Жданова М. А. Проблема формування соціальної компетентності старшокласників у процесі засвоєння предметів суспільно-гуманітарного циклу
Жданова М. А. Проблема формування соціальної
компетентності старшокласників у процесі засвоєння предметів
суспільно-гуманітарного циклу [Текст] / М. А. Жданова // Анотовані
результати науково-дослідної роботи Інституту педагогіки НАПН України за 2011
рік: наукове видання. – К., Ін-т педагогіки, 2012. – 376 с., с. 32–33.
АБО:
Жданова М. А. Проблема формування соціальної
компетентності старшокласників у процесі засвоєння предметів
суспільно-гуманітарного циклу [Електронний ресурс] / М. А. Жданова //
Анотовані результати науково-дослідної роботи Інституту педагогіки НАПН України
за 2011 рік: наукове видання. – К., Ін-т педагогіки, 2012. – 376 с., с. 32–33.
– Режим доступу: http://didactics.ucoz.ua/publ/nashi_statti/inshi_avtori/zhdanova_m_a_problema_formuvannja_socialnoji_kompetentnosti_starshoklasnikiv_u_procesi_zasvoennja_predmetiv_suspilno_gumanitarnogo_ciklu/14-1-0-41
Проблема формування соціальної компетентності старшокласників у процесі
засвоєння предметів суспільно-гуманітарного циклу
М. А. Жданова
Проблема
формування соціальної компетентності старшокласників обумовлена трендом
сучасного світового співтовариства на процеси глобалізації й полікультурності,
а отже, на толерантність і вміння вести соціальний діалог. Водночас нинішній
соціальній ситуації притаманна загальносвітова тенденція до зростання кількості
правопорушень серед підлітків, що, безумовно, впливає на стан суспільного
здоров'я й не може не викликати побоювань. Тож проблема соціалізації
підростаючого покоління потребує невідкладного розв'язання, у тому числі освітніми
методами.
Аналіз практики
показує, що вчорашні старшокласники не готові або не повністю готові до ролі не
тільки фахівця, а й члена суспільства, що призводить до їхньої тривожності
(часто неусвідомленої), непевності і, як наслідок, асоціальності. Зусилля
інститутів сім'ї й освіти на сучасному етапі є недостатньо ефективними в
підготовці молоді до вимог сучасного суспільства. Можна зробити висновок, що
соціальна компетентність як спосіб соціалізації стає необхідною умовою
успішності підлітка на шляху до його стійкої життєдіяльності, =32 с.= набуває
статусу пріоритетного напряму системи освіти й вимагає впровадження додаткових
освітніх програм.
У процесі
дослідження проблеми можна виявити низку суперечностей: між наявним і
необхідним потенціалом середньої освіти для успішної соціалізації випускника;
між зростанням вимог до якості мотивації допрофесійної підготовки й станом
системи шкільного навчання; між усвідомленням старшокласниками необхідності
рівноважного існування в різних суспільних середовищах і відсутністю шляхів і
засобів для досягнення такої рівноваги; між здійсненням на певному часовому
етапі формування соціальної особистості переважно в рамках виховної та
позанавчальної роботи й відсутністю цього у сфері навчальної діяльності; між
викладанням предметів суспільно-гуманітарного циклу і сумою знань про те, що
перебуває поза сферою докладання зусиль старшокласників; між недосконалістю
стратегії і тактики формування практичних умінь із соціалізації і
позанавчальною діяльністю, яка на свій лад соціалізує особистість.
Нами виокремлено
низку умов, що дадуть змогу формувати соціальну компетентність старшокласників:
практичні заняття мають бути безперервними, тобто здійснюватися протягом усіх
років навчання у школі, що уможливить поступове введення учня в соціальну роль;
необхідно під час практичних занять ознайомлювати учнів з різними життєвими
ситуаціями, що забезпечуватиме практичну підготовку до соціального спілкування
і взаємодії; слід надавати учням можливість не лише отримувати інформацію, а й
повноцінно спілкуватися і взаємодіяти. =33 с.=