О. Сухомлинський // Вибрані тв. : У 5 т. – К. : 1977. – Т. 3. – С. 54–119.

11.     Сухомлинський В. О. Як виховати справжню людину [Текст] / Сухомлинський В О. // Вибрані тв.: У 5 т. – Т. 2. – К. : Рад. шк., 1976. – С. 414

12.     Ушинский К.Д. Вибрані педагогічні твори [Текст] / К.Д. Ушинский. – К. : Рад. шк., 1983. – С. 189.

13.     Ушинский К.Д. Про народність у громадському вихованні [Текст] / К.Д. Ушинский // Вибрані. тв: У 2 т., Т. 1. – К., 1983. – С. 53.

14.     Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти [Текст] / М.М. Фіцула. – К. : Академвидав, 2003. – 528 с.

15.     Франко І.Я. Найновіші напрями в народознавстві [Текст] / І.Я. Франко // Зібр. тв.: У 50 т. – Т. 45. – К., 1986.

Summary

In the article facilities the main ideas of K. Yshenskiy and V. Suhomlensiy from aesthetical competence of young people are discovered here. The effectiveness of aesthetical teaching and education of young generation based on fundamental Ethnopedagogic knowledge are especially assentuated.

Анотація

У статті висвітлюються провідні ідеї К. Ушинського та В. Сухомлинського щодо естетичної компетентності молоді. Наголошено на ефективності навчання і виховання молодого покоління на ґрунтовних знаннях етнопедагогіки.

Ключові слова: естетична компетентність, естетична культура особистості, виховання, народознавство, мистецтво, культура.

Keywords: aesthetical competence, aesthetical culture of a personality, education, Ethnopedagogic knowledge, art, culture.

ПРИМІТКА. Стаття надана автором.